12 квітня 1755 р. народився Василь Енгельгардт. Прізвище Енгельгардт (Engelhard) утворилося від аналогічного німецького імені, перша частина якого – engel — що означає «англ». Англи – це давньо германське плем’я, що жило на території Англії. Другий компонент — hard — у перекладі з німецької – «сильний», «сміливий».
Його батько ротмістр із смоленської шляхти, мати – Марфа Олександрівна Потьомкіна, рідна сестра князя Таврійського, тому всі багатства Потьомкіна успадкував єдиний племінник.
Жовтодзьобом Василь Енгельгардт у дядька в ад’ютантах ходив, отримав крила для злету: ордени, зірочки на еполетах; дійсний таємний радник, згодом сенатор. Десятки тисяч кріпаків, родючі землі, мільйони у сейфах. Серед поміщиків В. Енгельгардт мав репутацію хорошого господаря, який дбав про своїх кріпаків і водночас суворо карав їх за крадіжки та пияцтво.
Генерал був самотнім і ніколи не одружувався, але мав кохання всього життя. Ще молодим офіцером Енгельгард викрав із польського монастиря красуню-княжну і захистив її від наруги. Княжна Марія походила з польської родини. Юною її видали заміж за поміщика Івана Глинку, рідного дядька композитора Михайла Глинки. Як потрапила до монастиря? Існує кілька легенд. Кажуть, наречена Христа відмовилася від православ’я, а піти на католицьке вінчання не погодився сам Енгельгардт.
Таємне романтичне кохання тривало між ними все життя, вона завжди називала чоловіка «коханим корнетом». Сім’я В.Енгельгардта вела дивний спосіб життя: «дружина» весь вік жила на правах коханки. Вона ніколи не жила в маєтку Енгельгарда, він поселяв її завжди десь поряд із конторою. Коханий будував для неї пишні палати і завжди піклувався про дітей, які у них народжувалися. Вони мали п’ятеро дітей, при чому між старшим і молодшим сином була різниця у 18 років. Усіх дітей батько офіційно усиновив. Втім, молоді Енгельгардти дитинство провели разом із кріпацькими дітьми.
Взимку Василь Васильович виїздив до Петербурга. Там відставний полковник, багач мав власний будинок на Невському проспекті з концертним залом, у якому давав публічні концерти й костюмовані бали, де бували члени царської родини. У 1819-1820 рр. О. Пушкін спілкувався з Енгельгардтом у літературних і театральних колах. Поет цінував Енгельгардта, який «охоче грав у карти» і «дуже вдало бавився словами»; присвятив йому вірш-похвалу. Не боявся сенатор приймати у себе опального Лермонтова. Кажуть, бали-маскаради Василя Енгельгардта поетові сюжет драми «Маскарад».
24 травня 1828 року у Вільшаній помер 73-річний Василь Енгельгардт – перший хазяїн Т. Шевченка. Повний генерал (генерал-аншеф), дійсний таємний радник, сенатор, єдиний рідний племінник бездітного князя Г. Потьомкіна.
Старша дочка Енгельгардта-сенатора, згідно з заповітом, поховала батька у Чижеві. Василь Васильович-старший упокоївся у заздалегідь зведеній родовій церкві. Дочка видала всім кріпосним «вольні» з єдиним проханням: доглядати церкву і останнє місце батькового спочинку. На жаль, народ не оцінив свободи: без просипу хлебтали брагу, не працювали, вигнали батюшку й перетворили храм на нужник.
Тарасові було 14, коли старий поміщик помер. Другим і останнім хазяїном Тараса Шевченка став молодший син Енгельгардта Павло Васильович (1798–1849).
Немає коментарів:
Дописати коментар