Односкладне чи двоскладне неповне ?

l . 
  Визначте, які це речення ? 
1. А  за  вікном  майже  весна. 

2. Мовчанка  мудрості  довкола . 
3. Ліворуч  вузесенька  стежечка  через  чагарник.  
4. Навкруги  море  запашних  ромашок. 
5. У віконній  рамі  графіка  зимового  саду.

Відповідь ! :   ДВОСКЛАДНІ  НЕПОВНІ  речення. .  😉           
                        Можливо, це буде потрібним ...



II. Дайте характеристику  реченням, думку обгрунтуйте :

 -  На пагорбі зеленім біла хата. 
    Відповідь ! : Воно є двоскладним.   😤

 -  Ніжні сутінки. Вечір.
    Відповідь ! :   Називні .        😊

 - Скрегіт, рев заліза, удар чадної хвилі (О. Гончар); Приглушений гамір табору (Н. Ри- бак);  Спокійні очі, сивоголова, жорстка кирея кольору нічного (Л. Костенко). 

     Відповідь ! : поширені, бо включають означення та додатки, залежні від голов-  ного члена в називному відмінку



І  сюди  запрошую вас :

У називному реченні називається предмет, але нічого не мовиться про дію.

Головний член (підмет) у такому реченні виражений імен­ником у називному відмінку: 

Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах). При головному члені можуть бути означення й Додатки: Курява, собачий ґвалт, ревіння верблюдів, скрипіння гарб. Цілий ярмарок стоїть біля майстерень (О. Гончар).

Але якщо в реченні є будь-яка обставина, то це речення не називне, а двоскладне з пропущеним присудком. Наприклад, У реченні Серед лісу ставок, очеретом з одного боку прикрашений (Остап Вишня) обставина серед лісу вказує на те, що тут пропущено присудок є, лежить, видніється. Отже, це речення Двоскладне.

За значенням називні речення бувають:

буттєві (описові), за допомогою яких стверджується на­явність якихось предметів, явищ, змальовується обстанов­ка, картини природи тощо: Хата Стехи. Стіл, покритий старенькою скатертиною, дві лави, піл, скриня і деяке збіжжя (М. Кропивниць -кий). Пітьма. Дощ.Приглушений гамЬ табору.Пахне димом (Н. Ри- бак);

вказівні, за допомогою яких виділяються певні предмети явища; вони починаються вказівними частками ось, он онде, ото: Ось місяць, зорі, солові (П. Тичина). / ось, на­решті, вершина (О. Гончар);

оцінні, які поєднують у собі ствердження наявності пред­мета з його емоційною оцінкою, чому слугують зокрема й частки: Ох, яка ж краса! Сад увесь убрався в іній (П. Тичина). — О, який мак! — покрикнула Галя. — Що ж за пишнії маки! Я собі насію такого! (Марко Вовчок).

Називні речення в тексті, як правило, виступають само­стійно. Але можуть як предикативні частини входити й до складу складних речень: 

Ставок, гребелька, і вітряк з-за гаю крилами махає (Т. Шевченко). Рух і рух, наближається місто (О. Гончар). Ото ж тая дівчинонька, що сонна блудила: отаку-то їй причину ворожка зробила!(І. Шевченко).