Філософія життя і творчості
Василя Симоненка (уривок)
Художньо-документальне видання
Василь використовував кожну нагоду, аби побувати в Каневі, на могилі Тараса Григоровича, і повертався звідти притишений, з просвітленим обличчям. Очевидці згадують, як шанобливо Василь, разом із талановитою художницею Аллою Горською, піднімався на Чернечу гору – до могили Тараса вони йшли босоніж, несучи взуванку в руках...
Підступна хвороба не дала йому здійснити задумане, а він мріяв про власну Шевченкіану! І, зважаючи на те, як стрімко і грізно зростав його талант, ми, запевне, стали б сучасниками нових, значущих творів про Генія, якому поет щиросердо поклонявся.
Буваючи в Каневі, не обминав Прохорівку, провідував могилу патріарха української науки, першого ректора Київського університету Михайла Олександровича Максимовича. Вабив його й шістсотлітній дуб, під яким, за переказами, любив посидіти Тарас Григорович, й сосна Гоголя. Тут ніби оживає дух безсмертних предків, все дихає споминами про цих велетнів української культури, — говорив Василь.
На Шевченківському святі в Каневі Василь почув, що наступну березневу неділю в народі називають "прощенною" — в цей день потрібно просити пробачення в усіх, кому вільно чи невільно заподіяв якесь зло, і так само прощати всіх. Йому дуже сподобався цей мудрий народний звичай, а те, що це відбувалося відразу після Шевченківських днів, вважав навіть символічним.
Немає коментарів:
Дописати коментар