А проте:
ми ще повернемось
бодай –
ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.
В.Стус
Згідно з "найгуманнішими в світі" радянськими законами, останки померлого в'язня не віддавали родині для поховання на батьківщині, доки не закінчиться термін ув'язнення. Отже, хто зі в'язнів вижив – той уже був удома, а хто помер, той залишався під арештом. Олекса Тихий – на кладовищі "Северное" в Пермі, Юрій Литвин і Василь Стус – у селі Борисово, що поблизу села Кучино, під стовпчиками з номерами 7 і 9.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/11/18/139615/
Немає коментарів:
Дописати коментар