Він 28 днів копав тунель під носом у ворога. На знеболювальних. У трубі діаметром 1,3 метра.
Темнота. Замкнений простір. Поряд вибухи і неможливо розігнутися.
Саме так бійці 107-ї бригади ТрО з Буковини майже місяць рили підземний хід до російських позицій на Покровському напрямку.
Командир відділення Ігор Нажига досі згадує кожен день у тій трубі.
У червні 2024-го його батальйон виконував завдання поблизу Красногорівки.
У полі після розриву був вхід до колишньої системи зрошення - металева труба діаметром 1,3 метра.
Ділянка, на якій довелося працювати, - 800 метрів. Вхід - на підконтрольній Україні території, а виходи мали з'явитися просто біля ворожих позицій.
Задум простий і божевільний водночас: прорити два тунелі на поверхню там, де окупанти їх не чекатимуть, і раптово з'явитися між двома ворожими позиціями.
Робота мала тривати тиждень-два. Донецький ґрунт виявився настільки міцним, що розтягнулася на 28 днів.
Копали саперними лопатами, згодом передали акумуляторний відбійний молоток.
Ґрунт складали в мішки й заносили назад у трубу - щоб із поверхні не було видно жодних ознак роботи.
Зрештою 60% труби заклали мішками, і між ними доводилося протискатися.
Усередині - пил, іржа, гризуни. Кілька разів - змії. Спали на карематах уздовж стін.
Удень на поверхню не виходили, щоб не викрити позицію перед дронами.
"Спини нам давали такого життя, що капець. Медикиня передавала ампули, і ми самі собі кололи", - згадує Ігор.
Ближче до кінця один із бійців пережив епілептичний напад. Першу допомогу надавали прямо там, у трубі. Але все обійшлося.
А потім ворог скинув з дрона газову гранату на вхід до труби. Врятував протяг від уже пробитого додаткового виходу - вітер витягнув усе назовні.
Встигли вдягнути протигази. Ніхто не постраждав. Але стало зрозуміло: ворог здогадався, що в трубі щось відбувається.
Психологічно давило все: замкнений простір, розуміння, що втекти нікуди, і постійні обстріли над головою.
Снаряди лягали поряд, а в трубі було видно, як колись "Град" пробивав метал без проблем.
Хлопці трималися разом і говорили: ми зробимо, ми зможемо, спокійно все переживемо. І пережили.
Завдання виконали. Підкопом згодом користувалися інші військові - і ворога вдалося застати зненацька.
Але ціна... Багато хлопців, які були тоді з Ігорем у трубі, вже загинули.
"Вони герої. Вони віддали своє життя за волю і майбутнє країни. Але ще багато хлопців живі, здорові - і певен, що ще повоюємо", - говорить Ігор.
"28 днів у тій трубі я, напевно, не забуду ніколи".
Слава нашим героям.
