Розглядаючи власну назву біблійного походження (читай: біблійний антропонім), варто одразу застерегти, що необхідно знати всю „біблійну біографію” його героя для уникнення помилок. А з метою осягнення всієї глибини вислову необхідно володіти ще й знаннями історико-культурного контексту.
Первісне значення імені Адам (в перекладі з
давньоєврейської мови) – „людина”, імені Єва – „життя”, „жива”. Основним значенням власної назви Адам в українській мові слід вважати „перша людина”, а додатковим – „обдурена людина, й негативні наслідки цього факту для людства”. Спочатку розглянемо, в яких прикладах антропонімАдам вживається у своєму основному значенні.
Адам у значенні “перша людина”
Приклад:
На думку австрійського етнолога Вільгельма Шмідта, пігмеї є найдавнішими серед сучасних людей. Це підтверджується й новітніми студіями генетиків і мовознавців. Західні дослідники тепер образно говорять, що “Адам був пігмеєм” (День).
Хоч трохи й завуальовано, проте можна здогадатися, що автор використовує антропонім Адам в узагальненому значенні „перша людина”.
За часів Адама: біблійний фразеологізм
Приклад:
Головне те, що мало не з часів Адама ми «домовилися» з прекрасною, гордою твариною, і вершник на коні так само, як і орач із плугом, стали символом людської цивілізації (Дзеркало тижня).
В цьому прикладі спостерігається часткова трансформація біблійного фразеологізму з часовим значенням за часів Адама.
Приклад:
«Світ жорстокий та несправедливий». Мабуть, із часів Адама людина постійно промовляє цю фразу, яка, хоч це сумно, є аксіомою (Дзеркало тижня).
Останнє речення цікаве з того погляду, що йдеться в ньому і про припущення, і про аксіому, щоправда щодо різних речей. Припущення хоч і стосується біблійного фразеологізму, проте не має жодного біблійного підґрунтя. Це власне авторська думка.
Від Адама: біблійний фразеологізм
Приклад:
„Найвідоміший польський режисер Єжи Гофман оприлюднив у Києві своє рішення зробити трисерійний документальний фільм про історію України – від нашого Адама і до нашого Леоніда Кучми” (Дзеркало тижня). Прочитавши цю фразу, виникає запитання, кого має на увазі автор під „нашим українським Адамом”. Проте в статті очікуваного імені ніде не названо, зрозуміло лише, що йдеться про часи Київської Русі. Ретельніші пошуки розкривають творчий задум журналіста – вислів „від нашого Адама” є натяком (за змістом) і результатом трансформації (за формою) біблійного фразеологізму від Адама. Тож у наведеному прикладі можна говорити про постмодерністську гру.
З ребра Адама: біблійний фразеологізм
Українці не з’явилися на світ із ребра Адама, а пройшли довгий шлях еволюції. І його потрібно вивчати крок за кроком (Дзеркало тижня). З одного боку, – це алюзія. З іншого, – вислів „із ребра Адама” у значенні „не еволюційним шляхом, досить швидко” завдяки поширенню та здобуттю популярності може стати фраземою.
Паралель з Адамом
Приклад:
Усі демонструють впевненість у своїх силах, попри те, що вперше команді, створеній Олександром Волковим, доведеться працювати без державної підтримки, тотального губернаторського адмінресурсу і з обмеженими фінансами. Напевно, приблизно те саме відчував Адам, коли його було вигнано з раю (Дзеркало тижня).
У наведеному прикладі використання біблійного антропоніму з метою проведення певних паралелей є, на наш погляд, не найкращим творчим рішенням автора. З іншого боку, політичний дискурс, до якого належить цитована стаття, завдяки цьому біблеїзму „ожив”, набув певної образності.
Антропонім «Адам» вживається в таких значеннях:
а) трудівник;
Приклад:
Бог покарав першого чоловіка Адама за гріхопадіння тим, що відтоді він повинен був працювати і в поті чола заробляти на хліб (Дзеркало тижня).
б) довгожитель;
Приклад:
І лежачи на “функціональному” ліжку, яке мало б частинами підійматися для зручності оперованого… я подумав: чого ж ми псуємо одне одному життя, замість того, щоб жити довго, як Адам?” (День).
в) Богоподібність Адама та Єви;
Приклад:
Петро Степанович одразу ж спробував розсіяти цю помилку і навіть посилався на те, що “першим стандартизатором на Землі можна вважати самого Господа Бога, котрий створив Адама та Єву не як-небудь, а за подобою своєю” (Дзеркало тижня).
Адам і Єва: авторська оцінка
1) залишки української ментальності;
Приклад:
Біблійна історія про винахідливу Єву, яка зірвала в Едемському саду яблуко й почастувала наївного Адама, відома всім (Дзеркало тижня).
На наш погляд, надана журналістом оцінка Адама як наївного та Єви як винахідниці дуже нагадує особливості української ментальності. Пригадаймо: чоловік – голова, а жінка – шия, куди шия поверне, туди голова й дивиться…
2) десакралізації біблійного тексту;
Приклад:
Ніхто не знає, що змусило Адама з Євою порушити заборону – з’їсти-таки злощасне яблуко, через яке їх вигнали з раю, – і приректи себе і своїх нащадків на вічні страждання. Гадаю, є одне достовірне пояснення того, що трапилося: усьому виною був азарт (Дзеркало тижня). Спроби автора дати власну інтерпретацію вчинкам Адама та Єви, яка ніяк не підтверджується текстом першоджерела, хоча б з огляду на стилістичне забарвлення слова „азарт”.
3) сором’язливість як історично перше відчуття;
Приклад:
Історично першим відчуттям, що прокинулося колись дуже давно в Божому творінні, було відчуття сорому. Адама і Єву, як свідчить Біблія, збентежила їхня голизна, коли поласували яблучком з Дерева Пізнання добра і зла та, усвідомивши себе, вони поквапилися прикрити свій страм фіговим листочком (Дзеркало тижня).
На нашу думку, не варто заявляти про сором’язливість як перше відчуття так категорично. Зрозуміло, що таких деталей у Біблії не наведено. Та й за великим рахунком, чи так це важливо, яке людське відчуття було „історично першим”. Небезпека такого категоричного твердження полягає в тому, що пересічний читач, який далекий від біблійних тонкощів, сприйме це як аксіому.
4) невдала авторська інтерпретація;
Приклад:
Чи вірно, що свій родовід ми ведемо від Адама? Бурхливий розвиток туризму в усьому світі спростовує цю, здавалося б, відому істину. Адже Адам був сиднем (Дзеркало тижня).
По-перше, незрозумілим є факт, на основі чого автор доходить до висновку про Адама як про „сидня”.
По-друге, на наш погляд, нелогічним є ланцюжок ключових слів: „початок родоводу – розвиток туризму – Адам-сидень”.
Адам і Єва “в рідній стихії”
Особливості релігійного стилю можна відзначити у статтях, написаних священиками чи від їхнього імені. Тут немає вільної інтерпретації, зіткнення несподіваних тем, „притягнення сюжетів за вуха”. Чистота і правильність християнських постулатів на зрозумілому й доступному рівні – це те, чого прагне не одна людська душа.
Приклад перший:
Подружжя є прообразом Церкви, становлячи перше зібрання скликаних Божою волею людей. Вже перших людей, праотців Адама і Єви…. «Покине… чоловік свого батька й матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:26), – промовив Адам, вперше споглядаючи на створену з його ребра істоту (Дзеркало тижня).”
Приклад другий:
На думку головного равина Києва та України об’єднання іудейських релігійних організацій України Якоба Дов Блайха, сім’я – це від бога. Історія Адама і Єви свідчить, що людське життя почалося зі створення сім’ї. Тільки вона може навчити жити (Дзеркало тижня).
Священик на основі біблійного тексту проводить узагальнення і виділяє мораль, що покликана виконувати повчальну та настановчу функцію, як і проповідь. Отже, ці статті за стилем викладу нагадують проповіді.
Адамові діти: біблійний фразеологізм
В українській мові біблійний фразеологізм Адамові діти вживається в значенні „рід людський”. Проте, попри його безпосередній стосунок до Біблії, автором є цього біблійного фразеологізму є геніальний український мовотворець Тарас Шевченко, а „рідною домівкою” – Шевченкова поема „Сон”:
Усі на сім світі – | і царята, і старчата – | Адамові діти.
З власною назвою Єва відомі такі біблійні фразеологізми та просто слова:
1) праматір Єва чи Єва – для позначення узагальнених, типових рис жіноцтва.
2) у костюмі Єви означає “гола людина”.
Немає коментарів:
Дописати коментар