1857 року Шевченко уже постарів, посивів, втратив здоров’я. Таким він прибув до Астрахані. У довгій дорозі з Астрахані до Нижнього Новгорода, а потім до Москви і Петербурга Шевченко знову запустив бороду, але змушений був її поголити. Звільнившись з солдатчини і отримавши дозвіл продовжити навчання у Петербурзькій академії художеств, Тарас Шевченко залишався “поднадзорною” особою, а тому повинен був з’явитися до поліції. 29 березня 1858 року він записав у щоденнику:“В 10 часов утра явился я казанским сиротой к правителю канцелярии обер-полицмейстера, к земляку моему И.Н.Мокрицкому. Он принял меня полуофициально, полуфамильярно. Старое знакомство сказалось в скобках. В заключение он мне посоветовал сбрить бороду, чтобы не произвести неприятного впечатления на его патрона графа Шувалова, к которому я должен явиться как главному моему надзирателю”. Шевченко прислухався до поради земляка і поголив бороду, бо солдатам, навіть відставним, заборонялося носити бороду, а для поліції він був всього лиш “відставним рядовим”. Правда, перед тим, як поголитися, Шевченко сфотографувався у фотографії Деньєра – з бородою, у шапці і кожусі.
Немає коментарів:
Дописати коментар