І про Т. Шевченка також є інформація !

https://nv.ua/ukr/ukraine/events/persha-cukrova-yak-ponad-200-rokiv-tomu-dvoye-ukrajinskih-kripakiv-kupili-sobi-svobodu-i-zasnuvali-bagatomilyonniy-biznes-50006155.html

Ба більше, Василь Симиренко не припинив благодійної діяльності. У часи розквіту його фірма щорічно віддавала 10% доходу на розвиток української літератури. І ця програма тривала 50 років. Стипендії від цукрозаводчиків отримували Михайло Коцюбинський, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Павло Чубинський, Михайло Грушевський. Власне, це була перша українська премія за досягнення в галузі культури. "Кожен мусить робити те, до чого вдатний. Вони тямляться на громадських справах, хай їх і роблять, а я тямлю зароблять гроші, то й мушу заробляти їх для України, - казав Василь Федорович. - Якби для України не були потрібні гроші, я б стільки не працював".

1911 року Наукове товариство ім. Шевченка - перша українська академія наук - придбала будинок у Львові за 100 тис. крб золотом, отриманих від Симиренка. Він зібрав солідний грошовий фонд на розвиток Київського політехнічного інституту - той вже існував, але в зародковому стані. Але 1915 року меценат помер, а доля його фонду невідома.

Тільки факти:

Онук іншого засновника фірми - Левко Симиренко - став всесвітньо відомим селекціонером фруктових дерев. У його садках у Млієві зростало 900 видів яблунь, 889 - груш, 84 - слив, 350 - вишень і черешень, 15 - персикових, 36 - абрикосових, 54 - горіхових дерев. Він вивів сорт зимових яблук Ренет Симиренка - єдиний з вітчизняних у сучасних супермаркетах.

Левко Симиренко після повернення з восьмирічного сибірського заслання, куди був відправлений за участь у русі народників. Фото кінця 1880‑х / Фото: DR

Онук засновника компанії Степан Яхненко чотири рази поспіль обирався міським головою Одеси у 1860-63 роках.

Левка Симиренка і його двох братів замордували в Києві російські більшовики в 1920 році.

Володимир Симиренко, син Левка Платоновича, пішов стопами батька і заснував в радянській Україні Інститут помології (наука про плодово-ягідні рослини). 1938 року розстріляний за звинуваченням у шкідництві.

Резиденцією компанії Симиренка та Яхненка було село Мліїв. У часи розквіту фірми мліївські вулиці освітлювалися газовими ліхтарями, що було рідкістю навіть для великих міст.