За совєтських часів усі такі розбіжності вирішувано просто: прищеплювано російський наголос. Це радше політична, ніж наукова розв'язка.
На мій погляд, у цих випадках треба віддавати перевагу дактилічному наголосові. Він найбільш український, ніж будь-який інший, тому з погляду соборности наведені слова найправильніше фіксувати у словниках з двома наголосами: дактилічним та жіночим.
Дослідження лінгвістичної патології відкриває нам цікаву істину: дактилічний наголос условах з трьома і більше складами — органічний український наголос. Інавряд чи виправдано виправляти мовців, які кажуть запитання, перевороттощо
Виправляючи таких мовців, ми позбавляємо себе можливости на відхиленнях від норми досліджувати й відроджувати норму.
Відроджуючи український природний наголос, нам треба погодитися, що деякі слова з числа "неправильно наголошуваних" слід записувати у словниках з подвійним наголосом:
| замішання |
| запитання |
Треба сказати, що вороги українського слова, каструючи нашу мову, дуже не полюбляли саме дактилічного наголосу. Через це в окупаційних словниках пророблено такі "операції" з наголошенням наших слів
| Питомий український наголос | Накинутий наголос (СУМ) |
| літургія | літургія |
| мовчанка | мовчанка |
| пасовисько | пасовисько |
| перелюбство | перелюбство |
| розпростати | розпростати |
| тріпати | тріпати |
| тріскотнява | тріскотнява |
Цікаво простежити, як здійснювано такі "операції" Так, слово розпростати словник Грінченка фіксує з наголосом на О: розпростатиПісля 1933 р академіки УССР визнали в цьому слові два наголоси розпростати. Так його фіксують, наприклад, "Українсько-російський словник" /"Наукова думка", Київ, 1964/, словник-довідник "Українська літературна вимова і наголос" /"Наукова думка", Київ, 1973/ А вже в "Орфографічному словнику української мови" /Київ, "Наукова думка", 1977/ це слово фігурує лише з одним — спільним з російським — наголосом розпростати.
Немає коментарів:
Дописати коментар