Невдовзі полтавський учитель Г.П.Гладкий поклав вірша на музику – і полетіла по світу пісня...
З особливим хвилюванням, трепетом і любов'ю науковцями Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" створювалась меморіальна гостьова кімната, кімната, де були написані Шевченком ці закличні слова.
Всього в музеї кілька меморіальних кімнат будинку Козачковських: гостьова – п'ятий зал музею, де зупинявся у друга А.Козачковського Т.Шевченко, бібліотека родини Козачковських – 10 зал, кабінет лікаря А.Й.Козачковського – 11 зал та вітальня будинку А.Й.Качковського – 12 зал.
В меморіальній кімнаті п'ятого залу музею відтворено інтер'єр гостьової кімнати будинку лікаря А.Й.Козачковського. Під вікном – стіл, на якому автограф рядків "Заповіту", перо, чорнильниця, підсвічники. В кутку кімнати образи, лампадка. Біля столу крісло, стільці, шафа для одягу, поряд ліжко. В такій обстановці середини ХІХ ст. творився великий закличний "Заповіт" – Заповіт Шевченка нащадкам.
Заповіт великого Шевченка був виконаний повністю. Похований Шевченко в Каневі на Черкащині.
Поет заповідав:
- "Поховайте мене на могилі" – означає поверх кургану (козацької могили і поховання більш давнього часу), яких на Переяславщині багато.
- "Серед степу широкого" – на рівнинній території навколо р. Дніпро.
- "На Вкраїні милій" – означає -на (території України), в вільній країні, державі милій серцю Тараса.
- "Дніпро, кручі, де реве ревучий" – могутня течія р. Дніпро в межах центральних областей з високим (правим) берегом, де під Переяславом Дніпро видавав певні звуки – "ревів". Це характерно лише для цього місця (нині Черкащина). Отже милу Україну Шевченко ідентифікує як мальовничу Київщину, Черкащину. Саме сюди мала бажання повернутись душа поета-Кобзаря.
Історію знайомства Тараса Шевченка з лікарем А.Козачковським розповідає 6 зал музею. А.Козачковський випускник Петербурзької медичної академії працював лікарем на Балтійському флоті і прочитав вірші Т.Шевченка в Альманасі "Ластівка". У той час Т.Шевченко приймав участь в "Переяславському земляцтві" в Петербурзі, де серед його учасників були і друзі Т.Шевченка – Зеленський, Алексєєв, Гамалія, що розповідали йому про древній Переяслав. "А який же він, той стародавній Переяслав? Ось коли буду в Україні, то відвідаю його". Тут же в Петербурзі відбулася і зустріч Т.Шевченка з лікарем А.Козачковським.
Козачковського познайомив з Шевченком Зеленський, який привіз Козачковського до поета. "Вечором, – пригадував лікар, вошел ко мне с земляком моим незнакомый господин, приветствовал меня словами: "Дай Бог здравствовать! Оце той самий Тарас, що ви хотіли з ним познайомитися!" Бесіда наша продолжалась далеко за полночь". Відтоді і почалася дружба лікаря А.Й.Козачковського з поетом і художником Т.Г.Шевченком.
Після знайомства з А.Козачковським Т.Шевченко уперше приїздить до Переяслава в серпні 1845р. під час своєї другої подорожі по Україні у 1845 р. за завданням Археографічної комісії – змалювати і описати пам'ятки старовини.
У першій половині серпня поштовим шляхом з Лубен через Пирятин поет виїхав до Переяслава.
У Переяславі поет ходив на ярмарки, слухав пісні кобзаря та лірників. Розмовляв з людьми, читав вірші. Разом з Козачковським їздив в село Андруші. В експозиції сьомого залу копії малюнків Шевченка "Андруші" та "Верби в Андрушах". Шевченко змальовував і описував усі архітектурні пам'ятки старого Переяслава: Вознесенський собор. В експозиції музею представлений малюнок Шевченка "Вознесенський собор в Переяславі", Покровський собор, Михайлівська Церква ХУІІст. у тому вигляді, який вона мала у 1749 р.
В Переяславі Шевченко змальовував кам'яний хрест на р.Альта, де було вбито Святого князя Бориса. В експозиції сьомого залу копії малюнків Т.Шевченка "Каплиця в Тахтемирові", "У В'юнищах", селянський одяг, світлини тогочасного Переяслава, автографи віршів Шевченка, написаних в Переяславі.
У домі лікаря Шевченко завжди був бажаним гостем. Козачковський згудує: "Вранці поет звичайно писав, не відчуваючи потреби бути на сомоті". Вранці до лікаря приходили місцеві жителі в різних справах. "Шевченко не виходив з кабінету і уважно прислухався до розмов, втручався в них, смішив усіх своїми жартами, сам сміявся. продовжуючи між тим швидко і безупинно писати без будь-яких поправок". Вечори минали в розмовах іноді до другої години. Козачковський дивувався різноманітності знань поета, які давали щовечора привід для бесіди. Іноді Шевченко читав Біблію, відзначаючи місця з особливою величчю думки.
Біля будинку Козачковського ще й досі росте акація, яку посадили КА.Козачковський з своїм товаришем Т.Шевченком. А було це так. Одного разу Козачковський садив дерева. Хворий Шевченко допомагав йому. Вони посадили дві акації в одну ямку, а їхні стовбури переплели між собою на знак вічної дружби. І Шевченко сказав: "Хай радуються всі люди, як ці гілки".
Вражає продуктивність праці поета. З – під його пера виходить поема "Наймичка" (13 листопада 1845 р.), в якій поет оспівує велич і силу серця жінки. Поема "Кавказ" (18 листопада) написана під свіжим враженням від звістки про загибель друга Шевченка Якова де Бальмена на Кавказі 14 липня.
22 листопада 1845р. написано вступ до поеми "Єретик"- послання (присвята) Павлові Шафарику, відомому чеському вченому, професору Празького університету. В кінці листопада, коли Шевченко переїжджає до поміщика С.Самолова він створює ряд поетичних шедеврів: 14 грудня 1845р. він закінчив "І мертвим, і живим...", потім пише "Холодний Яр" (17 грудня).
19 грудня поет пише "Давидові псалми".
20 грудня – "Маленькій Мар'яні".
21 грудня Шевченко написав "Минають дні..."
22 грудня -"Три літа"
25 грудня в Переяславі Т.Шевченко пише безсмертний "Заповіт" – вершину своєї творчості.
Т.Шевченко й на засланні не забував про Переяслав.
У поемі "Сон" митець з любов"ю згадує Переяслав, Трахтемирів, Монастерище (село за Дніпром, де Шевченко побував у 1845р.):
Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека...
З Переяслава старого,
З Виблої могили,
Ще старішої...мов ті хмари,
Що за Дніпром сіли...
( ВИБЛА МОГИЛА : Пам’ятка розташовується в 4-ох км на схід від с. Семенівка Баришівського району Київської області. Топографічно об’єкт знаходиться на платоподібному мисі найвищої тераси Трубіжу, яка переходить у вододільне плато між Трубежем та Супоєм, і являє собою рештки великого скіфського кургану, що був зруйнований в ХVI – XVIII століттях під час видобування селітри (так званий „майдан“. Вибла Могила являється найвищим місцем в окрузі на відстані 30-40 км (132 м над рівнем моря), з якого добре простежуються долини Недри, Трубіжу та Дніпра ()).
МОГИЛИ ... : Курган «Розрита могила» — де в 1843 році Т.Г.Шевченко писав вірш „Розрита могила” с.Більшовик. ( http://www.vinec.org.ua/doslidgennya/217-u-poli-mogyla ).
Другий приїзд Шевченка до Переяслава був для нього останнім.
Комплексна памятка природи місцевого значення «Вибла могила» http://pryroda.in.ua/kyiv-region/pamyatky-pryrody/vybla-mohyla/
Район: Баришівський
Об’єкт розташовується в Баришівському районі та займає площу в 2 га. Входить до меж а підпорядковується Семенівській сільській раді. Пам’ятку створено рішенням Київського облвиконкому №191 від 26.11.1991р.
Об’єкт являє собою старовинне велике земляне укріплення, на території якого зростають види рослин, занесені до ЧКУ – ковила волосиста та інші.
Результати обстеження
Обстеження проведене 28.06.2012 р.
Пам'ятка природи має дуже малу площу і розміщена посеред полів. В минулому ландшафт пам’ятки створений руками людини. Зокрема на її території розміщено залишки кургану. Разом з тим, сьогодні територія «Виблої могили» знаходиться в гарному природному стані і зберігає залишки природної степової рослинності. Серед видів, занесених до Червоної книги України відразу кидається в очі ковила волосиста, що займає найвищі елементи ландшафту урочища.
Негативні антропогенні впливи на момент обстеження не зафіксовані. На території урочища наявний напівзруйнований старий охоронний знак а також нові охоронний знак та інформаційний аншлаг.
Зовсім поряд з «Виблою могилою» розміщений залишок природної діброви, що має статус ботанічного заказника «Дубина»
О.Василюк
В умовах, коли більшу частину плаского рівного як стіл лівобережжя Київщини розорано, лучно-степова рослинність збереглася тут лише на давніх поховальних та оборонних спорудах. Однією з тких споруд є Вибла могила. Пам’ятка розташовується в 4-ох км на схід від с. Семенівка Баришівського району Київської області. Топографічно об’єкт знаходиться на платоподібному мисі найвищої тераси Трубіжу, яка переходить у вододільне плато між Трубежем та Супоєм, і являє собою рештки великого скіфського кургану, що був зруйнований в ХVI – XVIII століттях під час видобування селітри (так званий „майдан“. Вибла Могила являється найвищим місцем в окрузі на відстані 30-40 км (132 м над рівнем моря), з якого добре простежуються долини Недри, Трубіжу та Дніпра ().
Найбільшу цінність являє собою рефугіум степової флори, що збереглися в урочищі. Адже тут в поширено формацію типчаково-ковилового степу, за участю ковили волосистої – виду, який занесено до Червоної книги України. Ковила волосиста є самою витривалою з наших видів ковили, що дозволяє їй зберігатися в умовах нерегулярних плів та значного рекреаційного пресу. Основу травостою формує типчак, до нього окрім ковили входять лещиця волотиста (це саме вона утворює сухі кущики перекати-поля), стоколос безостий, різуха звичайна, скабіоза блідо-жовта, рутвиця мала, житняк гребінчастий, волошка шорсткувата, підмаренник звичайний (надзвичайно пахучий, в народі названий медункою), холодок лікарський, залізняк бульбистий, а також регіонально-рідкісний вид - гвоздика перетинчаста та багато інших. В зниженій розкопаній частині кургану поширені зарості куничника наземного. Урочище є цінним для збереження популяцій тварин: прудкої ящірки, лисиці та ін.
Підготував координатор КЕКЦ із створення об’єктів ПЗФ, к.б.н. Парнікоза І.Ю.
Фото
Категорії
- Uncategorized
- Дендропарки
- Заказники
- Заповідні урочища
- Національні природні парки
- Пам’ятки природи
- Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
- Регіональні ландшафтні парки
Райони
- Іванківський
- Білоцерківський
- Баришівський
- Богуславський
- Бориспільський
- Бородянський
- Броварський
- Васильківський
- Вишгородський
- Володарський
- Згурівський
- Зона відчуження ЧАЕС
- Кагарлицький
- Києво-Святошинський
- Макарівський
- Миронівський
- Обухівський
- Переяслав-Хмельницький
- Поліський
- Рокитнянський
- Сквирський
- Ставищенський
- Таращанский
- Тетіївський
- Фастівський
- Яготинський
Якщо ви маєте будь-яку інформацію про цей заповідний об'єкт (описи, обстеження, фото), Ви моете додати їх до цього сайту. Для цього просимо надсилати матеріали на адресу:
pzf.regions@gmail.com
pzf.regions@gmail.com
У липні 1859 рр. до двору Козачковського в'їхала коляска. У чоловікові, що сидів в екіпажі, Козачковський ледве впізнав Шевченка. Шевченко був виснажений: замість буйного волосся – лисина, спина зсутулена. Він став навіть менший ростом. Тільки очі залишилися такими ж променистими.
Після обіду вирушили в село Козинці. Шевченко не став чекати, поки запряжуть коней і пішов уперед – поспішав до Дніпра. Коляска наздогнала його на роздоріжжі: він лежав на траві і милувався синіми Дніпровськими горами. На Дніпрі порибалили. Ночували в селі Козинцях. Вранці на човні-довбанці поет відплив до Максимовича в село Прохорівку. На поета донесли. Його знову заарештували в липні 1859р. Йому було наказано залишити Україну. Востаннє Т.Шевченко побував у Переяславі в середині серпня 1859 р., коли їхав до Санкт-Петербургу, назавжди залишаючи рідну Україну.
Взимку 1860 року Шевченко надіслав з Санкт-Петербургу "Кобзар", що вийшов друком у 20-х числах січня 1860 р... з написом: "Марії Степанівні Козачковській з чоловіком та дітками". Це був останній привіт Шевченка Переяславу.
Травень 2008-го... В повітрі п'янкий запах бузку... Біля меморіального будинку лікаря А.Й.Козачковського, що по вул.Шевченка, 8 в Переяславі-Хмельницькому ряд сучасних автобусів-лайнерів. На будинку пам'ятна дошка з написом "В цьому будинку в 1845 і 1859 році перебував великий поет українського народу Т.Г.Шевченко. Тут він написав твори "Заповіт", "Кавказ", "Наймичка". Весна... Люди йдуть до Тараса...
Заступник генерального директора
НІЕЗ "Переяслав" Г.І.Глушко
Немає коментарів:
Дописати коментар