По-перше, не всі випускники правильно зрозуміли тему, напевно, саме через це вони роздумували над багатьма проблемами сьогодення, як-от: місце і роль мови в житті суспільства, призначення батьків у сім"ї. Школярі виписували власне прочитання біографічних фактів із життя багатьох українських письменників, фантазували про неіснуючі твори та їх авторів тощо.
Насправді ж треба було чітко висловитися стосовно того, що ж насправді мотивує людину - віра в себе чи допомога друзів.
Насправді ж треба було чітко висловитися стосовно того, що ж насправді мотивує людину - віра в себе чи допомога друзів.
По-друге, якось особливо різали філологічний слух штампи й фрази, які спотворюють мовлення, роблять його перенасиченим і нецікавим. Наприклад: моя ментальність стверджує...: ми твердо віримо в наші ідеали; письменник проводить через увесь твір образ... тощо.
Традиційно учні захоплюються змістом й абсолютно забувають стежити за мовленням, уживаючи росіянізми чи кальки з російської (получиться, дійсно, оточуючі).
Засмічує мовлення у власному висловленні й неуважність до евфонічних чергувань у-в, і-й.
Якщо говорити про структуру твору, то учні здебільшого її навчилися дотримуватися, хоча інколи аргумент можна прочитати й після прикладів, що перетворювало це доведення вже на міні-висновок.
Значна частина учнів засвоїла зі школи, що у творі такого типу варто вживати вставні слова. Проте дуже часто такими конструкціями твір пересипався настільки, що було важко зрозуміти його зміст.
Учні припускаються традиційних граматичних неточностей, з-поміж яких і невміння вибудовувати речення: підрядна оставинна частина причини не може відриватися від головної і вживатися як окреме речення (Ми покладаємося на своїх батьків. Тому що вони старші і багато вже прожили.), і перенасичення речень підрядними (Література дає нам багато прикладів, які демонструють тему, яка сьогодні нам посталена, щоб ми змогли описати допомогу, яку нам надають наші батьки), і структурування речень з дієприслівниковими зворотами ( Зрозумівши своє призначення, моя мотивація стала вищою.)
Що стосується орфографічно-пунктуаційного оформлення текстів, то воно було різним. Однак здебільшого у творах припускалися помилки у вживанні великої літери, написанні НЕ з прикметниками та дієприкметниками та у виставленні розділових знаків при парних сполучниках типу так - як, такий - який тощо.
У подальших публікаціях я спробую порекомендувати всім охочим підходи до виправлення такого типу помилок, звісно, у допустимих межах .
Традиційно учні захоплюються змістом й абсолютно забувають стежити за мовленням, уживаючи росіянізми чи кальки з російської (получиться, дійсно, оточуючі).
Засмічує мовлення у власному висловленні й неуважність до евфонічних чергувань у-в, і-й.
Якщо говорити про структуру твору, то учні здебільшого її навчилися дотримуватися, хоча інколи аргумент можна прочитати й після прикладів, що перетворювало це доведення вже на міні-висновок.
Значна частина учнів засвоїла зі школи, що у творі такого типу варто вживати вставні слова. Проте дуже часто такими конструкціями твір пересипався настільки, що було важко зрозуміти його зміст.
Учні припускаються традиційних граматичних неточностей, з-поміж яких і невміння вибудовувати речення: підрядна оставинна частина причини не може відриватися від головної і вживатися як окреме речення (Ми покладаємося на своїх батьків. Тому що вони старші і багато вже прожили.), і перенасичення речень підрядними (Література дає нам багато прикладів, які демонструють тему, яка сьогодні нам посталена, щоб ми змогли описати допомогу, яку нам надають наші батьки), і структурування речень з дієприслівниковими зворотами ( Зрозумівши своє призначення, моя мотивація стала вищою.)
Що стосується орфографічно-пунктуаційного оформлення текстів, то воно було різним. Однак здебільшого у творах припускалися помилки у вживанні великої літери, написанні НЕ з прикметниками та дієприкметниками та у виставленні розділових знаків при парних сполучниках типу так - як, такий - який тощо.
У подальших публікаціях я спробую порекомендувати всім охочим підходи до виправлення такого типу помилок, звісно, у допустимих межах .
Немає коментарів:
Дописати коментар