Translate

пʼятниця, 11 березня 2016 р.

Продовження № 1. Т.Шевченко. Музей Заповіту Т.Г.Шевченка. Переяслав.

  Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної та національної справедливості, відданістю правді і свободі. Та чи можливо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил, скільки це коштувало мук та болю, скільки для цього треба було прозрінь думки і висоти духу, знати, що надихало його на таку творчість, що викликало таке натхнення?
  Щоб це уявити потрібно дуже добре знати і Шевченка, і історичну реальність, в якій творив і жив геніальний поет, де він був самим собою, де було місце його життєвої енергії і творчої наснаги, місце душевного спокою. Таким місцем для нього стала "друга Батьківщина" – Переяславщина. "Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші", – пише Т.Шевченко своєму другові А.Козачковському.

  У творчості Т.Шевченка історична тема посідає найважливіше місце. ...

Вже від перших кроків у літературі Шевченко звертається до історичного минулого, теми козацтва – "Тарасова ніч", "Іван Підкова", "Гайдамаки", "Гамалія". Ця тема звучить і в творах написаних Шевченком на Переяславщині – "Кавказ", "І мертвим і живим", "Холодний яр", "Єретик", "Давидові псалми".   У минулому України його приваблювали героїка боротьби народу проти татарських, турецьких і польських поневолювачів, а також козацька вольниця – Запорізька Січ. То ж до козаків та їх нащадків звертається поет своїм "Заповітом", бо лише вони могли розірвати кайдани ганьби, напоїти ворожою кров'ю нашу землю, лише вони могли створити з племені рабів вільну націю, де була б "своя правда, і сила, і воля".

  Чи не тому -то задовго до створення експозиції музею Заповіту Т.Г.Шевченка в Переяславі-Хмельницькому, в концепції створення Музею червоною ниткою проходить ідея створення експозиції, де Переяслав і його історія буде показана через призму творчості Т.Г.Шевченка.      Створюючи музей, науковці прагли показати атмосферу старого Переяслава. в якій був написаний геніальний твір "Заповіт", показати Переяслав таким, яким його бачив Шевченко під час перебування у свого друга А.Козачковського.

  То ж і перші чотири зали, новоствореного музею Заповіту Т.Г.Шевченка, присвячені історичним подіям Переяслава з ХІУ ст. до народно-визвольної війни українського народу 1648-1657 років, темі козацьких повстань та їх ватажкам, гетьману Богдану Хмельницькому.

Гомоніла Україна, довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла-червоніла.

І день, і ніч ґвалт, гармати,

Сумно, страшно, а згадаєш -

Серце усміхнеться

(Т.Шевченко "Гайдамаки".Квітень-листопад 1841р. Санкт-Петербург).


  Тему "Переяслав – часів козацької доби" в експозиції перших чотирьох залів музею розкривають унікальні експонати: козацька зброя ХУІІ ст., люльки., козацький жупан, картина невідомого художника ХУІІст.
   "Козак Мамай", як уособлення козацької вольності, польсько-шляхетська трофейна зброя ХУІІ ст.- польські рушниці, шаблі, пістолі, шоломи, нагрудна кіраса, польські списи та алебарди,, унікальний експонат – остання сторінка Острозької біблії, надрукована російським першодрукарем Іваном Федоровим у м.Острозі 1581.

  Особливе місце у творчості Т.Шевченка займає ватажок українського козацтва та гетьман України Богдан Хмельницький.
  В експозиції унікальний портрет Богдана Хмельницького невідомого художника ХУІІ ст. В поемі "Розрита могила" Шевченко називає Богдана Хмельницького "нерозумним сином" в зв'язку з подіями Переяславської ради.

Ой Богдане, Богданочку, якби була знала,

У колисці задушила, під серцем приспала.

У поезії "Якби - то ти, Богдане п'яний", написаній у серпні 1859 р. у Переяславі, Шевченко говорить:

Амінь, тобі. Великий муже!

Великий славний та не дуже...

Якби ти на світ не родився

Або в колисці ще упивсь... 



     ( Якби-то ти, Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подив[ив]сь!
Упився б! здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!.. і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або б в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.

Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже...
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь...
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.

Дата в чорновому автографі «18. Август. В Переяслові», в чистовому - «18 августа.  
В Переяславі». 1859 р.

Детальніше  див. :   http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2128.htm  )

  Та разом з тим саме за Богдана Хмельницького Україна почала звучати, як держава, з якою потрібно було рахуватись, до якої з поклоном приїздили посли з Росії. Тому гетьману України Богдану Хмельницькому присвячений четвертий зал Музею Заповіту Т.Г.Шевченка в Переяславі. Богданівський зал репрезентований унікальними речами ХУІІст.- бунчуками та булавою – ознаками гетьманської влади, перначами-ознаками влади полковника, відтисками печатки Війська Запорізького часів Богдана Хмельницького, каламарем запоясним – ознакою влади гетьманського писаря Війська Запорізького, поясом козацької старшини, особистою шаблею Богдана Хмельницького, яку подарував гетьману польський король Ян Казимір. На шаблі напис "Богдану Хмельницькому." І нижче "Те, що ти зробив під Зборовом і Збаражем, те втратив під Берестечком". В експозиції парадні шаблі особистої охорони, чигиринської гвардії Богдана Хмельницького.

  У другій половині ХУІІст. Переяслав був одним з найбільших економічних, політико-адміністративних і культурних центрів Лівобережної України і центром Переяславського полку. На чолі полку стояв полковник та полкова старшина. Переяславський полк був одним з найбільших в Україні. Охоплював велику територію і включав 19 сотень.
  Тарас Шевченко глибоко знав історію Переяславщини. Під час навчання В Петербурзькій академії мистецтв Шевченко – художник працює в техніці акварельного живопису. В 1842 р. він виконав 12 акварельних портретів російських полководців. Портрет Петра І, Суворова і Кутузова знаходяться в експозиції музею Заповіту Т.Г.Шевченка в Переяславі в четвертій залі.

  Цікава історія написання "Заповіту". Довгий час вважалось, що Шевченко написав "Заповіт" саме в Переяславі. Насправді ж не будемо лукавити. Написання "Заповіту" було розпочате трохи раніше у с.В'юнище. А було це так.

  Приїхавши вдруге до Переяслава в кінці жовтня 1845 р., Т.Шевченко був дуже хворим. Наприкінці листопада поет поїхав до с. В'юнище у зв'язку з ремонтом будинку Козачковського. Майже місяць жив поет у Степана Никифоровича Самойлова. А наприкінці грудня стан здоров'я хворого різко погіршився. Недуга прикувала його до ліжка. З кожною годиною йому ставало все гірше. Піднялася висока температура. Шевченко почав марити. Наляканий господар закутав поета в кожух і повіз у Переяслав до лікаря Козачковського.

  Коні швидко бігли. Вони вже виїхали на найвище місце – біля Виблої могили, звідки все як на долоні, – і Дніпро, і кручі. Хворий раптом звівся і жагучими очима оглянув далину.

Як умру, то поховайте...

На оцій могилі...


(«Вибла могила» — комплексна пам'ятка природи місцевого значення. Пам'ятка
природи  розташована на території Баришівського району Київської області, Семенівська сільська рада. Пам'ятку створено рішенням Київського облвиконкому № 191 від 26.11.1991 р.
Об'єкт є старовинним великим земляним укріпленням, на території якого зростають види рослин, занесені до Червоної книги України — ковила волосиста та інші.
Площа заказника — 2 га, створений у 1991 році).

  Лікар Козачковський швидко привів хворого до тями. У ніч з 24 на 25 грудня 1845 р. Тарас Григорович підвівся з ліжка і засвітив свічку. Йому було тоді лише 31 рік. Тоді він взяв папір, перо і з- під нього з'явились перші слова:

Як умру, то поховайте...
  Перед очима постали В'юнище, Трахтемирівські гори, величний Дніпро, золоті лани і бідні люди...

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте...

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

Немає коментарів:

Дописати коментар