Як Кремль намагався знищити Україну. До радянської влади в Україні ніколи не було голоду. 2 лютого 1933 Генріх Ягода, керівник органів безпеки СРСР, пише доповідну записку Йосипу Сталіну та В'ячеславу Молотову: "Для припинення масового виїзду голодуючих з України та Північного Кавказу транспортними органами ОГПУ організовані на дорогах заслони і оперативно розшукові групи". Мільйони громадян УРСР і Кавказу пухли з голоду. Карателі Кремля диявольським способом штучно утримували людей в зоні найстрашнішого лиха. Олександр Солженіцин у своїй книзі Архіпелаг ГУЛАГ записав: "Люди бігли з України, приїжджали в Медвежьегорск в центр Біломорського-балтійського табору, і намагалися працювати біля концтабору і так врятуватися від голоду. Зеки із зони виносили їм поїсти". Ситуація трагічно-анекдотична. Люди багатющої республіки, маючи під ногами 20% світового запасу чорнозему, близько 60000 річок і вихід до двох морів, з власної волі їдуть до концтабору, щоб поїсти. І ще, за більш ніж тисячолітню історію України (європейської житниці), голод, який забрав мільйони життів, траплявся тут три рази. Увага: 1921. 1932-33 року. 1946-47 року. До радянської влади, до Кремля, тут ніколи не було голоду.

                                           

                                                 
                                           


                                  

https://ru.krymr.com/a/video/28876762.html

Он пережил Голодомор: история Зиновия Масло (видео)

УРИВОК ІЗ МОГО РОМАНУ("БАТЬКО")
(жертвам геноциду українського народу)

....А перед моїми очима стоїть 1933 рік. Як мої батько, 12 років, та тітка, 14 років, схожі на маленькі скелети, із одним качанчиком вареної кукурудзи на двох, хитаючись від вітру, втрачаючи час від часу по черзі свідомість від голоду, долали відстань від Новогеоргіївська до Кременчука в сорок кілометрів пішки вночі. Щоб уже в Кременчуці чудом на станції, що була напічкана НКВД-истами, які не випускали нікого із голодного московського капкану,— прошмигнути під носом у чекістів та причепитися і прив’язатися під вагоном. Та й доїхати ось так до Донбасу, де були родичі, і чудом вижити.
...Щоб потім у 41-му у вже новому пеклі по-пластунськи від москви до Берліна! І повернутися у новий післявоєнний голодомор із орденами та медалями на грудях.
...Щоб ті ордени і медалі зірвали потім прилюдно та відправили у сталінські табори.
...Щоб потім вже у шестидесятих отримати знову ті ордени та медалі із листом, що, бачте, Кремль помилявся,і суд та зона— то теж випадковість. А батько читав те і плакав...
Отак москва «випадково» і винищила не один десяток мільйонів українців, а ви хочете, щоб я їм оте все взяв і простив...
28.11.2015
https://plus.google.com/u/0/113974840682554415618/posts
25.11.2017 Володимир Давидов