звукосполучення – це подія, а кінцевий результат буде звукосполука
словосполучення – це подія, а кінцевий результат буде словосполука
буквосполучення – це подія, а кінцевий результат буде буквосполука
сполучення голосних – це подія, а кінцевий результат буде сполуки голосних
запозичення- це подія, а кінцевий результат буде запозика
Процес становлення норм літературної мови НЕ складається з чотирьох етапів, а має 4-ри етапи…
Орфоепічні норми (соціЯльний, Юда…) ПРИРОДНІ й ПРИТАМАННІ українській мові, але НЕ узаконені ЧИННИМ правописом.
Тож ситуація складна: правильно не так, як законно. Хочеш чи не хочеш, а МУСИМО вживати соціАльний (хоча ідеал - таки соціЯльний).
Так званий «Український правопис» 1933 року практично перекреслив автохтонні (Корінний, місцевого походження) основи української мови, втілені у правописі 1929 року.
Базуючись на спостереженнях українського мовознавця першої половини XX ст. О. Синявського і на сучасній тенденції розхитування мовних норм, наведемо випадки порушення орфоепічних норм сучасної української літературної мови.
- Оглушення дзвінких [б], [д], [з], [ж], [ґ], [г] у кінці слова (гараж – гара[ш], дуб – ду[п]) та перед приголосним (гаразд – гара[ст]).
Це призводить до так званих лінгволяпсусів, серед яких: вести – везти, казка чи каска, ліз чи ліс, гриб чи грип, Параска чи поразка
- Вимова звука [в] у кінці слова та в середині після голосного як [ф], як-от: любо[ф], во[ф]к, тра[ф]кА.
- Інтерференційне пом’якшення, зокрема:
А) м’яка вимова кінцевого [р`], як-от: волода[р`], гонча[р`], ліка[р`], кобза[р`];
Б) м’яка вимова [ч`] перед [а], [о], [у], [е], [и], як-от: воло[ч`]ать, шепо[ч`]у, [шч`]астя, [ч`]ому;
В) м’яка вимова губних [б], [п], [в], [м], [ф], як-от: девьатка, мьасо, пьать замість роздільної йотованої вимови (девйатка, мйасо, пйать), що позначена на письмі апострофом (дев’ятка, м’ясо, п’ять).
- Відсутінсть пом’якшеного [ц] у словах, як-от: адміністра[ци]я, конститу[ци]я, со[ци]альний.
- Напружена вимова [и], який за своїми артикуляційними особливостями є звуком переднього ряду й високого підняття. Напружена вимова цього звука змінює його артикуляційну базу, а, відповідно, й характер самого звука, який стає для нас чужим російським звуком [ы] середнього ряду верхнього підняття, на приблизну вимову якого можна натрапити лише в закарпатських та надсянських говірках (сын, рыба), але аж ніяк не в українській літературній мові.
- Нехарактерна сполука голосний + голосний, зокрема і + а, а + у, початкове і + о, і + у, що стосується передусім запозик, як-от:
соціальний замість соціяльний,
артеріальний замість артеріяльний,
аудиторія замість авдиторія,
Іуда замість Юда.
Тобто українській мові притаманна така вимова: авдиторія, артеріяльний, соціяльний, Юда.
І ці нехарактерні українській мові сполуки голосних закріплені як Правописом 1933 р., так і чинним, головна мета яких – уподібнити дві мовні системи: українську та російську.
!!! За словами І. Качуровського, українська літературна мова належить до мов консонантного типу. Це означає, що приголосні звуки в українській мові кількісно переважають голосні (співвідношення 84,2% : 15,8%). Водночас мовна своєрідність нашої мови полягає у функційному співвідношенні голосних та приголосних звуків: на кожних 100 голосних припадає 130-140 приголосних. Така послідовність поєднання забезпечує естетичне звучання (фонічність) української літературної мови.
Водночас приклади з історичних пам’яток, зокрема власні назви, свідчать про природне уникнення збігу двох голосних звуків таким чином:
Іван (а не Іоанн),
Йосип (а не Іосиф),
Йов (а не Іов),
Радивон (а не Радіон),
Фавуст (а не Фауст);
легивон (а не легіон).
Цікава інформація щодо звучання слова [молоко]:
за підрахунками Я. Радевича-Винницького, в українській та російській мовах це слово звучить 235 мілісекунд. Проте якщо в українській мові ця тривалість рівномірна, то в російській схема цієї тривалості така: мъ-л-ко – 45-70-120.
Отже, як підкреслює І. Фаріон (і вона має рацію), українська вимова розмірено повноголоса, російська – рвучка, редукована (скорочена).
(Дослідження спирається на монографію Ірини Фаріон “Мовна норма: знищення, пошук, віднова “).
Немає коментарів:
Дописати коментар