читання та аналіз тексту -Андрій Чайковський і його роман “Сагайдачний” + ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ

В історії української літератури кінця XIX — першої третини XX ст. одне з помітних місць належить Андрієві Чайковському. Правда, сталося так, що впродовж тривалого часу творчий доробок письменника не видавався. А шкода, адже А. Чайковський залишив кілька десятків прозових творів різних жанрів, серед них найпопулярнішими були опові- дання й повісті на теми історичного минулого України: «За сестрою» (1907), «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1920), «На уходах» (1901), «Олексій Корнієнко» (1924). Особливо приваблювала митця епоха визвольної боротьби українського народу проти турецько-татарської агресії, яка висунула колоритну постать Петра Сагайдачного. Особою цього славетного лицаря Запорожжя письменник зацікавився ще й тому, ... що той вийшов із самбірської ходачкової шляхти, до якої Чайковський сам належав (так у Галичині називали селян із наддніпрянських сіл, які за участь у походах проти турків одержували від польського короля шляхетські привілеї). На рівні свого часу Чайковський давав читачеві знання національної історії, пробуджував самосвідомість, національну пам’ять. Цього вимагало культурно-історичне життя Гали- чини 20–30-х років. Ідея писати про Сагайдачного постала ще перед Першою світовою війною, коли Чайковського було поставлено «кандидатом на сеймового посла». Він знав, що в Самбірщині, на його батьківщині, багато малоземельної шляхти, яка при виборах може вирішити його вибір, він готував для них популярний історичний виклад, щоб переконати виборців: у дав- нину малоземельна шляхта твердо стояла за свою віру і народ. Вивчаючи доступні йому матеріали, письменник натрапив на ім’я Петра Конашевича- Сагайдачного. Так виник задум спопуляризувати життєпис цього славного сина України: «Я упросив пана професора М. Грушевського прочитати рукопис. Він справив мені історичні помилки, порадив зробити із цього матеріалу трилогію, у якій мав би поміститись цілий життєвий шлях гетьмана. Чи мені довелось вив’язатись з того завдання, чи буде з моєї праці користь для української літератури, для українського народу у цій великій переможній хвилі українського відродження — хай судять ласкаві читачі. Я зробив по моїм силам, як міг найліпше» (з передмови). Роботі над великим творчим задумом передував історичний нарис під однойменною на- звою «Петро Сагайдачний», виданий у Відні 1917 р. Нелегко було працювати при щоденній юридичній практиці. Коли після третьої переробки твір був готовий до друку, почалася війна. Під час воєнного лихоліття рукопис «До слави», у якому Чайковський довів події до обрання Сагайдачного гетьманом, загинув. Свої широкі знання з історії козаччини А. Чайковський виклав у кількох історичних на- рисах, що могли б служити своєрідними післямовами до роману «Сагайдачний»: «Петро Кона- шевич-Сагайдачний» (1917), «Запорожжя» та «Московський цар Дмитро Самозванець», «Хо- тинська справа» (1928) — останній з’явився в процесі праці над заключними частинами. Художнє відображення основної проблеми епохи — проблеми захисту рідної землі від нападів турецько-татарських завойовників — визначило композицію трилогії. Письмен- ник акцентує свою увагу на зображенні життєвого шляху Петра Сагайдачного, починаючи з нелегкого дитинства і до вершини його козацької слави, здобутої надзвичайною відвагою, глибоким розумом у нелегкій та жорстокій боротьбі з ворогами вітчизни. Трилогія А. Чайковського — твір, безперечно, романтичної тональності. На широкому тлі побутового, культурного, історичного життя України останніх десятиліть ХVI — по- чатку XVII ст., про яке ми й сьогодні, на превеликий жаль, знаємо дуже мало, письменник змальовує в «Побратимах» згідно з історичними джерелами навчання в Острозькій школі, людяність і далекоглядну мудрість «першого руського вельможі князя Василя-Костянтина Костянтиновича Острозького, на той час київського воєводи. Змужніння П. Конашевича відбулося саме в Острозі: хлопці навчилися майстерно користуватись улюбленими видами козацької зброї, без якої життя запорожця було немислиме — шаблею і луком. Устами од- ного із славних лицарів Запорожжя Северина Наливайка, що був тоді сотником надвірної корогви у князя Костянтина Острозького, письменник пророкує юним побратимам у май- бутньому честь і славу. Шлях на Запоріжжя, поданий в авантюрно-пригодницькому освітленні, аж ніяк не роз- бігається із конкретною історичною дійсністю — він веде через «угодницькі» козацькі гнізда Ониська Печерного і сотника Чуба. У порівняно невеликому за обсягом творі А. Чайковський подав широкий історичний матеріал, точно відтворив побутово-етнографічні сцени, що не знижує постійно діючої напруги авантюрно-пригодницького сюжету, де змальову- ються різноманітні пригоди втікачів по дорозі на Січ. У численних діалогах, авторських відступах Чайковський намагається переконати читача у достовірності свого художнього задуму, обґрунтованого багатьма історичними джерелами. Петро Сагайдачний — центральна фігура трилогії, навколо якої концентруються сю- жетні лінії роману. Чайковський з великою симпатією ставиться до нього, що засвідчує передусім піднесено-романтична манера авторської оповіді. У хвилини великих випробувань, що випадають на долю «лицарів великої любові» — щирих побратимів Петра й Марка, він з глибокою симпатією змальовує їхній високий бойовий дух, силу і відвагу, готовність піти на самопожертву в ім’я незалежності рідної землі. Майже за кожним епізодом, сценою з участю мудрого полководця, за кожною інформацією про його життя й діяльність — важливі історичні документи, передусім із спадщини М. Грушевського. Але фактаж ро- ману, звичайно ж, органічно поєднаний із авторським домислом, без якого художній твір утрачає право на існування. Цей домисел у Чайковського завжди засновується на правді факту, випливає з логіки розвитку реальних подій. На відміну од своїх попередників — Д. Мордовця, О. Маковея (які намагались зобра- зити Сагайдачного передусім як військового полководця Запорожжя, не вникаючи достат- ньою мірою у психологію героя, в мотивацію його вчинків за певних історичних обставин),— А. Чайковський з повною віддачею зумів витворити історично визначений ідеал патріота, борця за соціальне й національне визволення українського народу (За І. Проданом, 810 слів). 1.Епоха якої доби приваблювала А. Чайковського? Б   Епоха   козацького   повстання.  А   Епоха   визвольної   боротьби   українського   народу   проти   турецько-татарської   агресії.  Г   Епоха   часів   правління   Богдана   Хмельницького.  В   Епоха   славетного   минулого   гетьмана   Івана   Мазепи.

2	2. Коли в митця з’явилась ідея писати про гетьмана? В   Перед   Першою   світовою   війною. А   Перед   козацьким   повстанням. Г   За   часів   світової   війни. Б   Після   революції.

3	. Продовжіть речення Батьківщина письменника… Г   Сибірщина. В   Сембарщина. А   Самбурщина Б   Самбірщина.

4	Чому А. Чайковський вирішив спопуляризувати життєпис славного сина України? Г   Випадково. В   Через   звичайну   цікавість   до   минулого. А  Для   переконання   виборців. Б   Зацікавила   доля   гетьмана.

5	Який матеріал передував роботі над великим творчим задумом? В   Юридичні   щоденники. Б   Рукопис   «До   слави». А   Історичні   документи.   Г   Нарис   «Петро   Сагайдачний».

6	Назвіть останній нарис 1928 р. з історії козаччини, що міг би слугувати своєрідною післямовою до роману «Сагайдачний». А   «Хотинська   справа». Г   «Московський   цар   Дмитро   Самозванець». Б   «Петро   Конашевич-Сагайдачний». В   «Запорожжя».

7	Продовжіть речення    Художнє відображення основної проблеми епохи знайшло вираження у…    В   Сюжеті. А   Композиції.   Б   Тематиці. Г   Головній   думці   тексту.

8	На чому письменник акцентує особливу увагу у творі? А   На   дитинстві   гетьмана. Б   На   вершині   козацької   слави   Сагайдачного.   В   На   відвазі   і   роздумі   борця. Г   На   життєвому   шляху   головного   героя.

9	У якому місті відбулося «змужніння» П. Конашевича? Г  У   Переяславі. Б  У   Львові. А  У   Києві. В  В   Острозі.

10	До спадщини якого історика передусім відносяться епізоди роману? Г  Я.   Фалька В  О.   Печерного. Б  М.   Грушевського. А  Д.   Мордовця.

11	Максимально точно А. Чайковський відтворив: А  Побутово-етнографічні   сцени.     Г  Сцени   за   участю   мудрого   полководця. Б  Пригоди   втікачів   по   дорозі   на   Січ.     В  Діалоги.