ДА́ВНІЙ – ДАВНІ́ШИЙ, МОГУ́ТНІЙ — МОГУ́ТНІШИЙ
Ступеневі форми від прикметників із наголошеним закінченням мають наголос на суфіксі -іш-: гірки́й — гіркі́ший, найгіркі́ший; смачни́й — смачні́ший, найсмачні́ший; дійови́й — дійові́ший, найдійові́ший; чарівни́й — чарівні́ший, найчарівні́ший.
Утворення з суфіксом -іш- від прикметників з наголосом на основі наголошуються неоднаково. Послідовно припадає наголос на суфікс -іш- у формах від двоскладових прикметників: бі́лий — білі́ший, найбілі́ший; да́вній — давні́ший, найдавні́ший; жва́вий — жваві́ший, найжваві́ший; те́плий — теплі́ший, найтеплі́ший.
Відхиляється від цієї закономірності прикметник зри́мий — зри́міший, найзри́міший.
Від трискладових слів із наголосом на основі більшість утворень додержує наголосу нульової форми: вира́зний — вира́зніший, найвира́зніший; грунто́вний — ґрунто́вніший, найгрунто́вніший; докла́дний — докла́дніший, найдокла́дніший; завзя́тий — завзя́тіший, найзавзя́тіший; могу́тній — могу́тніший, наймогу́тніший; чутли́вий — чутли́віший, найчутли́віший.
Але від деяких трискладових прикметників ступеневі форми перетягують наголос на суфікс -іш-: бага́тий — багаті́ший, найбагаті́ший; весе́лий — веселі́ший, найвеселі́ший; гаря́чий — гарячі́ший, найгарячі́ший; розу́мний — розумні́ший, найрозумні́ший; соло́ний — солоні́ший, найсолоні́ший; холо́дний — холодні́ший, найхолодні́ший; ціка́вий — цікаві́ший, найцікаві́ший; черво́ний - червоні́ший, найчервоні́ший.
Характерно, що наголос на суфіксі -іш- мають і дієслова від цих прикметників: блакитні́шати, дебелі́шати, красиві́шати, лагідні́шати.
Несталий наголос у формах від таких трискладових прикметників: бадьо́рий — бадьо́ріший і бадьорі́ший; важли́вий — важли́віший і важливі́ший; жахли́вий — жахли́віший і жахливі́ший; мото́рний — мото́рніший і моторні́ший; сміли́вий — сміли́віший і сміливі́ший; смугля́вий — смугля́віший і смугляві́ший; щасли́вий — щасли́віший і щасливі́ший; яскра́вий — яскра́віший і яскраві́ший.
Ступеневі форми від усіх прикметників з чотирма і більше складами й наголосом на основі зберігають місце наголосу нульової форми: акура́тний — акура́тніший, найакура́тніший; прива́бливий — прива́бливіший, найприва́бливіший; справедли́вий — справедли́віший, найсправедли́віший.
Від слів з можливими наголосами на основі й закінченні зберігається вагання й у ступеневих формах: дошку́льний і дошкульни́й — дошку́льніший і дошкульні́ший.
СТО́ЯЧИ — СТОЯЧИ́
Словники, якими найчастіше користуються в сучасній мовній практиці, як правило, не наводять дієприслівникових форм. Тим часом у мовленні трапляються помилки і в творенні дієприслівників і більшою мірою в їх наголошуванні.
1. Визначення наголосу в дієприслівниках минулого часу не становить ніяких труднощів.
Він такий, як у відповідному дієслові минулого часу чоловічого роду однини: відповіда́ти — відповіда́в — відповіда́вши; відпові́сти — відпові́в — відпові́вши; перепряга́ти — перепряга́в - перепряга́вши; перепрягти́— перепрі́г - перепрі́гши.
2. У дієприслівниках теперішнього часу наголос не закріплений на постійному місці і це, зокрема, є причиною інколи неправильного їх наголошування.
Навіть у І томі «Словника української мови» з поданих на семи сторінках чотирьох дієприслівників теперішнього часу два з помилковими наголосами: гро́зячи, несу́чи. Треба, звичайно, грозячи́, несучи́.
На підтвердження читаємо у Л. А. Булаховського: «Двоскладові й трискладові (дієприслівники. — М. П.) мають наголос на закінченні, якщо відповідні форми теперішнього часу дійсного способу наголошуються на флексії: ...несе́ш, ...несемо́ — несучи́»
В наголошуванні дієприслівників теперішнього часу простежуються чіткі закономірності.
Дієприслівники, утворені від дієслів з нерухомим наголосом, наголошуються так само, як і дієслова: ба́витися, ба́влюся, ба́вишся, ба́виться, ба́вимося, ба́витеся, ба́вляться — ба́влячись; зазира́ти, зазира́ю, зазира́єш, зазира́є, зазира́ємо, зазира́єте, зазира́ють — зазира́ючи; пла́кати, пла́чу, пла́чеш, пла́че, пла́чемо, пла́чете, пла́чуть — пла́чучи; ра́дити, ра́джу, ра́диш, ра́дить, ра́димо, ра́дите, ра́дять — ра́дячи.
Місце наголосу дієприслівників теперішнього часу, утворених від дієслів, в яких наголоси особових форм не збігаються з наголосом інфінітива, визначається місцем наголосу особових форм.
Дієприслівники, утворені від дієслів, у яких усі або більшість форм теперішнього часу наголошуються на основі, зберігають цей наголос основи: цінува́ти, ціну́-ю, ціну́-єш; ціну́-є, ціну́-ємо, ціну́-єте, ціну́-ють — ціну́ючи; боро́тися, бор-ю́ся, бо́р-ешся, бо́р-еться, бо́ремося, бо́р-етеся, бо́р-ються — бо́рючись; лічи́ти, ліч-у́, лі́ч-иш, лі́ч-ить, лі́ч-имо, лі́ч-ите, лі́ч-ать — лі́чачи; моло́ти, мел-ю́, ме́л-еш, ме́л-е, ме́л-емо, ме́л-ете, ме́л-ють — ме́лючи; ціди́ти, цідж-у́, ці́д-иш, ці́д-ить, ці́д-имо, ці́д-ите, ці́д-ять — ці́дячи.
У дієприслівниках теперішнього часу, утворених від дієслів, що мають наголос в особових формах на закінченні, завжди наголошується суфікс -чи: берегти́, береж-у́, береж-е́ш, береж-е́, береж-емо́, береж-ете́, береж-у́ть — бережучи́; бі́гти, біж-у́, біжи́ш, біж-и́ть, біж-имо́, біж-ите́, біж-а́ть — біжачи́; вести́, вед-у́, вед-е́ш, вед-е́, вед-емо́, вед-ете́, вед-у́ть — ведучи́; горди́тися, гордж-у́ся, горд-и́шся, горд-и́ться, горд-имо́ся, горд-ите́ся, горд-я́ться — гордячи́сь; лежа́ти, леж-у, леж-и́ш, леж-имо́, леж-и́ть, лежите́, леж-а́ть — лежачи́; метуши́тися, метуш-у́ся, метуш-и́шся, метуш-и́ться, метушимо́ся, метуш-ите́ся, метуш-а́ться. — метушачи́сь; рости́, рост-у́, рост-е́ш, рост-е́, рост-емо́, рост-ете́, рост-у́ть — ростучи́; сиді́ти, сидж-у́, сид-и́ш, сид-и́ть, сид-имо́, сидите́, сид-я́ть — сидячи́; стоя́ти, сто-ю́, сто-ї́ш, сто-ї́ть, сто-їмо́, сто-їте́, сто-я́ть — стоя́чи.
Дієприслівники лежачи́, сидячи́, стоячи́ часто виступають у ролі прислівників, і тоді їхні наголоси пересуваються на корінь: ле́жачи, си́дячи, сто́ячи. Порівняйте: не читаю, лежачи́ на канапі і не читаю ле́жачи.
Паралельний наголос в особових формах дієслова зберігається і в дієприслівнику: держа́ти, де́ржиш і держи́ш — де́ржачи і держачи́; терпі́ти, те́рпиш і терпи́ш — те́рплячи і терплячи́.
НАГОЛОС В УКРАЇНСЬКИХ ПРІЗВИЩАХ НА -ЕНК(О)
У практиці багатьох мовців, зокрема дикторів радіо й телебачення, чималі труднощі викликає наголошування українських прізвищ на -енко. Причиною цього є неунормованість акцентуації значної кількості цих прізвищ. Не претендуючи тут на вичерпне розв’язання цієї проблеми, хочемо поділитися деякими спостереженнями над наголосами розглядуваних прізвищ.
У всіх прізвищах з суфіксом -енк-(о) в однині наголошується другий або третій склад від кінця. Прізвища на -щенко відомі тільки з наголосом на третьому від кінця складі: Андру́щенко, Брати́щенко, Ва́щенко, Воло́щенко, Галу́щенко, Глу́щенко, Довби́щенко, Євдо́щенко, Іва́щенко, Іллю́щенко, Ка́щенко, Клі́щенко, Лі́щенко, Ля́щенко, Марти́щенко, Мару́щенко, Матю́щенко, Оле́щенко, Они́щенко, Отро́щенко, Па́щенко, Рома́щенко, Сива́щенко, Си́щенко, Тала́щенко, Тере́щенко, Ти́щенко, Уле́щенко, Фіщенко, Ю́щенко.
На третій склад від кінця припадає наголос також у прізвищах на -ченко, що мають перед ч приголосний звук: Ба́бченко, Бі́льченко, Васи́льченко, Веремі́йченко, Гаври́льченко, 1 Див.: «Курс сучасної української літературної мови», за ред. І. А. Булаховського, т. І, стор. 503. Га́льченко, Гребі́нченко, Гу́бченко, Дани́льченко, Да́нченко, Де́мченко, Дерев’я́нченко, До́нченко, Же́вченко, Зі́нченко, Зу́бченко, І́вченко, І́льченко, Ка́льченко, Коно́вченко, Коро́вченко, Коро́тченко, Кра́вченко, Ле́вченко, Лито́вченко, Лю́бченко, Ма́нченко, Ма́рченко, Ма́тченко, Мики́тченко, Миха́льченко, Ове́рченко, Оста́пченко, Па́нченко, Пе́дченко, Пили́пченко, Ра́дченко, Рома́нченко, Ру́дченко, Са́вченко, Се́нченко, Сидо́рченко, Сі́рченко, Скри́пченко, Ти́мченко, Федо́рченко, Фе́дченко, Че́рченко, Ю́рченко, Яко́вченко.
Припускає два наголоси прізвище Грінченко: Грі́нченко і Грінче́нко. Ті прізвища на -ченко, які мають голосний перед ч, наголошуються здебільшого на другому від кінця складі: Бабиче́нко, Дядиче́нко, Калениче́нко, Кириче́нко, Леличе́нко, Мірошниче́нко, Новиче́нко, Олійниче́нко, Павличе́нко, Сотниче́нко.
Але у прізвищах від іменників на -а(-я) наголос спостерігається на третьому складі від кінця: заї́ка — Заї́ченко, Семеню́ка — Семеню́ченко, удови́ця — Удови́ченко (поряд з Удовиче́нко), Федоря́ка — Федоря́ченко.
В наголошуванні решти прізвищ з суфіксом -енк-(о) теж виявляються певні закономірності. Прізвища, похідні від іменників чоловічого роду з нерухомим наголосом в однині на першому складі (дід, ді́да; бо́ндар, бо́ндаря), а також від прикметників з наголошеним першим складом (бі́лий), мають наголос на другому від кінця складі: Басе́нко, Біле́нко, Бондаре́нко, Війте́нко, Гнате́нко, Голенко, Довже́нко, Дороше́нко, Зубе́нко, Кисле́нко, Климе́нко, Кононе́нко, Косте́нко, Кучере́нко, Лазаре́нко, Лимаре́нко, Логвине́нко, Мазуре́нко, Шестере́нко, Осипе́нко, Пелеше́нко, Писаре́нко, Прохоре́нко, Риже́нко, Римаре́нко, Симоне́нко, Сіре́нко, Столяре́нко, Стороже́нко, Сиве́нко, Тихоне́нко, Томаше́нко, Усе́нко, Хитре́нко, Холоде́нко, Цмокале́нко, Чубе́нко, Якове́нко, Яроше́нко.
Вагається наголос у прізвищах Но́се́нко, Проко́пе́нко, Сидо́ре́нко, Федо́ре́нко. Виняток становить прізвище Ли́сенко.
Прізвищам від іменників чоловічого роду на приголосний та -о з нерухомим наголосом в однині на другому або третьому складі (Ада́м, -ма, Євдоки́м, -ма), а також від прикметників з наголошеним другим чи третім складом (гарка́вий, черева́тий) властивий наголос на третьому складі від кінця. У них зберігається місце наголосу твірного слова: Ада́менко, Анто́ненко, Архи́пенко, Безно́сенко, Була́ненко, Ваку́ленко, Гапо́ненко, Гарка́венко, Горпи́ненко, Єфре́менко, Задоро́женко, Заста́венко, Заха́ренко, Іва́сенко, Косма́тенко, Лук’я́ненко, Мака́ренко, Макси́менко, Міня́йленко, Миро́ненко, Наза́ренко, Нау́менко, Оле́ксенко, Охрі́менко, Пана́сенко, Панфі́ленко, Пархо́менко, Самі́йленко, Солда́тенко, Тара́сенко, Тимофі́енко, Трохи́менко, Ула́сенко, Федо́тенко, Яки́менко.
Деякі прізвища цієї групи, утворені від чоловічих імен, наголошуються подвійно: Бори́се́нко, Гаври́ле́нко, Гараси́ме́нко, Горді́є́нко, Дави́де́нко, Дани́ле́нко, Деми́де́нко, Дени́се́нко, Іва́не́нко, Ігна́те́нко, Кири́ле́нко, Корні́є́нко, Матві́є́нко, Мики́те́нко, Миха́йле́нко, Мусі́є́нко, Рома́не́нко, Пили́пе́нко, Свири́де́нко, Сергі́є́нко, Степа́не́нко.
Носії сучасної літературної мови у цих прізвищах частіше наголошують другий від кінця склад: Гордіє́нко, Давиде́нко, Іване́нко, Кириле́нко, Корніє́нко, Миките́нко, Романе́нко, Сергіє́нко, Степане́нко.
І в поодиноких таких прізвищах наголос падає тільки на суфікс -енк-: (Лаврі/и/не́нко, Ничипоре́нко, Oнопріє́нко, а також Морозе́нко (від загальної назви).
Прізвища, утворені від слів, у яких наголос з основи переноситься в непрямих відмінках на закінчення (Скляр-pa, Артю́х-ха́, Васи́ль-ля́), а також від слів з наголосом на закінченні (біда́, ланови́й), наголошуються в однині на другому складі від кінця: Артюше́нко, Брове́нко, Бугає́нко, Вербе́нко, Гончаре́нко, Дрозде́нко, Дударе́нко, Івахне́нко, Коляде́нко, Копиле́нко, Крикуне́нко, Кузьме́нко, Лісове́нко, Меже́нко, Ноже́нко, Павле́нко, Паламаре́нко, Поштаре́нко, Рогове́нко, Рубле́нко, Рябе́нко, Сироте́нко, Сухаре́нко, Тимоше́нко, Удове́нко, Чабане́нко, Шовкуне́нко, Шульже́нко, Яхне́нко.
Несталий наголос мають прізвища від слів, що в похідних формах виявляють вагання щодо наголосу: від литви́н-вина́— Литвине́нко, а від литви́н-ви́на — Литви́ненко.
Простежується ще така закономірність.
Майже всі прізвища, що утворилися від іменників першої відміни на -а(-я), додержують наголосу твірного слова: ґа́ва-Ґа́венко, ги́ря-Ги́ренко, до́ля-До́ленко, І́вга-І́вженко, ква́ша- Ква́шенко, Ма́гда-Ма́гденко, ми́мра-Ми́мренко, Мо́тряМо́тренко, На́стя-На́стенко, Хи́ма-Хи́менко; Ваку́ла-Ваку́ленко, Дома́ха-Дома́шенко, кали́на-Кали́ненко, Мар’я́на-Мар’я́ненко, Соло́ха-Соло́шенко, Софі́я-Софі́єнко, субо́та-Субо́тенко, Уля́на-Уля́ненко.
ЗАПАМ’ЯТАЙМО НАГОЛОСИ :
ЧУЄМО ПОТРІБНО
а́дже адже́
ба́жання бажа́ння
взя́ли взяли́
видання́ вида́ння
ви́мова вимо́ва
випа́док ви́падок
ви́черпний виче́рпний
ві́дтінок відті́нок
вірша́ ві́рша
вірші́ ві́рші
гуртожи́ток гурто́житок
доку́мент докуме́нт
доте́п до́теп
до́чка дочка́
дрова́ дро́ва
жи́вопис живо́пис
жи́ттєпис життє́пис
за́вдання завда́ння
за́йняти зайня́ти
заняття́ заня́ття
запи́тання запита́ння
за́стій засті́й
захво́ріти захворі́ти
зве́зти (звезе́мо, звезе́те) звезти́ (звеземо́, звезете́)
зве́сти (зведе́мо, зведе́те) звести́ (зведемо́, зведете́)
зді́йснити здійсни́ти
знаряддя́ знаря́ддя
зобра́зити зобрази́ти
зовсі́м зо́всім
і́м’я ім’я́
іно́ді і́ноді
капе́люх капелю́х
ква́ртал кварта́л
кида́ти ки́дати
кіло́метр кіломе́тр
кі́нчити кінчи́ти
кни́жок книжо́к
коза́ки козаки́
колесо́ ко́лесо
компро́міс компромі́с
коне́й ко́ней
ко́рисний кори́сний
кропи́ва кропива́
лі́топис літо́пис
маши́нопис машино́пис
навчання́ навча́ння
надбання́ надба́ння
ненави́діти нена́видіти
не́нависть нена́висть
не́сти нести́
но́вий нови́й
о́б’єм об’є́м
оди́надцять одина́дцять
(у) парку́ (у) па́рку
па́ртер парте́р
переко́нання перекона́ння
псевдо́нім псевдоні́м
повстання́ повста́ння
подру́га по́друга
показни́к пока́зник
поки́ по́ки
поняття́ поня́ття
порі́вняння порівня́ння
поча́ло почало́
пре́дмет предме́т
при́ладдя прила́ддя
разо́м ра́зом
решето́ ре́шето
різно́вид різнови́д
росіяни́н росія́нин
ру́копис руко́пис
са́ней сане́й
сво́го свого́
середи́на сере́дина
сільськогоспо́дарський сільськогоспода́рський
сма́ки смаки́
(в) соро́чках (в) сорочка́х
ста́рий стари́й
сторі́нок сторіно́к
ущі́льнити ущільни́ти
фа́ртух фарту́х
феноме́н фено́мен
Харківщи́на Ха́рківщина
центне́р це́нтнер
часо́м ча́сом
ча́сопис часо́пис
- Матеріал до цього словничка зібрали студенти філологічного факультету Київського університету, члени гуртка української мови О. Зінченко, Л. Лисюк, О. Карпенко, Г. Коваленко, І. Сем'янів.
ВИМОВЛЯЙТЕ ДЗВІНКО ПРИГОЛОСНІ В КІНЦІ СЛІВ
авангард, аналіз, бачив, сидів, борг, вираз, гардероб, дифтонг, доказ, дослід, заміж, засіб, клуб, обід, Париж, філолог, шарж.
http://ukr-zno.blogspot.com/2015/11/blog-post_26.html
ЛІВОРУЧ обирай тему - і вперед ! ↓
http://litopys.org.ua/pravopys/rozdil1.htm
https://ycilka.net/dovidnyk.php
https://r2u.org.ua/pravopys/pravXXI/132.html
Немає коментарів:
Дописати коментар