Чи знаєте Ви, що такий досить звичний, на перший погляд, вислів блудний син – є фразеологічним та ще й біблійним, тобто джерело його походження – Біблія?
Спробуємо «покопатися» навколо цього біблійного фразеологізму,
щоб зрозуміти його особливу як внутрішню (значеннєву), так і зовнішню (рівень форми) красу.
Спочатку відкриємо першоджерело – Новий Заповіт, а саме Євангелію від Луки, розділ 15.
Як бачимо, наш біблійний фразеологізм виник унаслідок „згортання” притчі Ісуса Христа про блудного сина.
На наш погляд, у сюжеті притчі можна виділити такі ключові етапи:
1) непослух молодшого сина;
2) марнотратне життя молодшого сина та його закономірний кінець,
3) прийняття рішення повернутися додому;
4) зустріч з батьком, святкування повернення сина, який «був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся» (Лк. 15:24).
Перший етап: непослух молодшого сина
У тогочасному єврейському суспільстві покірність батьку було священним обов’язком сина й тому звернення молодшого сина до батька з проханням віддати йому належну частину спадку заслуговувало на найстрогіші заходи з боку батька. Єврейський закон дозволяв батьку визначити, якою власністю будуть володіти діти, проте вступати у спадщину вони могли лише після його смерті.
Другий етап: марнотратне життя та його закономірний кінець
Завдяки розгульному способу життя син опустився на дно суспільства, адже для євреїв не могло бути гіршої роботи, ніж доглядати нечистих тварин – свиней. До того ж, з огляду на голод у тамтешньому краї, сину довелося їсти свинячу їжу. Як зазначають дослідники, «одна лише думка про можливість харчуватися кормом свиней викликала тремтіння у слухачів Ісуса».
Третій етап: прийняття рішення повернутися додому
З погляду традицій тогочасного єврейського суспільства гріх молодшого сина, який включав і розтрату третини спадщини, був досить серйозним. Тож єврейські слухачі могли сприйняти повернення такого грішника більше як неймовірну зухвалість, ніж як наслідок розкаяння.
Четвертий етап: зустріч з батьком, святкування повернення сина
Той факт, що батько, попри всі традиції та звичаї, побіг назустріч синові, підкреслює його всепрощаючу любов. У словах сина чується визнання провини: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм» (Лк. 15:21). Слід зазначити, що небо євреї часто використовували як титул Бога. Батько наказав одягнути сина в кращий одяг, взути в сандалі, дати персня, а також заколоти теля для святкування. Все це яскраво свідчить про те, що батько прийняв сина, який розкаявся, не як раба чи найманого працівника, як повноправного члена сім’ї.
Оскільки це притча, то кожен образ в ній є символом. Так, батько тут уособлює люблячого й всепрощаючого Бога-Отця, блудний син – людину-грішника, яким і є кожен з нас. Як бачимо, Бог-Отець чекає на кожного блудного сина (тобто того, хто ще не звернувся до нього з розкаянням) з відкритими обіймами й готовністю його пробачити.
Християнські доктрини залишаються вічними, вони є незмінними й однаково актуальними як для єврейського (і не лише) суспільства близько двох тисячоліть тому, так і для сучасного демократизованого, глобалізованого (європеїзованого чи американізованого) соціуму.
А тепер розглянемо, яким чином цей біблійний фразеологізм блудний син тлумачиться в українській мові: як на рівні словників, так і в мові сучасних ЗМІ.
За словником фразеологізмів блудний син – це «той, хто повертається з каяттям, визнанням своїх провин» [6, 646].
Тут можна виділити дві ключові семи (значеннєві частинки) біблеїзму – повернення та розкаяння, між якими простежується тісний, практично нерозривний зв’язок чи, іншими словами, каяття є обов’язковою умовою повернення.
Тож втрачаються одразу такі лінгвокультурні семи, закладені у біблійному значенні вислову: глибина непослуху (який практично унеможливлював налагодження стосунків між батьком і сином), марнотратність і падіння на дно суспільства, зухвалість думки про повернення додому. Взагалі, особистість батька і його роль не закладені у засвоєний українською лінгвокультурою біблійний фразеологізм блудний син.
Так, українська дослідниця А. Коваль у відомому довіднику наголошує на тому, що цей крилатий вислів «позначає людину, яка розкаялася, усвідомила свої помилки» [4, 248]. Наведемо один з дібраних дослідницею прикладів для ілюстрації поданого вище значення фразеологізму – „Поклонюся я низько житам: «Ви простіть мене, блудного сина, Що вас проміняв, прогадав На сирени, на брук, на машини…»” (А. Фальківський).
Біблійний фразеологізм блудний син у сучасних ЗМІ: хто він?
Одразу можна сказати, що, на відміну від словників та довідників, значна частина фразеовживань блудний син констатує лише повернення героя, проте без семи „каяття”.
Наприклад,
«Кажуть, нібито, перейнявшись ідеєю будь-що повернути блудного сина в батьківські обійми, Петро Порошенко докладав титанічних зусиль до того, щоб не допустити… зближення «нашоукраїнців» із комуністами» (з газ.). Так, у наведеному реченні навіть не передбачене каяття, оскільки навряд чи щире розкаяння можливе під тиском.
У ролі блудного сина в політичному дискурсі виступали свого часу головні лідери країни, зокрема Л. Кучма, який «до групи «блудних синів» не потрапив, оскільки не бажає каятися» (з газ.). Як бачимо, тут передбачена сема каяття, проте «потенційних» блудних синів побільшало. Проте немає жодного натяку на повернення як характерну рису біблійного фразеологізму блудний син.
Блудний син – не істота?
Варто звернути увагу, що в усіх розглянутих випадках йшлося про блудного сина як особистість, оскільки лише людина може осмислювати свої дії та вчинки й визнавати свої провини. Проте це вже не аксіома. Так, в прикладі – „Так само, як восени вони (бізнесмени) гадали, як низько може впасти курс євро, нині намагаються визначити, чи справді євровалюта перетворилася на блудного сина, який вирішив нарешті повернутися до рідної домівки” (з газ.) – блудним сином стали вже гроші.
Окремо можна виділити фразеовживання, в яких біблійний фразеологізм є власною назвою чи її частиною, наприклад: „Керівництво Національної опери України також запланувало постановку «Блудного сина» і «Теми з варіаціями»” (з газ.). Цілісністю виразної форми в роботі «Повернення блудного сина» (скульптури – Л.П.) потішив А.Кущ” (з газ.).
Отже, на основі проаналізованих прикладів вживань біблійного фразеологізму блудний син можна виділити два напрямки:
1) набувають нових контекстуальних сем у мові сучасних ЗМІ і, відповідно, сприяють засвоєнню та розширенню українського лінгвокультурного досвіду;
2) деформують культурно-інформаційний простір, впливаючи на зміну в негативний бік мовної картини світу. Завдяки процесам другого напрямку формуються так звані патогенні тексти, яскравим прикладом якого є цитата: „І це докорінно відрізняє російських політиків від українських, для яких Росія не перестає бути або основною загрозою українській демократії, самостійності та ідентичності, або, навпаки, матір’ю рідною, яка жде не діждеться повернення до її лона блудного сина (пардон, доньки; ще раз пардон — молодшої-старшої сестри)” (з газ.).
Слід зазначити, що серед проаналізованих фразеовживань до патогенних текстів можна віднести більшість статей, що належать до політичного дискурсу, зокрема про політичних лідерів України, а також про Україну як блудного сина щодо Росії.
Тож нарешті дійшли висновків. По-перше, цей біблійний фразеологізм блудний син є «згустком» новозавітної притчі Ісуса Христа, в якій сконденсовані дотичні звичаї і традиції єврейського народу.
По-друге, з чотирьох основних позицій, виділених нами з сюжету притчі, українською лінгвокультурою засвоєні лише дві семи – повернення і каяття.
По-третє, найчастіше біблійний фразеологізм блудний син у мові сучасних ЗМІ вживається в значенні «повернення». На наш погляд, це пояснюється прозорим значенням лексеми «блудний».
Отже, цілісне біблійне значення біблійного фразеологізму блудний син в українській лінгвокультурі, зокрема в мові сучасних ЗМІ, практично не спостерігається.
Немає коментарів:
Дописати коментар