7-А, для вас Олег Ольжич : ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА . Господь багатий нас благословив

ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА
Господь багатий нас благословив

І вірити, і прагнуть — не вотще.
Безсмертне — і величне, і ясне-бо.
Ось лине хмара з літеплим дощем,
І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не одняти:
Любов і творчість; туга і порив,
Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин —
Доволі на столах Його веселих.
Іди ж сміливо і бери один,
Твойому серцю найхмельніший келих.

Коментар

Наш народ Господь наділив любов'ю і творчістю, одвагою й готовністю до самопожертви заради великої справи. Віра й прагнення до дії, до боротьби — не порожні слова, не «вотще», тому автор устами ліричного героя закликає йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям.

Життєве кредо Олега Ольжича у вірші «Господь багатий нас благословив»

За спогадами сучасників, Олег був улюбленцем батьків, родичів, сусідів. Рано виявив неабиякі здібності: у три роки вже вмів читати, у п’ять написав п’єсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепіано і скрипці. Але згодом настали тяжкі часи. Юнак пережив громадянську війну, терор, голод, холод. Родина мусила емігрувати. І тільки за межами Батьківщини хлопець усвідомив, наскільки вона дорога і рідна, не міг не думати про неї, розтерзану різними політичними силами. Уже будучи студентом, Олег Кандиба розуміє потребу створення незалежної держави України. Але для цього треба стати на шлях боротьби, часом жорстокої і безкомпромісної.

Тому юнак вирішує стати членом Організації Українських Націоналістів і пов’язує життя з боротьбою за національне визволення свого народу. Також Олег Кандиба займається художньою творчістю, дібравши собі літературний псевдонім Ольжич, тобто син Олега, київського князя, який згадується в літописах як «Ольг». Цей псевдонім говорить про те, що Олег завжди відчував себе киянином, українцем.

Творчість Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезіях відчувається інтелектуально-філософське осмислення буття, захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім’я національного визволення України. Ліричний герой його творів – це людина-бо-рець, лицар, мужній, сильний, розумний, чесний, завжди готовий до бою. У поезії «Захочеш – і будеш» є рядки:

• В людині, затям,
• Лежить невідгадана сила.
• Зрослась небезпека з відважним життям,
• Як з тілом смертельника крила.

Метафора «зрослась небезпека з відважним життям», на мою думч§ ку, підкреслено те, що існування людини-борця завжди балансує на грані між життям і смертю. І вижити допомагає ота «невідгадана сила» – сила духу. Поет дає пораду своїм однодумцям:

• Навчишся надать блискавичність думкам і рішенням важкість каміння.
• Піти чи послати і стать сам-на-сам
• З своїм невблаганним сумлінням.

Ольжич вважає українців духовно багатою нацією і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення:

• Господь багатий нас благословив
• Дарами, що нікому не відняти:
• Любов і творчість, туга і порив,    
• Відвага і вогонь самопосвяти

У 1944 році Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було відправлено до концтабору Заксенхаузен. У вірші «Присвята» він писав:

• Пошли мені, молюся, дар один:
• В ім’я її (Батьківщини) прийняти мужньо муки,
• ї в грізні дні залізної розплати
• В шинелі сірій вмерти від гранати.

На землі немає могили Олега Ольжича. Він помер у камері в’язнів-смертників табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довідавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з’явився на світ син Олега, теж Олег Кандиба. Рід талановитих людей, справжніх патріотів не перевівся.