Пояснює Сергій Омельчук :

Нарешті в сучасному українському мовленні позанормативний іменник вуз замінено
літературним відповідником
виш, що є скороченням термінного словосполучення вища школа. Приємно чути іменник виш не лише з уст учених-філологів і вчителів-словесників, але й дикторів більшості центральних телеканалів і радіомовлення, а також натрапляти в друкованих ЗМІ.

Можливо, у когось виникне запитання: а чому раптом з’явився виш і чому не можна послуговуватися узвичаєним словом вуз? Спробую пояснити доступно: якщо іменник вуз є скороченням трьох слів - вищий учбовий заклад, тоді звідки в українській мові взявся похідний прикметник учбовий, від якого іменника утворено його, невже від слова учоба?)

Слово виш не є новим для українців, його відновлено з української мови початку ХХ сторіччя. За граматичними ознаками абревіатура виш (так само як і колись активно використовувана в мовленні абревіатура вуз) є відмінюваною, наприклад: студенти вишу (вишів), вступна кампанія у виші (у вишах), пишатися вишем (столичними вишами). До речі, від цієї абревіатури можна утворювати і прикметникові форми: вишівська методика, вишівський підручник, вишівське навчання, вишівські програми.