Тема. 25, 28.02.
25.02. : Т.Г.Шевченко. Національна проблематика періоду «Трьох літ». Поема («комедія») «Сон» («У всякого своя доля…») і тогочасна суспільно-політична дійсність. Композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення.
28.02. : Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно свідомої особистості. Сатиричний характер поеми.
ТЛ: гротеск, контраст, умовність.
- Сподіваюся, що 28 лютого вийдемо на заняття!
Не піддавайтеся паніці!
Побачили/почули, хто говорить про капітуляцію чи якісь антиукраїнські речі - телефонуй до СБУ! (дивись у мене на блозі - на сторінці праворуч).
Слава Україні !!! -
Смерть російській сарані, що вдерлася до нашої України !!!
Класна, домашня роботи !!!
- Доброго дня, цими днями ми обговоримо Національна проблематика періоду «Трьох літ».зміст та ідейну спрямованість твору Т. Шевченка «Сон», з'ясуємо композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення; навчимося коментувати зміст твору, доводити власну думку; розглянути протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно свідомої особистості. Сатиричний характер поеми.
- Зміст поеми: https://www.youtube.com/watch?v=q8mjxYTtsAY
- Ознайомлення з новим матеріалом
5 квітня 1847 року Шевченка було заарештовано і вилучено у нього рукописну збірку «Три літа», в якій була також і поема «Сон». Так, київський жандармський полковник Білоусов 7 квітня доповідав по інстанції про те, що в Шевченка знайдено «тетрадь, самим им писана, с возмутительными стихами. В стихах под названием «Сон» дерзко описывается высочайшая его императорского величества особа и государыня императрица». Тож, працюючи над сьогоднішньою темою, необхідно розглянути особливості політичної сатири в поемі Т. Шевченка «Сон», а також реальні та фантастичні події поеми.
Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край. На батьківщині поет провів кінець весни, усе літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу. На допиті після арешту в 1847 році Шевченко так з'ясував виникнення задуму цієї поеми: «Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства».
У письменника виникла потреба написати твір, який би розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільно-політичної системи, показав би яким насправді є тогочасне життя : https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=6015
- Робота над сюжетом і композицією твору:
На прикладі поеми "Сон" ми бачимо протиставлення нещасного життя народного життю «райському» вельмож, царів. Автор засуджує аморальність, паразитизм господарів країни, закликає до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності.
Це ліро-епічна сатирична поема, політична сатира; поема-інвектива (інвектива — пряме, найгостріше засудження певної вади). Композиція поеми «Сон» дуже своєрідна.
Поема побудована як широкий панорамний огляд.
Сон героя поеми, а відтак і розповідь про нього, складається з трьох основних тематичних частин або картин.
Кобзар прагне знайти "рай" у людському суспільстві: в Україні, Сибіру, Петербурзі. Героєві сниться, ніби він летить над Україною, далі над Сибіром і, нарешті, потрапляє до Петербурга, оглядає місто, а потім, зробившись невидимим, проникає в царський палац. У палаці він спостерігає, як розлючений цар дає стусани своїм сановникам, а потім стає свідком чудернацького перетворення царя на кошеня. Побачивши цю метаморфозу, герой поеми розсміявся; тоді цар на нього «як зикне» — він і прокинувся.
Перегляньте матеріал: https://ppt-online.org/128718
- Зверніть увагу! :
Автор визначив поему – «комедія». Це вказує на комічний, сатиричний характер твору. Але комізм тут поєднаний з трагізмом. Назва поеми несе певне ідейне навантаження. В українській літературі часто використовувалась метафора сну, від якого народ скоро повинен прокинутись. Сон стає сатиричним прийомом, який дає поетові волю в сатиричному, гіперболізованому та символічному змалюванні суспільних вад.
Слід визначити, що Т. Шевченко часто вдавався до такого прийому зображення і для виявлення своїх істинних настроїв, і для виявлення настроїв персонажів. Таким прийомом зображення написані твори «Сон» (1844), «Сон» (1847), «Сон» (1858), «Сестрі» (1859), «Поставлю хату і кімнату» (1860), «Буває, в неволі іноді згадаю» (1850), сон Оксани в поемі «Слепая», сон дівчат у «Відьмі», сон Марини в поемі «Марина», сон автора в повісті «Прогулка».
Форма розповіді героя про бачене у сні досить поширена в літературі. У поемі Шевченка вона є засобом реалістичного мотивування фантастичних подій, надзвичайних картин і сцен, чудесних метаморфоз.
Довідковий матеріал з теорії літератури.
Алегорія (гр. allеgoria — іномовлення) — вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнаваним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб — тварин і звірів — зображено риси людей, їх вдача.
Алегорія — засіб посилення поетичної виразності. (Білий голуб чи зелена гілка в руках людини — алегорія миру; у казках вовк уособлює жадібність, лисиця — хитрість і т. ін.)
Гротеск (фр. grotesque, від італ. grotta — грот, печера) — художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне — з незвично смішним.
Контраст — стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів'ях та приказках, у назвах книг і творів. Ця фігура побудована на використанні антонімічних пар : https://youtu.be/8DOWzwWLdj4
- Бліцопитування(записати відповіді у зошит) :
Який період творчості Шевченка названо золотим?
Як називається рукописна збірка цього періоду?
- Підручн. с.226- 231(читати, знати, аналізувати).
- Образ оповідача в поемі:
Образ оповідача в поемі багатоплановий, багатогранний, складний. Це друге «я» автора. Крім того він виступає як самостійний образ. Це - безпосередній учасник подій і пригод у поемі.
Образ безіменного оповідача не тотожний реальному авторові – Шевченкові. Проте він наближений до автора і є речником його думок і оцінок, виражає його ставлення до подій, відтворених у поемі.
Шевченко надав образові оповідача різнобічності, здатності вдаватися до гри і містифікації, бути не тільки «маскою» автора, а й виступати в «масці» за власною волею - волею організатора розповіді.
Образ оповідача розкривається поступово в кожній новій частині твору, новими рисами й гранями.
В усій своїй цілісності він постає лише з усієї сукупності сцен, картин та епізодів поеми. Деякі ж основні, визначальні його риси виступають у найперших же рядках поеми. Рядки ці передають роздуми оповідача про суспільні болячки, про «долю» і «шляхи» людини в умовах соціального розбрату та моральної спустошеності суспільства.
Оповідач закликає прокинутись від духовної сплячки, він будить почуття гідності, проголошує природну рівність людей. Своє обурення покірливістю «братії» оповідач висловлює зневажливим, порівнянням «як ягнята». У рядках про смиренну «братію» мова розповідача набуває нового емоційного напруження, пристрасного осудливого пафосу.
Як самостійний персонаж, оповідач бере безпосередню участь у всіх подіях, про які розповідає.
У звертанні ж до читачів уже автор твору просить вибачення за те, що устами оповідача розповів сон.
- Підсумок. Дайте усні відповіді, а письмові - у зошит - на виділені
червоно- жовтим кольором :
Немає коментарів:
Дописати коментар