Увага! "Я захищатиму вас і всіх українців" - це були останні слова Олександра Жиброва дружині та доньці. Перший день війни. Командир ескадрильї Олександр Жибров одним із перших підняв свій Су-25. Завдання - зупинити колони, що йшли з Криму через Геніченськ. Він уразив величезну колону техніки та понтонну переправу. Літак підбили. Шансу катапультуватися вже не було - і тоді пілот спрямував палаючу машину прямо на ворога. "Я побачив, як підполковник Жебров спрямував літак на ворожу колону техніки. Після цього він зник з мого поля зору", - згадує побратим. "Другу атаку ніхто не виконує, бо все ПВО вже зведено на тебе. Він пішов на другу атаку". Він міг не летіти. Але прийняв командирське рішення - і полетів. Його удар зупинив колону, давши іншим літакам можливість бити по ній далі. Але головний спадок Жиброва - не останній бій. Він виховав ціле покоління українських асів: Ростислав Лазаренко, Данило Мурашко, Вадим Благовісний - майбутні Герої України вчилися саме в нього. "За цією молоддю наше майбутнє", - казав він. І був правий. "Він ставився до мене як до своєї принцеси, маленької донечки. По секрету, коли мама питала, кого я більше люблю, я завжди казала, що більше люблю тата", - згадує донька. Його літак збили біля селища Чаплинка. Звістка про загибель прийшла пізніше - а надія жевріла до останнього. Він загинув у перші дні війни. Але саме такі, як він, підняли нас у небо й дали стимул виконувати всі завдання далі. Проходить час. Але ми не маємо права забувати тих, хто ціною власного життя зупинив ворога і створив умови для нашої перемоги. Вічна пам'ять і слава Герою.