ЕПІГРАФ:
Гроші або керують своїм власником,
або
служать йому.
Горацій
Велика сила, братці, гроші, Грошима й дурні прехороші, Є в дурня гроші — він і пан. Є в нього золотий жупан... Л.І. Глібов
Грошей багацько, а щастя мало
Народна мудрість
1. Словник літературних та театральних термінів.
Засоби сатиричного змалювання.
Гротеск (від італ. грот, печера) ‒ художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житті переплітається з фантастичним, страшне ‒ з незвичайно смішним. Засоби сатиричного змалювання.
Діалог, а, ч. Розмова між двома або кількома особами. Мова в реальному житті набирає форми діалога ‒ обміну реплік, того, що ми звемо в побуті розмовою (Рад. літ-во, 1, 1957, 30).
Дра́ма (грец. Drama ‒ дія) ‒ п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої ‒ переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.
Іронія (гр. Еігопеіа ‒ удавання, лукавство) ‒ троп: приховане кепкування, глузування. Також уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Наприклад, із серйозним виглядом удавано стверджують протилежне тому, що думають насправді, про якесь явище чи людину.
Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною, гнівною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму.
Коме́дія (дав.-гр. κωμῳδία kōmōidía, від κῶμος kômos ‘веселощі, весела процесія’ та ᾠδή ōidḗ ‘спів’) ‒ драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людини чи тварини. У другій половині 19 ст. з'явилися комедії, які розкривали життя та побут українського народу в нових суспільно-історичних умовах («За двома зайцями» Старицького; «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» Карпенка-Карого; «Чмир», «Мамаша» Кропивницького; «Майстер Черняк» Франка).
Коме́дія дель а́рте, або Коме́дія ма́сок (італ. commedia dell'arte ‒ артистична комедія) ‒ різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження, що успадкував традиції римської доби. Комедія дель-арте мала раніше назви: commedia all improviso, commedia a soggetto, comedia di zanni. І тільки у XVIII ст., як вважає К. Мік, ця театральна форма (що існує від середини XVI ст.) отримує назву комедія дель арте. Тут "арте" ‒ це і мистецтво, і майстерність, і техніка, і професіоналізм акторів як досвідчених знавців своєї справи.
Монолог – це вид мови, що не перетинається з мовою співрозмовника ні в плані змісту, ні в плані структури. Простіше, монолог ‒ це коли говорить одна людина, а діалог – дві. Монолог у драматургії – мова персонажа, яка вимовляється незалежно від реплік інших діючих осіб.
Реквізити ‒ сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінозйомки; окремий предмет, потрібний акторові під час вистави або кінозйомки.
Рема́рка (від фр. Remarque ‒ позначка, примітка) ‒ літературознавчий термін, яким позначають авторські пояснення в тексті драматичного твору, що містять стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб.
Репліки ‒ відповідь або заперечення, зауваження однієї дійової особи іншій у сценічному діалозі. Там, де актор позбавлений підтексту, він лише виголошує репліки, а глядач позбавляється співрежисури ‒ у нього немає почуття радості та вдячності за співучасть у творчості під час сприйняття фільму (Довж., III, 1960, 248).
Сарказм (гр. рву м'ясо) ‒ троп: глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про кого чи про що він пише, говорить чи до кого він звертається. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії. Засоби сатиричного змалювання.
Сатира (лат. ‒ суміш, усяка всячина) ‒ вид художньої літератури у прозі чи віршах, де зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об'єкт висміювання часто малюється в перебільшеному смішному чи комічному вигляді. Засоби сатиричного змалювання.
Сатирична комедія ‒ комедійний жанр, у якому об’єктом осміяння є суспільні стосунки певного місця та часу, або рідше ‒ цілих глобальних категорій: епох, соц. структур, народів (етносів), людства в цілому. Автор прагне не виправдати чи поліпшити зображуване явище, але його знищити за допомогою висміювання. Основні прийоми, шо до них звертається автор, ‒ зла іронія, сарказм. С.к. може бути політичною чи побутовою.
Трагедія – драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а герої потрапляють у безвихідне становище, вступають у боротьбу з нездоланними силами і, як правило, гинуть.
Трагікомедія ‒ драматичний твір, у якому об'єднані риси трагедії й елементи комедії: твір, збудований на основі трагедійного конфлікту, розв'язка якого закінчується комічно, не вимагає обов'язкової загибелі героя.
2. І.Карпенко- Карий:
«Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене».
3. Робота над текстом твору.
- Основне життєве кредо Герасима Калитки – „Гроші – всьому голова”. А чи згодні ви
А.
- Необхідні для того, щоб купити більше землі.
Б.
В.
- Мріє знайти скарб, одержимий цією ідеєю 30 років.
2. ГРОШІ
1. Металеві
і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу. Хто йде, їде — не
минає: Хто бублик, хто гроші; Хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Тарас
Шевченко, I, 1951, 46); В
торбині був уже .. чистий папір, гребінець і декілька соток грошей (Петро Панч,
Гомон. Україна, 1954, 61).
2. Капітал,
статок. — Лишився я один, як палець, без грошей, без захисту (Михайло
Коцюбинський, I, 1955,
139); Почин — дорожчий за гроші (Остап Вишня, I, 1956,
425); Як керівники в колгоспі хороші, то будуть у колгоспників хліб і гроші (Українські
народні прислів'я та приказки, 1955, 357).
3. Історія
розвитку грошей .
Точно сказати, коли з’явилися гроші складно.
Адже навіть поняття грошей в усі часи було різним. В період існування первісних
людей практикувався обмін. Наприклад, ті, хто займалися гончарною справою,
вимінювали горщики та глечики, ковалі – наконечники для стріл, ковалі і так
далі. Зрозумівши, що це не дуже зручно, прийшло поняття того, що цінність їжі і
речей різна. Новою грошовою формою стали певні предмети, товари або тварини.
Наприклад, на острові Науру розраховувалися
щурами, в Ефіопії брусками солі, ацтеки – какао-бобами, а американські
колоністи – тютюновим листям і шкурками тварин. Найпоширенішими грошима стародавнього
часу були раковини каурі: їх використовували в Китаї, Африці, Індії і Таїланді.
У цей період сформувалися вимоги до грошей:
Вони не
повинні псуватися при передачі і зберіганні.
Гроші
повинні бути легкими і невеликого розміру.
При найменшому розподілі їх загальна цінність
не зменшується.
4. Історія
появи металевих грошей .
Приблизно в VII столітті до нашої ери металеві гроші зайняли
міцне місце в економічній системі більшості країн світу. Перші монети були випущені в Лідії в 687 році
до нашої ери. Вони були схожі на квасолю і називалися стандартами, статерами.
Потім їх стали виготовляти в Греції, на півдні Італії та Малої Азії. Найбільшу
цінність несли золоті монети, потім йшли срібні та мідні гроші.
У IX-X
століттях карбувати монети стали в
Київській Русі. Вчені припускають, що в Стародавньому Китаї їх стали карбувати
ще раніше, ніж в Європі. При чому, на монетах робилися спеціальні отвори
посередині для більш практичного транспортування. Починаючи з XVII – XVIII
століть дорогоцінні метали, що використовуються при карбуванні монет, були
замінені на «звичайні» – алюміній і залізо. Повномасштабне виробництво
металевих грошей почалося в XVIII столітті.
5. Історія виникнення паперових грошей.
Перші гроші з паперу з’явилися в 800 році до
нашої ери в Китаї. Їх виникнення обумовлено тим, що імператору було незручно
перевозити цілі гори металевих монет. І китайці придумали папір, з якого вони стали робити гроші. Перші згадки про
гроші з паперу в Європі відносяться до 1574 року. Одне нідерландське місто було
обложене іспанцями. У жителів не залишилося ні монет, ні шкіри і вони
скористалися папером, щоб тимчасово замінити металеві гроші для свого викупу.
Через кілька десятиліть такий грошовий еквівалент з’явився в Швеції. Потім
банкноти стали випускати в Англії. У Норвегії перші паперові гроші з’явилися в
1695 році, в Данії в 1713 році. У Франції банкноти ввійшли в обіг тільки в 1871
році. У Північній Америці вони з’явилися в 1690 році. Остаточно банкноти були
узаконені Конгресом США в 1775 році. Є така ймовірність, що незабаром паперові
і металеві гроші будуть витіснені цифровою валютою, так як практично всі великі
торгові операції відбуваються через інтернет.
6. «Ґронування»: вплив грошей на героїв п’єси.
кримінальний злочин
шахрайство
деградація
ГРОШІ ↔ цинізм
жорстокість
деспотизм
зневага до освіти і науки
кохання за розрахунком
злість і грубість
«Краще смерть, ніж потеря»
7. Наскрізна проблема у творчості І.Карпенка- Карого:
8. Гра «Так чи ні?» за п’єсою І. К. Карпенка-Карого «Сто тисяч»:
|
№ п/п |
Запитання
|
Так |
Ні |
|
1 |
За жанром «Сто тисяч» – сатирична комедія. |
|
|
|
2 |
«Сто тисяч» – драматичний твір. |
|
|
|
3 |
Перша назва твору – «Мішок грошей». |
|
|
|
4 |
Рік написання твору – 1890. |
|
|
|
5 |
У цій комедії автор показав, як «хазяйственний
мужик», сільський буржуа витискував родовитих дворянчиків, що не змогли
пристосуватись до капіталістичних порядків. |
|
|
|
6 |
Головний герой п’єси – Терентій Пузир. |
|
|
|
7 |
Земля – це джерело його багатства. |
|
|
|
8 |
Гроші – єдина святиня для головного персонажа. |
|
|
|
9 |
Герасим – добра, порядна, чуйна, подільчива
людина. |
|
|
|
10 |
Роман – це син Калитки. |
|
|
|
11 |
Герасим Калитка – роботящий, хазяйновитий
чоловік. |
|
|
|
12 |
Калитка вважає, що тієї землі, якої він прибрав
до своїх рук (двісті десятин) йому цілком вистачить, а тому більше і не
скуповує. |
|
|
|
13 |
Калитка – зажерливий хижак, ненаситна, ненависна
особа. |
|
|
|
14 |
У калитки всього-на-всього двісті десятин землі. |
|
|
|
15 |
Калитка своїм рідним та наймитам не дасть
змарнувати час. |
|
|
|
16 |
У Калитки троє дітей. |
|
|
|
17 |
Власницькі інтереси притупили в Калитки навіть
родинні почуття. |
|
|
|
18 |
Збираючись
одружити сина, Герасим дбає про його щасливе сімейне життя. |
|
|
|
19 |
Віддаючи дочку заміж, він обдурив зятя. |
|
|
|
20 |
У бійці із сватами Калитці вибили два зуби. |
|
|
|
21 |
Мотря – Пузирева дочка. |
|
|
|
22 |
Дружину Герасима звали Одаркою. |
|
|
|
23 |
Заради грошей Калитка ладен чортові душу
запродати. |
|
|
|
24 |
Герасим, недовіряючи Савці, сам їде в
казначейство міняти гроші. |
|
|
|
25 |
Калитка добросовісно віддав євреєві п’ять тисяч
за сто. |
|
|
|
26 |
Герасим Калитка завжди люб’язно обходився з
людьми. |
|
|
|
27 |
Собі в
компаньйони Калитка бере Бонавентуру Бовтуровича. |
|
|
|
28 |
При покупці фальшивих грошей Калитка ділиться з
кумом половиною суми. |
|
|
|
29 |
Син одружується на Пузиревій дочці. |
|
|
|
30 |
Калитка поїхав у церкву і цілу обідню стояв
навколішках; |
|
|
|
31 |
До науки Калитка ставиться з прихильністю. |
|
|
|
32 |
Чоловік пожалів дати коней, щоб дружина поїхала
до церкви. |
|
|
|
33 |
Герасим таки купує землю Смоквинова. |
|
|
|
34 |
За таку махінацію з грішми Калитка потрапляє до в'язниці. |
|
|
|
35 |
Савка навіки відрікається від грошей і каже, що
ніколи в світі не буде хотіть більше, ніж бог дає. |
|
|
|
36 |
Калитка, побачивши, що його обдурили, помирає на
місці. |
|
|
9. Риси х- ру Герасима Калитки:
| К |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||||||||||||||||||
| А |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||||||||||||||||||
| Л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
| И |
|
| |||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
| Т |
|
|
| ||||||||||||||||||
| К |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |||||||||||||||||
|
| А |
|
|
|
|
|
|
| ||||||||||||||||||||
10. Заповнити таблицю:
|
Калитка в трагікомедії І. Карпенка- Карого «Сто тисяч» |
|
|
Країна |
|
|
Ім’я автора |
|
|
Жанр твору |
|
|
Головний герой |
|
|
Що означає ім’я головного героя? |
|
|
Формула щастя головного героя на початку життя |
|
|
Бажання |
|
|
Які добрі вчинки головного героя? |
|
|
Його найкращі друзі – це… |
|
|
Відношення до людей, до себе |
|
|
Причини, які спонукали героя до таких учинків |
|
|
Що чатувало героїв у кінці твору? |
11. Чи є Калитка бездуховною людиною:
|
ТАК |
Чи є Герасим Калитка бездуховною людиною? |
НІ |
|
аргументи |
аргументи |
|
|
Висновок |
||
Хто започаткував український театр корифеїв?
Назвіть сценічні псевдоніми братів Тобілевичів, які входили до його складу
Що забороняв Емський указ 1876 року?
Як автор визначив жанр п’єси «Сто тисяч»?
Навіщо Герасим наказує ховати кінську збрую?
Якому сусідові заздрить Калитка?
Скільки грошей має Герасим Калитка?
А яка сума потрібна, щоб купити землю Смоквинова?
Кому належить висловлення: «Без душі, напевно, легше, ніж без грошей»?
Хто саме порадив Калитці сватати Романа за дочку Пузиря?
Скільки років Бонавентура копає скарб?
Куди планує витратити гроші?
Звідки мали прийти фальшиві гроші?
Хто у п’єсі говорить французькою?
Що значить вислів: «Чепіга зайшла»?
Хто у п’єсі протестує проти Калитчиного домашнього свавілля?
Хто грозиться «з’їсти» Пузирівну у домі Калитки?
Чому Мотря свариться з Романом?
Хто кого обізвав «Голяк масті, черва світить»?
Де відбулася купівля фальшивих грошей?
Чому повісився Калитка?
Як кум Савка реагує на це?.
Сформулюйте тему твору.
В уста якого героя автор вкладає резонні зауваги?
- опрац. с.141- 152(читати, знати матеріал), с.170- 172(виписати, вивчити).
- Дібрати цитати до характеристики образів п’єси, виписати прислів'я, приказки.
Немає коментарів:
Дописати коментар