Він
вже так давно сидить на гранітних п’єдесталах та висить в рушниках на
стінах шкільних кабінетів, що вже певне й забув, як колись носив єнотову
шубу та кохав 15-ти річну натурницю. Але ми нагадаємо. ...
Отже, Тарас Шевченко. Він же “пророк”, “кобзар” та “духовний вождь українського народу”.
Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпака. Потім виріс, з кріпацтва звільнився, вступив до Петербурзької академії мистецтв, став художником і поетом, відбув заслання, повернувся і помер у віці 47 років.
Але це ми, хочемо чи не хочемо, знаємо зі школи. А сьогодні ми поговоримо про те, чого в школі нам про Шевченка не розповідали.
Відомим Шевченко став ще за життя, його вірші переписували і передавали один одному, він був частим гостем Петербурзьких мистецьких салонів та мав багато друзів серед художників та літераторів. Шевченко був епатажним, любив розказувати анекдоти і випивати в хорошій компанії. Він прожив коротке, але дуже насичене життя. А нижче кілька “не шкільних фактів” з його біографії.
Отже, Тарас Шевченко. Він же “пророк”, “кобзар” та “духовний вождь українського народу”.
Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпака. Потім виріс, з кріпацтва звільнився, вступив до Петербурзької академії мистецтв, став художником і поетом, відбув заслання, повернувся і помер у віці 47 років.
Але це ми, хочемо чи не хочемо, знаємо зі школи. А сьогодні ми поговоримо про те, чого в школі нам про Шевченка не розповідали.
Відомим Шевченко став ще за життя, його вірші переписували і передавали один одному, він був частим гостем Петербурзьких мистецьких салонів та мав багато друзів серед художників та літераторів. Шевченко був епатажним, любив розказувати анекдоти і випивати в хорошій компанії. Він прожив коротке, але дуже насичене життя. А нижче кілька “не шкільних фактів” з його біографії.
- Шевченко-нездара
"Він подивився уважно на мою ліву руку і відмовив мені навідріз. Він заявив мені, на мій великий жаль, що в мене немає здібностей ні до чого, ні навіть до шевства або бондарства" (з листа Шевченка до редактора "Народного чтения").
Але Шевченко не здався і, бачте, має тепер пам'ятники по всьому світу. Готовий вам мотиватор.
- Згадка про перше кохання у віршах
Я пас ягнята за селом."
Цього ви не можете не пам'ятати. А пам'ятаєте, як його малого прийшла втішити дівчина, що саме була поруч?
"А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала ..... "
Це була подруга дитинства і перше кохання Тараса Григоровича - Оксана Коваленко. Шевченко часто згадував Оксану в своїх творах. Перше кохання є перше кохання. Якщо ви це знали, значить вам більше пощастило з вчителькою української літератури, ніж нам.
- Міф про царицю і викуп з кріпацтва
Гроші мали назбирати в лотереї, що її проводила імператриця в своєму палаці на святвечір 24 грудня 1837 року за ініціативою друзів Шевченка. В лотереї розігрували різні кришталеві та порцелянові речі привезені з Петербурських казенних заводів, а також портрет Василя Жуковського, поета та вихователя молодого царевича, роботи Карла Брюллова. Але врешті виявилось, що цариця, її донька та син разом сплатили за лотерейні квитки всього 1000 карбованців. Решту грошей, скоріше за все, довнесли друзі Шевченка - Брюллов, Жуковський та Вієльгорський.
- Шуба і вечірки
Його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко ділив квартиру, в своїх спогадах писав: "...Тарас мій частенько став роз'їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс". От вам і сумний кріпак.
- Тарас Чевченко
- Шевченко писав російською
В книзі "Спогади про Т.Шевченка" Андрій Козачковський, друг поета, пише, що російськомовні твори Шевченка "зразок неповторного, що не вдалося Основ'яненку, мистецтва передавати місцевою російською мовою побут України з цілковитим дотриманням зворотів рідної мови і народного характеру дійових осіб".
Сам Шевченко вважав, що пишатися тут особливо нічим.
"Переписав оце "Слепую" та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав! За який гріх, що я оце сповідаюсь кацапам черствим кацапським словом", - написав він у листі до Якова Кухаренка у 1842 році.
- Голе селфі
- Не пийте зі священиками
- Шевченко та Куліш: чоловіча дружба
- Ромовий щоденник
“Не дешево, зате смачно” - мабуть, сказав би нам Шевченко і налив би по скляночці. Гріх же не випити за 202ий день народження великого поета і художника. За таке нас би навіть Куліш не засудив.
Немає коментарів:
Дописати коментар