До радянської влади в Україні ніколи не було голоду.
2 лютого 1933 Генріх Ягода, керівник органів безпеки СРСР, пише доповідну записку Йосипу Сталіну та В’ячеславу Молотову: «Для припинення масового виїзду голодуючих з України та Північного Кавказу транспортними органами ОГПУ організовані на дорогах заслони і оперативно розшукові групи».
Мільйони громадян УРСР і Кавказу пухли з голоду. Карателі Кремля диявольським способом штучно утримували людей в зоні найстрашнішого лиха. Олександр Солженіцин у своїй книзі Архіпелаг ГУЛАГ записав: «Люди бігли з України, приїжджали в Медвежьегорск в центр Біломорського-балтійського табору, і намагалися працювати біля концтабору і так врятуватися від голоду. Зеки із зони виносили їм поїсти».
Ситуація трагічно-анекдотична. Люди багатющої республіки, маючи під ногами 20% світового запасу чорнозему, близько 60000 річок і вихід до двох морів, з власної волі їдуть до концтабору, щоб поїсти.
І ще, за більш ніж тисячолітню історію України (європейської житниці), голод, який забрав мільйони життів, траплявся тут три рази. Увага: 1921. 1932-33 року. 1946-47 року.
До радянської влади, до Кремля, тут ніколи не було голоду.
«Карателі Кремля диявольським способом штучно утримували людей в зоні найстрашнішого лиха» З 1960-го року сільськогосподарське населення України вперше за тисячу років стало масово тікати з села, кидаючи землю, ріллю на свавілля червоної Москви.
P.S. Чому в 1960-х, а не раніше? Тому що в СРСР до 1964 року селяни не мали паспортів. Це останні раби в людській історії.
Повна паспортизація в СРСР була завершена лише до 1981 року. Тобто через 64 ?? роки після приходу до влади більшовиків і за 10 років до того, як радянський режим, на радість усім, здох.
Немає коментарів:
Дописати коментар