Коротка хронологія життя
Тарас Шевченко прожив повне трагізму і болю життя, хоч спізнав і багато доброго. Душа його була навдивовижу відкрита світові, а натура до краю вразлива.
Народився Тарас Шевченко, як свідчить метрична книга села Моринець 9 березня 18 14 року у сім ' ї кріпака. Батько - Григорій Іванович – родом з вільних низових козаків. Мати Тараса - Катерина Бойко – була натурою чутливою, безмежно жіночою і люблячою. Померла вона 20 серпня 18 23 р., залишивши сиротами шестеро дітей. Тарасу тоді було 9 років.
21 березня 18 25 р., коли Тарасові ледве сповнилось 11 років – помер батько1831 року – доля привела 17-річного Тараса до Петербурга, пишної столиці Російської імперії, до міста, де він прожив багато років, де сталися важливі події в його житті, одна з яких – викуп з неволі. У Петербурзі пан Енгельгардт, нарешті зважив на прохання свого козачка й дозволив йому вчитися малювати. Вчителем Тараса був Василь Ширяєв, досить відомий у Петербурзі майстер декоративних розписів. Вирішальне значення для Тараса Шевченка мала зустріч із земляком, родом із Богуслава, учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Він перший спостеріг істинний талант у ранніх Тарасових малюнках і розпочав справу викупу Шевченка з кріпацької неволі.
Найбільша заслуга у справі визволення Шевченка з неволі належить великому російському художнику Карлу Брюллову. Професор Петербурзької Академії мистецтв Карл Брюллов побачив обдарування не тільки в малюнках кріпака Шевченка, а й високо оцінив його перші вірші.
2 квітня 18 37 р. – Карл Брюллов почав малювати портрет Василя Андрійовича Жуковського. Через рік портрет було завершено.
25 квітня 18 38 р. – Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасу Шевченку відпускну (в лотерею виграла портрет імператриця Марія Федорівна). День, коли Тарас Шевченко став вільним – найщасливіший у його житті. В автобіографічній повісті „Художник” Тарас Григорович розповів про історію свого викупу з кріпацької неволі
З травня 1838 р. – Т.Ш. почав навчатися у Петербурзькій Академії мистецтв у класі історичного живопису, яким керував Карл Брюллов, на правах «стороннього» учня (мали самі заробляти на хліб). Це була найщасливіша пора в житті Тараса.
1843 року після 14-річної розлуки Ш. вперше приїздить в Україну, де його зустрічають як великого національного поета й талановитого художника. Цього ж року в Києві знайомиться з видатним українським письменником, істориком, етнографом і критиком Пантелеймоном Кулішем. За 9 місяців перебування в Україні Ш. відвідав багато міст і сіл різних губерній. Національне й соціальне поневолення українського народу, його безправність перед визискувачами, страшні злидні, в яких опинилося селянство на своїй щедрій землі вразили й схвилювали душу великого поета
На початку 1844 року Тарас Григорович повернувся до Петербурга. Під враженням перебування в Україні він пише політичну сатиру – поему „Сон”.
У березні 1845 р. завершилося навчання Шевченка в Академії мистецтв. Рада академії надала йому звання «некласного художника». Відразу ж після цього Ш. виїхав у свою другу подорож в Україну.
Цензор П.О.Корсаков підписав дозвіл на випуск збірки 18 квітня 18 40 р. Друкувалися примірники «Кобзаря» близько місяця в одній з найкращих приватних друкарень Петербурга. Його тираж становив 1000 примірників кожний вартістю один карбованець. Розійшовся „Кобзар” швидко і заговорили пор нього у Петербурзі, в Україні, на далеких окраїнах Російської імперії. „Кобзар” читали освічені й малограмотні, він поширювався в рукописних списках. «Кобзар» 1840 р. став раритетом ще за життя Ш., а після арешту 1847 року його заборонили. На жаль більшість поетичних та прозових творів Ш. за його життя не друкувалися. Ті кілька книжок, що вийшли в 1840-1860 роках – крапля в морі творчої біографії поета.
„Кобзар” 1840 року відкрив слову Ш. Життя в народі: в піснях і численних рукописах. Поет сумлінно переписував свої твори до окремих зошитів, нумерував, об ' єднував у цикли. Відомі такі збірки автографів поета: „Три літа”, „Мала книжка”, „Більша книжка”. Альбом „Три літа” об ' єднує твори, написані в 1843-1845 роках під враженням першої та другої подорожей в Україну
Ш. найбільше малював Україну впродовж 1845-1847 років, під час другого приїзду на Батьківщину. Цей період відзначається розквітом творчих сил митця, створенням шедеврів поетичних і малярських.
У лютому 1844 – березні 1845 р. Ш. продовжує навчання в Петербурзькій Академії мистецтв. Загальні збори Петербурзької Академії мистецтв 18 листопада 19 45 року затвердили Шевченкові звання некласного художника.. Того ж дня сталася ще одна подія: Тарас Шевченко завершив поему „Кавказ”
У березні 1845 р. Ш. вдруге приїздить в Україну – на цілих 2 роки.
У грудні 1845 – січні 1846 року в Києві утворилася таємна політична організація Кирило-Мефодіївське братство, участь у якому взяли провідні культурні діячі України, письменники, вчені, студенти. У квітні 1846 року членом Кирило-Мефодіївського братства став і Тарас Шевченко. Шевченко поділяв антикріпосницькі погляди кирило-мефодіївців. Кирило-Мефодіївське братство проіснувало лише 15 місяців. У лютому 1847 року студент Олексій Петров написав донос про існування цієї політичної організації. В березні й квітні почалися обшуки й арешти. 5 квітня 18 47 року при в ' їзді до Києва Тараса Шевченка заарештували. Шевченкові винесли вирок: „...определить рядов ым в Оренбургский отдельный корпус под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать ”
Перший період заслання (1847 – 1850)
Після оголошення вироку Тараса Шевченка відправили до Орської
фортеці, де його зарахували до 3-ї роти 5-го лінійного батальйону. Це
принизливе й жорстоке покарання розраховане було на знищення
Шевченкового духу й тривало десять років.Роки поетової неволі поділяють на два періоди. Перші три роки (1847-1850) він провів в Оренбурзі, Орську, в Аральській експедиції. Другий період (1850-1857) – семирічне заслання на півострів Мангишлак у Новопетровському укріпленні. Тараса Шевченка одягли в солдатську форму, поселили в казармі. Почалася тяжка, виснажлива муштра.. Проте найбільше Тараса Шевченка гнітила й завдавала страждань заборона писати й малювати.
На початку 1850 року Шевченко робить спробу одержати офіційний дозвіл малювати і звертається з листом до шефа жандармів Дубельського в Петербург. У цей час прапорщик М.Ісаєв написав донос про те, що Т.Шевченко порушує „высочайшее повеление”. 23 квітня 18 50 року Шевченка заарештували. В жовтні 1850 року поета відправили під посилений нагляд в нове місце заслання – Новопетровське укріплення.
Другий період заслання (1850 – 1857 рр.)
За цей час Тарас Григорович не написав жодного вірша. Особливо
тяжкими були перші роки перебування в Ново петровському укріпленні.
Щоденна муштра, казарми та ще пильний нагляд ротного командира. Згодом,
завдяки коменданту Ново петровського укріплення А.П.Маєвському, а також
І.Ускову, становище Тараса Шевченка поліпшилося. Він дістав дозвіл
малювати.Влітку 1851 року Тараса Григоровича зарахували до складу експедиції, що досліджувала поклади кам ' яного вугілля в горах Каратау. Повернувшись з експедиції до Ново петровського укріплення, Шевченко продовжує створювати різні за тематикою малюнки, пише російською мовою близько двадцяти повістей.
18 лютого 18 55 року помер цар Микола І. На престол вступив Олександр ІІ. Росія сподівалася на зміни. Амністію чекали політичні в'язні. Нарешті завдяки клопотанням друзів 1 серпня 18 57 року прийшло звільнення. Наступного дня Тараса Шевченко залишив Ново петровське укріплення. Закінчилося десятирічне ув'язнення великого поета України.
2 серпня 18 57 року Тарас Шевченко востаннє побачив Ново петровське укріплення у промінні призахідного сонця і записав у „Щоденнику”: „Я любовался моею семилетнею тюрьмою”. Довгождана воля для поета виявилася „волею на прив'язі”. Півроку мусив жити в Нижньому Новгороді, почуваючи себе в'язнем: йому заборонили в'їзд до обох столиць. Того грудня через довгих сім років до поета знову повернулася муза.
Увесь 1858 рік Шевченко „проціджує” з „Малої книжки” до „Більшої” невольничу поезію, готує нові редакції багатьох творів. Шевченко повсякчас обтяжувала матеріальна скрута. Не маючи жодних заощаджень, не маючи навіть елементарного – житла, мусив думати, як починати життя спочатку. Єдина надія на заробіток – видрукувати щось із 20 російських повістей. Але, на жаль, жоден із російських часописів, ані „Современник”, ані „Отечественные записки” не підтримали поета-засланця.
У березні Шевченко повернувся до Петербурга, де за ним установлюють пильний нагляд.
Через 12 років розлуки 25 травня 18 59 року Т.Шевченко втретє і востаннє приїздить в Україну. Лише півтора місяці побув на Батьківщині. Вставав зі сходом сонця і поспішав на природу, зустрічався з селянами, співав і записував пісні. Мав намір дістати клапоть грунту й оселитися в Україні. Там 13 липня 18 59 року Шевченка заарештували, не пояснивши причини. Це був третій арешт у його житті. І ніколи не буде дозволено йому не лише жити в Україні, а навіть навідуватися на гостину.
Одинокий, у петербурзькій майстерні з сильними випарами кислот, доживав поет свій страдницький вік. Уже будучи тяжко хворим, видав український буквар, побачив у друку кілька своїх творів у першому номері „Основи”. Створив низку невимовно смутних ліричних віршів.
Помер Шевченко 10 березня 1986 1 року. Останній свій вірш „Чи не покинуть нам, небого...” поет не встиг записати до „Більшої книжки”.
По смерті тіло Шевченка перепоховали зі Смоленського кладовища у Петербурзі на Чернечій горі в Каневі. З того часу височить над Дніпром могила поета, вічно жива душа його витає над Україною
Літературу про Т.Г. Шевченка та його твори дивіться в електронному каталозі на нашому cайті: www.msmb.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар