Доповідь на МО ( грудень 2013-2014 н.р.) на тему : « Урок – основна форма навчально - виховного процесу . Вимоги до сучасного уроку »

 Кожного дня тисячі вчителів входять у класи і приступають до проведення уроків, і від того, якими будуть ці уроки, як відбудеться спілкування з дітьми, залежить процес перебудови шкільного життя: він буде прогресувати або гальмуватися. Освіта, школа зараз як стривожений вулик, зайняті енергійними пошуками нових шляхів навчання, прищеплення навичок самостійною мислення, гуманізації людських відносин.

Урок у будь-якому класі має одну і ту ж суть: він Урок. І як одна людина не схожа на іншу, так і один урок не схожий на інший.

Урок — така форма організації навчання, при  якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу (45, 35 хвилин) і відповідно до розкладу.

  “Насправді ж викладання мови – найтяжча справа. Викладати цей предмет повинні найздібніші й найталановитіші. Бо це не просто передача знань, практичних умінь і навичок. Це передусім виховання. Виховання розуму, формування думки, копітке різьблення й ліплення найтонших рис духовного обличчя людини. Адже із думки й слова почалося становлення людини… Викладання мови це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим зіткненням до серця дитини.” (В.О.Сухомлинський.Слово    рідної       мови).

Сучасний–1.Який стосується одного часу, однієї епохи з ким-, чим–небудь.

2. Який існує, відбувається, живе нині, тепер, який стосується теперішнього часу, нинішньої епохи;нинішній,теперішній.

3. Який стоїть на рівні свого віку, відповідає вимогам свого часу, викликаний його потребами. (Словник  української  мови в 11т.,т.9).

   Сучасний урок рідної мови – надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності. Найголовніше в уроці   –

єдність форми і змісту, реалізація цілей і завдань. Кожен урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя залежить, скільки її зможуть сприйняти і засвоїти учні, якими навчальними методами і прийомами при цьому треба скористатися. Якість уроку залежить від особистісного підходу до навчального процесу, взаємодії вчителя і учнів, педагогіки співробітництва на уроці та інших чинників, що стимулюють навчальну діяльність.

   Сучасний урок рідної мови – плід майстерності і творчості учителя- словесника, його професіоналізму, грунтовних знань рідної мови, літератури, історії, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки. Серед найголовніших варто виділити такі:

• розвивальний потенціал уроку мови;
• використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками);
• раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного учня;
• системність знань учнів (повторення, узагальнення і систематизація вивченого, з’ясування причинно – наслідкових зв’язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) уроку;
• методичне забезпечення уроку, сучасна технологія (моделювання уроку, навчальний кабінет, ТЗН;
• творчий потенціал уроку (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні уроки на основі міжпредметних зв’язків);
• вивчення кращого досвіду, популяризація його на уроці, використання досягнень сучасної лінгводіагностики.

      Сказане вище не вичерпує можливостей організації і проведення уроку рідної мови. Сучасний учитель-словесник      має     широкі            можливості    для      його    удосконалення.

   Як показали дослідження ефективність уроку української мови забезпечується:

- високим науково-теоретичним рівнем його змісту. Науковий рівень змісту уроку визначає насамперед теоретична (лінгвістична) основа, на яку спирається вивчення предмета. Теоретичні відомості з мови повинні являти собою коротко і в доступній формі викладену наукову граматику. Урок, проведений на недостатньому або низькому рівні той, коли вчитель ігнорує сучасне розуміння мовних явищ і понять, граматичних категорій, форм. Наукові основи уроку мови в загальноосвітній школі, який за своєю метою (дидактичною, розвиваючою, виховною), змістом, структурою і методами навчання відповідає найновішим досягненням теорії й практики роботи в школі.

- раціональним            структуруванням  навчального  матеріалу;

- оптимальною кількістю і творчим характером практичних завдань і вправ;
- органічним поєднанням роботи над засвоєнням теоретичних відомостей з мови, орфографії, пунктуації            та        розвитком      усного            і           писемного     мовлення      учнів;

- правильним вибором типу уроку та адекватної йому структури;

- використанням сучасних методів викладання, елементів наукової організації праці.

   Доцільність і ефективність організації навчальної діяльності в залежності від змісту і рівня підготовленості         школярів.

   Побудова уроку на засадах розвиваючого навчання, що сприяє розвитку в учнів мовленнєвої діяльності, умінь аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації, класифікації, визначення причинно-наслідкових зв’язків та залежностей фактів і явищ, а також їх логічного структурування, використання елементів дослідження, пошуку, визначення головного. 

   Одним із перших нових підходів до навчання мови стала концепція, яка грунтувалася на засадах інтенсифікації. В її основу було покладено ідею глобальних, укрупнених тем. Була використана новаметодична        система          навчання       української    мови.

     Невід’ємною ознакою сучасної технології навчання є його індивідуалізація за допомогою системи програмованих матеріалів, розроблених на основі оновленого змісту курсу української мови, і сучасних            комп’ютерів.
    Технологія навчання рідної мови має грунтуватися на діяльнісно-проблемному підході до організації навчального процесу, що найбільше відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності школярів, забезпечує співробітництво вчителя і учнів, спрямоване на розв’язання системи суспільно та особистісно найважливіше навчальних  і життєвих проблем. 

   Належне місце на уроках української мови має посісти диференціація навчання, що виявляється у варіативності навчального змісту, використанні системи диференційованих за рівнем складності й відповідності пізнавальним потребам учнів навчальних завдань, організації групової і парної форм проведення занять, які повинні відтіснити фронтальну форму з домінуючої позиції, що значно розширить можливості для формування комунікативних умінь.

   Основна мета вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах України на сучасному етапі полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватись засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності(аудіювання,читання,говоріння,письмо).

   Основна освітня мета і завдання засвідчують, що змінюється стратегія і тактика у навчанні мови. На перший план висуваються необхідність різнобічного особистісного і мовленнєвого розвитку учнів, якому підпорядковуються завдання системного вивчення мови, тобто головна увага приділяється актуальній, природній, важливій меті мовної освіти.

   В основі уроку та інших форм навчання лежать індивідуальна і колективна (парна, групова і масова) форми роботи учнів. При індивідуальній формі навчання учень виконує завдання самостійно, наприклад, працює з книгою, і ця форма навчання часто відіграє вирішальну роль у формуванні особистості учня. Колективна форма навчання буває двох видів: фронтальна і бригадна: навчання може проходити в малих групах (5-6 чоловік), динамічних парах або парах змінного складу [кожен учень по черзі працює з усіма іншими учнями класу або групи під загальним керівництвом учителя, тобто працює поперемінно то як учитель, то як учень). При цьому всі навчають кожного, а кожен — усіх; учень при цьому багато разів викладає тему, правило, теорему, він активний, глибоко засвоює матеріал. Для цього потрібно озброїти учнів прийомами навчання, виробити у них майстерність, творчий підхід. Навчання в динамічних парах широко застосовується при вивченні іноземних мов.

У сучасній школі широко застосовуються колективні заняття з використанням підручників, хрестоматій, наукових статей, довідників. Старшокласники опрацьовують матеріал спочатку з однієї теми, потім з іншої і т. д., при цьому вони співпрацюють, обмінюються інформацією з іншими. Матеріал засвоюється на уроці, тому домашнє завдання відпадає. Учень готується, щоб учити інших, це розвиває почуття відповідальності, самостійність, колективізм. Право виступити перед класом учень одержує лише після багаторазової перевірки, тобто його потрібно заслужити. Керівна роль учителя зростає, бо йому потрібно спланувати урок, діяльність усього колективу класу, раціонально розподілити теми між учнями, керувати діяльністю кожної пари учнів, організовувати індивідуальну роботу з кожним учнем.

Педагогічні вимоги до уроку. Урок як елемент навчального процесу має низку характерних рис, які не залежать ні від особливостей учителя, ні від складу учнів, ні від забезпечення школи обладнанням, а саме:

§ Єдність навчальної і виховної функції. Учитель повинен виховувати учнів у національному дусі змістом матеріалу, науковістю, активізацією учнів, спільною зацікавленістю в результатах роботи. Для досягнення освітньої і виховної мети потрібно використовувати всі можливості уроку, предмета, теми, майстерність і особистісні риси вчителя.

§ Стимулювання пізнавальної активності учнів. Для цього на уроці потрібно добиватися уваги учнів, осмисленого сприймання матеріалу, цілеспрямованості, активного ставлення до навчального матеріалу.

§ Розвиток пізнавальної самостійності учнів, тобто бажання пізнавати нове самостійно. Для цього потрібно систематично організовувати на уроці і вдома самостійну роботу учнів, стимулювати і оцінювати її, добиватися, щоб навчання було успішним, давати довгострокові завдання, використовувати методи емоційного впливу на учнів, розвивати почугтя відповідальності.

§ Урок повинен бути цілісним, у ньому повинні бути наявні всі компоненти цілісності, спрямовані на досягнення триєдиної мети.

§ На кожному уроці потрібно дотримуватися закономірностей організації процесу навчання, враховувати роль уроку в системі вивчення теми, розділу чи всього курсу.

Досягнення освітньої, виховної і розвиваючої мети на уроці вимагає ретельної підготовки вчителя до уроку, яка має два етапи: попередній і безпосередній. Попередня, або загальна підготовка вчителя до уроку вимагає: вивчення учнів класу; знання стилю роботи в цьому класі різних учителів; докладного вивчення змісту навчального матеріалу; підготовки матеріальної бази і наочних посібників; планування навчальної роботи. В. О. Сухомлинський зазначав,що вчитель готується до уроку все життя.

    Урок - це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними тимчасовими рамками етап навчально-виховного або, як зараз кажуть, педагогічного процесу

   У ньому представлені всі основні елементи навчально-виховного процесу: цілі та задачі, зміст, форми, технологія, методи, засоби, контроль та оцінювання, тобто вся організаційна структура. Якість уроку залежить від правильного визначення кожного з цих компонентів та їх раціонального поєднання.

   Вибудовуючи урок, необхідно визначити не тільки те, яка навчальна інформація чи способи дії повинні бути засвоєні, а й на якому рівні вони мають бути засвоєні на конкретному уроці. Але оскільки урок - це ланка цілісного навчального, розвивального та виховного процесу, відтак, не на кожному уроці основний його зміст може бути засвоєний на всіх трьох рівнях:

·         сприйняття, осмислення й запам'ятовування;

·         застосування знань і навичок за зразком;

·         застосування знань і навичок у новій ситуації.

   Одна з основних вимог до уроку передбачає його науковість, неодмінною умовою науковості змісту уроку є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки.

   Істотною стороною уроку є індивідуалізація навчання. Сполучення індивідуалізації навчання із класно-урочною формою колективної роботи - досить нелегка задача. Це, по-перше, використання навчального матеріалу різного ступеня складності, що враховує інтереси та можливості різних категорій учнів, оскільки складний матеріал може виявитись не під силу деяким учням для активного засвоєння, але повинен бути зрозумілий усім. Це, по-друге, доручення учням завдань для самостійної роботи різного ступеня складності, але в такій системі, щоби слабкі та середні учні могли поступово переходити від менш важких завдань до більш складних. Це, по-третє, повернення учнів зі слабкою навченістю до більш складних завдань попередніх тем після вивчення наступних, коли завдання можуть бути вирішені на новому рівні підготовки.

4. Жоден урок не може вирішувати всіх задач навчання, розвитку та виховання учнів. Він є частиною теми, курсу, навчального предмета та взагалі процесу навчання, освіти. Важливо завжди усвідомлювати, яке місце він займає в системі навчального предмета, які його дидактичні, виховні та розвивальні цілі. Урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу. Урок - це педагогічний здобуток, і тому він повинен відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя й учнів.

   Дотримуючись основних вимог до уроку, учитель вносить як у здійснення цих вимог, так і у сполучення компонентів уроку своє педагогічне мистецтво, свій методичний почерк, що залежить як від характеру класу, так і від власних індивідуальних рис.

   Структура кожного уроку відповідно до його логіки повинна бути чіткою, із суворим переходом від однієї частини уроку до іншої відповідно до спектра цілей і задач уроку та закономірностей процесу навчання. Але цими частинами є не традиційне опитування, вивчення нового матеріалу, закріплення засвоєного і т. д., а кроки, що обумовлюють рух до мети уроку, тобто засвоєння його змісту.

5. На уроці повинен здійснюватись розвиток навчальних компетентностей учнів за допомогою відтворення академічних знань учнями, вправ у вміннях і навичках, шляхом виконання завдань на застосування академічних компетентностей у нестандартній ситуації.

6. Навчальний процес тупиковий без кількоразового повторення змісту академічних знань і навчальних умінь. Форма повторення може бути різною, у залежності від цілей уроку та його змісту.

7. На уроках повинно проводиться систематичне та планомірне оцінювання рівня навчальних досягнень учнів. Головний критерій якості уроку - не застосування тих чи інших видів роботи учнів чи використаних учителем методик, а навченість учнів, досягнення цілей уроку. Культура вчителя, його інтелектуальний і моральний рівень є однією з головних умов ефективності уроку.

                                       Сучасні вимоги до уроку. Вимоги до побудови уроку

1. Відповідність уроку програмі за місцем і часом.

2. Структура уроку та доцільність етапів, їх співвідношення за часом.

3. Ідейність і науковість.

4. Естетичне виховання, емоційні сторони уроку.

5. Подача нового матеріалу.

6. Дотримання принципів розвивального навчання.

7. Зв'язок із життям.

8. Наочність навчання, використання ТСО.

9. Робота з книгою.

10. Зародження нових понять, радість пізнання.

11. Організація тренувальних вправ.

12. Самостійність у роботі учнів.

13. Активність та ініціатива учнів.

14. Охоплення учнів різноманітними формами роботи.

15. Охоплення усною та мовною практикою.

16. Індивідуальний підхід (увага до здібних, робота з відстаючими).

17. Організація перевірки знань учнів.

18. Глибина та міцність знань учнів.

19. Відповідність оцінок та анотації до них.

20. Організація домашнього завдання.

21. Темпи проведення уроку.

22. Педагогічний такт учителя.

23. Мова вчителя, його суб'єктивні достоїнства.

24. Робота над вимовою.

25. Словниково-фразеологічна та стилістична робота.

26. Розвиток зв'язного мовлення, практична спрямованість.

27. Вивчення граматики, лексики.

28. Техніка читання.

29. Культура мови та письма.

30. Вивчення літературних творів.

31. Система письмових робіт.

     Сьогодні, з огляду на сучасні реалії, вчитель повинен вносити в навчальний процес нові методи подачі інформації. Виникає питання, навіщо це потрібно?

   Мозок дитини, налаштований на отримання знань у формі розважальних програм по телебаченню, тому набагато легше сприйме запропоновану на уроці інформацію за допомогою медіа-засобів.

   Одним із головних завдань школи є застосування ІКТ у процесі вивчення більшості навчальних предметів у рамках програми.  Основним видом використання комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання є їх органічна інтеграція в певні уроки.

   При підготовці до уроку з використанням ІКТ вчитель не повинен забувати, що це УРОК, а значить складає план уроку виходячи з його цілей. При відборі навчального матеріалу він повинен дотримуватися основні дидактичні принципи: систематичності та послідовності, доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп'ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює його.

      Про  користь   комп’ютерних  технологій  в   процесі  розвитку  читацької  культури  висловлюються  О. Ісаєва,  Г.  Дегтярьова,   проаналізувавши досвід  застосування  комп’ютерних  методичних  систем  на  уроках  літератури,  Н.Вукіна  та  І.  Якіманська  говорять про  високу  результативність  роботи,  якщо  є  тісний  взаємозв’язок  різних технологій  ( ІКТ   та  критичного  мислення),  Грищенко  О,  Ю. Ковбасенко,  якими  досліджено  різноманітні  інноваційні  педагогічні  технології  в  процесі  вивчення шкільних  дисциплін,  зокрема  літератури.

      Застосування засобів ІКТ в системі освіти, перш за все, направлене на вдосконалення існуючих технологій навчання. Комп'ютерні технології підсилюють дослідницькі, інформаційно-пошукові і аналітичні методи роботи з навчальним матеріалом. 
      За допомогою комп’ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване та проблемне навчанням.   Програмне забезпечення дозволяє вчителю – предметнику  знайти свій підхід до викладання предмета.
На своїх уроках  я використовую ППЗ, рекомендовані  Міністерством освіти та науки України («Українська  література. Дидактичні  мультимедійні матеріали. 6 кл.»,   відеоматеріали з  серії «Великі українці»  (І. Франко,  Леся  Українка),  різноманітні мультимедійні презентації  як  на  уроках,  так  і  у  процесі  проведення  виховних  заходів  різного  характеру,  позакласної  роботи  з  предмету.
         Основна мета використання   мною  таких  засобів  – активізувати пізнавальну діяльність учнів; підсилити самостійність в оволодінні знаннями, уміннями і навичками, мотивацію і інтерес до навчання і, тим самим, поліпшити навчальні досягнення учнів.
      У  своїй  практичній  діяльності  я  застосовую методичні  прийоми  із  використанням  комп’ютера  на  різних  етапах  уроку.

                                                   Етап  підготовки  до  сприйняття  твору.

Заочна  екскурсія  місцями  подій,  що  відбуватимуться  у  творі.

Наприклад,   під  час    розгляду  історичних    подій,  про  які  йдеться  у  повісті   І. Франка  «Захар  Беркут»,   у  семикласників  після  медіа-екскурсії «Історичний  коментар»,  під  час  якої    увазі  учні   знайомляться  з  картами  України,   світлинами  місць,  які  боронили  тухольці,   суттєво  підвищується  розуміння  твору   і  вчинків  його  героїв,  підвищується  мотивація  до  ознайомлення  з  оригіналом  твору,  а  не  його  скороченим  варіантом,  поданим  і  підручнику.

Подорож  музеями  письменника. 

Під  час  вивчення   шляху  Великого  Кобзаря запрошую  учнів  до  музеїв  Києва, Черкащини,    перегляд  експонатів  яких  допомагає  наблизити  дітей  до розуміння  життя  Тараса Григоровича.  Для  цього    застосовую  комп’ютерну програму  «Т.Г. Шевченко»,  уміле  використання  якої  на  різних  етапах  уроку  для  ілюстрації  слова  учителя  дозволяє  розкрити  Т.Шевченка – людину, художника, поета, громадського діяча.   

Перегляд  фрагментів  худ. фільмів  про  життя письменника  з  подальшим  розв’язанням  проблемних  запитань (пропоную  учням  (6-9  кл.) переглянути    уривки  кінофільмів , події,  пов’язані  із  викупленням  його  із  кріпацтва тощо,  після  чого  школярі  самостійно  роблять  висновки  про  те,  як  формувався  характер  поета, що  впливало  на  формування  світогляду,  де  бралися  автором  сюжети  для  творів  тощо.

Перегляд  ілюстрацій,  фотографій  до  твору  чи  теми.   Наприклад,  під  час  написання  у  8  кл.  переказу  розповідного тексту  у  художньому  стилі  з  елементами опису  пам’ятки  історії  та  культури  процес  роботи  над  текстом  був  побудований   з  використанням  мультимедійної  презентації ,  де представлено фото  зовнішнього  вигляду  споруди,  оздоблення  її  тощо,  що  унаочнило  розповідь  учителя,  полегшило  учням  процес   розуміння,  сприйняття  матеріалу,  що,  на  мою  думку,  сприяло  кращому  його  запам’ятовуванню.

                                            

                                                                   Етап  аналізу  художнього  твору.

Шкільна  лекція  із  залученням  мультимедійних  презентацій.   Навчальні презентації, завдяки своїй наочності та яскравості, полегшують сприйняття учнями навчального матеріалу, їх можна використовувати в самоосвітній діяльності учнів.

Створення  опорних  конспектів,  схем,  таблиць

                                                                  Етап  закріплення  знань.

Виконання  тестових  завдань.

Розгадування  вікторин,   кросвордів,  ребусів.  У процесі закріплення    діти  після  опрацювання  виучуваного  матеріалу отримують завдання  на   слайді, працюють  над  його  вирішенням,  після  чого  можуть  перевірити  себе  або  свого  товариша,  перейшовши  до  наступного  слайду,  де  вчителем  заздалегідь  уведено правильні відповіді.  Це  дає  змогу  дитині  оцінити  самого себе.  Якщо  в  учня  виникають  труднощі  з   виконанням   через  неуважність   під  час  отримання  нової  інформації  у  процесі   роботи  з  презентацією,   він  має   можливість  повернутись  до  потрібного  слайду, опрацювати його ще раз.  Учень  працює  самостійно,  використовуючи  стільки  часу  на  вивчення  матеріалу,  скільки йому потрібно,  аби  його  засвоїти.  Колективна  ж робота  не дає учневі  такої можливості.   Такі презентації дозволяють учням не тільки набути практичних навичок з певної теми, а й виправити помилки при їх виникненні, отримати   оцінку за свою роботу.

 Створення  учнями  презентацій  .

 Вивчення нового матеріалу одержує особистісно – орієнтовану спрямованість. В процесі вивчення нового матеріалу активізувався процес корекції і актуалізації знань учнів, часу на ці етапи уроку витрачається набагато менше.
Використання комп’ютера  на уроках розширює мої можливості як учителя під час підбору матеріалу до уроку і форм навчальної роботи, робить уроки яскравими та цікавими, інформаційно та емоційно насиченими.

 У  нашій школі один кабінет ІКТ, у якому, на жаль,  немає інтерактивної  дошки,   наявність  якої  дозволила б учителю  ефективніше використовувати  можливості мультимедіа.  Та і не завжди є   можливість провести урок  у  комп’ютерному класі, адже   уроки   вчителів, що планують роботу з використанням можливостей кабінету  ІКТ  можуть збігатись у часі. Тому інколи  доводиться проводити урок  у кабінеті фізики.

      При проектуванні  уроку  використовую різні  програмні  продукти:

Готові  програмні  продукти (енциклопедії,  довідники,  програми).

Пакет  Microsoft Office,  який  включає  у себе крім  відомого  всім  текстового  редактора  Word,  ще  електронні  презентації  Power Point.

Текстовий  редактор  Word  дозволяє  підготувати  роздатковий  та  дидактичний  матеріал.

Електронні  презентації  дають  можливість  при мінімальній підготовці  і  незначних  витратах  часу  підготувати  наочність  до  уроку.  Уроки,  проведені  за  допомогою презентацій  у   Power Point  видовищні  і  ефективні  в  роботі  над  інформацією.

Інтернет-ресурси,  які   сприяють   спілкуванню  з  колегами,  обміну  досвідом,  а  значить  і  матеріалами,  які  можу  використовувати  у  своїй  роботі.

Результативність

 Для  порівняння    узяв    уроки   в  одному  класі  (8-А кл., а в наступному навчальному році у 9-А ,  з  використанням  ІКТ,  і  де  ІКТ-навчання  не  застосовувалось)  і  провів  аналіз  результативності  використання  мультимедійного  супроводу  навчального  заняття  з  мови та  літератури.  Дійшов  висновку,  що  урок,  проведений  з  ІКТ-технологіями , відзначився  такими  перевагами:

-          матеріал краще  сприймається;

-          забезпечуються  умови   для самостійної  роботи  над  отриманням   знань,  самооцінки  учня;

-          відбуваються  позитивні  зміни  в  якості  знань;

-          підвищується  мотивація  до  вивчення  предмету.

Порівняно  з  попереднім  роком  в  учнів    зросла  мотивація  до  вивчення  предметів,  які  я  у  них  викладаю,   використовуючи  ІКТ (укр.. мови,  літератури);  спостерігаю  підвищення  мотивації,   активності  у  вивченні  предметів,  що  в  результаті  неодмінно приведе  до  підвищення  якості  знань.           Отримані позитивні результати переконують в тому, що робота по створенню і впровадженню дидактичних засобів з використанням ІКТ на уроках української мови  та  літератури має бути продовжена, але за умови проведення  уроків у кабінеті інформатики.

   Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі сприяє підвищенню його ефективності, всебічному і гармонійному розвитку особистості учнів, розкриттю їх талантів, суттєво впливає на зміст, форми, методи і засоби навчання. Вдало підібрані комп’ютерні програми забезпечують розвиток творчих здібностей, стимулюють пізнавальну активність, емоційну сферу та інтелектуальні почуття школярів. При цьому підвищується працездатність учнів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується просторова уява, пам’ять, логічне мислення, розширюється їх світогляд. Тому комп’ютер має великі можливості вдосконалення навчально-виховного процесу.

                                               Шляхи підвищення ефективності уроку. 

Ефективний урок характеризується за такими ознаками:

1. Керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; володіння методикою вимірювання знань, вихованості, творчих здібностей учнів, їхньої фізичної сили і здоров'я.

2. Напружена, досконало організована і результативна пізнавальна діяльність учнів.

3. Творчий, нестандартний підхід до розв'язання проблемних ситуацій, зв'язок змісту, форм і методів навчання

4. Диференційований підхід до окремих груп учнів.

5. Ефективне використання кожної робочої хвилини уроку.

6. Атмосфера демократизму, гуманізація і гуманітаризація, діловитість, стимулювання дружного спілкування, прогнозування ходу навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запрограмованих результатів.

Головні тенденції розвитку теорії уроку та шляхи його вдосконалення такі:

1. Спрямування кожного уроку на розв'язання головного завдання — забезпечення оптимального розвитку особистості кожного учня: формування гуманізму, загальної культури, широкого наукового світогляду, виховання працелюбства, вимогливості до себе, відповідальності, активності.

2. Посилення філософського звучання і філософського наповнення змісту уроку, вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства.

3. Розширення використаних методологічних знань, знань про знання і на цій основі ширше використання узагальнюючих схем вивчення матеріалу з елементами переносу, передбачення, прогнозування.

4. Чіткість і конкретність цілей уроку, діагностичний підхід до управління процесом засвоєння знань, розвитку і виховання учнів. Визначення цілей навчання для блоку великої теми, що сприяє повнішому застосуванню закономірностей навчально-виховного процесу.

5. Поєднання класно-урочної, індивідуальної та лекційно-семінарської систем навчання (планування системи уроків, різних видів колективної, групової та індивідуальної роботи).

6. Поєднання раціонального та емоційного в процесі викладу нового матеріалу та протягом усього уроку. Оволодіння методами емоційного впливу на учнів.

7. Варіативність, гнучкість структури уроку, його неповторність і різноманітність.

8. Чітка диференціація змісту уроку, його цілей> методів і форм, урахування індивідуальних відмінностей учнів, їх пізнавальних і життєвих інтересів, різного темпу засвоєння матеріалу, їх задатків і здібностей.

9. Надання методичної допомоги вчителям в організації самоосвіти учнів.

10. Зростання ролі учня як суб'єкта навчання, надання йому допомоги в навчанні в той момент часу, тією мірою, коли і наскільки вона йому потрібна.

11. Застосування активних форм та методів навчання, проведення нетрадиційних уроків (урок-диспут, урок-конкурс, урок-спогад, урок філософського узагальнення, урок-гра та ін.) з метою розвитку творчих здібностей учнів.

12. Розширення програмованого навчання, комп'ютеризація освіти.

13. Широке використання опорних структурно-логічних схем, конспектів, сигналів у навчальному процесі.

14. Запровадження системно-розвиваючого навчання, посилення уваги до формування системи знань.

15. Здійснення міжпредметних зв'язків.

16. Подолання перевантаженості учнів.

17. Пошуки нових методів стимулювання та заохочення навчально-пізнавальної діяльності учнів.