Автор/назва твору
|
Кому присвячено
|
Т.Шевченко «Катерина»
|
В.А.Жуковському
|
Т.Шевченко «Кавказ»
|
Якову де Бальмену
|
М.Коцюбинський «Intermezzo»
|
Кононівським полям
|
О.Кобилянська «Земля»
|
Батькові письменниці
|
М.Хвильовий «Я(Романтика)»
|
“Цвiтовi яблунi” М.Коцюбинського
|
Гр.Тютюнник«Три зозулі з поклоном»
|
Любові Всевишній
|
Т.Шевченко «Гайдамаки».
|
М. Григоровичу
|
М.Вовчок «Інститутка»
|
Т. Шевченку
|
О.Кобилянська «Людина»
|
Наталi Кобринськiй
|
Стилі
|
Письменники
|
Твори
|
Жанри
|
Орнаменталізм
|
–
|
“Слово про похід Ігорів”
|
поема, героїчна пісня
|
Монументалізм
|
Нестор
|
“Повість минулих літ”
|
літопис
|
Бароко
|
Г.Сковорода
|
“De libertate”
“Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень” |
лірика гром.
лірика гром. Байка епічна |
Класицизм
|
І. Котляревський
| “Енеїда» | поема |
Сентименталізм
|
Г. Квітка-Основ’яненко
І. Котляревський
|
“Маруся” ; «Наталка Полтавка»
|
повість соц.-побут.; перший драм.твір-«праматір укр.театру»
|
Романтизм
|
Т.Шевченко
|
“До Основ’яненка”
“Катерина” “Гайдамаки” |
лірика
поема поема |
П. Куліш
|
“Чорна рада”
|
роман істор.
| |
М. Вовчок (Вілінська)
|
“Максим Гримач”
|
оповідання
| |
О. Гончар
|
“За мить щастя”
|
новела
| |
В. Сосюра
|
“Любіть Україну”
|
лірика гром.
| |
Реалізм
|
Т.Шевченко
|
“Мені однаково”
“Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт” |
лірика невільнича
поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика |
І. Нечуй-Левицький
|
“Кайдашева сім’я”
|
повість сусп.-побут.
| |
П. Мирний (Рудченко)
|
“Хіба ревуть воли як ясла повні?”
|
роман соц.-псих.
| |
І. Карпенко-Карий (Тобілевич)
|
“Мартин Боруля”
|
трагікомедія
| |
Модернізм
|
М. Куліш
|
“Мина Мазайло”
|
трагікомедія
|
І. Драч
|
“Балада про соняшник”
|
лірика
| |
Неоромантизм
|
Л. Українка (Косач)
|
“Contra spem spero!”
“Лісова пісня” |
лірика гром.
драма-феєрія |
І.Франко
|
“Гімн”
“Чого являєшся мені у сні” “Мойсей” |
лірика гром.
Лірика інтимна поема-притча | |
М. Коцюбинський
|
“Тіні забутих предків”
|
повість
| |
О.Кобилянська
|
“Земля”
|
повість соц.-псих.
| |
О. Довженко
|
“Україна в огні”
“Зачарована Десна” |
кіноповість
кіноповість | |
Г. Тютюнник
|
“Три зозулі з поклоном”
|
новела
| |
Л. Костенко
|
“Маруся Чурай”
“Страшні слова, коли вони мовчать” “Українське альфреско” |
роман у віршах істор.
лірика лірика | |
І. Багряний (Лозов’ягін)
|
“Тигролови”
|
роман пригодн.
| |
М. Вороний
|
“Блакитна Панна”
|
лірика
| |
П. Тичина
|
“О панно Інно”
“Арфами, арфами..” “Ви знаєте як липа шелестить” |
лірика
лірика лірика | |
Богдан-Ігор Антонич
|
“Різдво”
|
лірика
| |
Ю. Яновський
|
“Вершники”
|
роман у новелах
| |
Неокласицизм
|
М. Рильський
|
“Молюсь і вірю”
|
лірика
|
Є. Маланюк
|
“Стилет чи стилос”
|
лірика
| |
Імпресіонізм
|
М. Коцюбинський
|
“Intermezzo”
|
новела
|
В. Винниченко
|
“Момент”
|
новела
| |
Експресіонізм
|
В. Стефаник
|
“Камінний хрест”
|
новела
|
М. Хвильовий (Фітільов)
|
“Я (романтика)”
|
новела
| |
Екзистенціалізм
|
В. Підмогильний
|
“Місто”
|
роман урбаніст.
|
Символізм
|
О. Олесь (Кандиба)
|
“Чари ночі”
“О слово рідне! Орле скутий!” |
лірика
лірика |
Сюрреалізм
|
В. Стус
|
“Як добре те, що смерті не боюсь я”
“О земле втрачена, явися!” |
лірика
лірика невільн. |
Неонародники
|
А. Малишко
|
“Пісня про рушник”
|
пісня
|
В. Симоненко
|
“Лебеді материнства”
|
лірика
| |
О. Вишня (Губенко)
|
“Моя автобіографія”
“Сом” |
усміш
|
Іван Котляревський
|
«Наталка Полтавка»
|
Соціально-побутова драма (малоросійська опера – авт.)
|
Терпилиха (Горпина, Наталка)Возний Тетерваковський Виборний Макогоненко
|
Григорій Квітка-Основ’яненко
|
«Маруся»
|
Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість
|
Наум Дрот, його дружина Настя
|
Пантелеймон Куліш
|
«Чорна рада»
|
Історичний роман (перший в укр.літ.), роман-хроніка, історико-пригодницький роман
|
Гетьман Павло ТетеряПолковник Яким СомкоПолковник Васюта ЗолотаренкоГетьман Січі Іван БрюховецькийШрам (справжнє прізвище Чепурний)Михайло Черевань
|
Марко Вовчок
|
«Максим Гримач»
|
Родинно-побутове оповідання
|
Максим Гримач
|
Іван Нечуй-Левицький
|
«Кайдашева сім’я»
|
Соціально-побутова повість
|
Маруся й Омелько КайдашіКарпо й ЛаврінМотря й МелашкаБаба Палажка
|
Панас Мирний (Рудченко)
|
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
|
Соціально-психологічний романРоман з народного життя
|
Чіпка Варениченко, його мати МотряЙого батько Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов)Грицько Чупруненко, його дружина Христя, москаль Максим Ґудзь
|
Іван Карпенко-Карий
|
«Мартин Боруля»
|
Трагікомедія
|
Мартин Боруля
|
Михайло Коцюбинський
|
«Тіні забутих предків»
|
Повість
|
Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра
|
Ольга Кобилянська
|
«Земля»
|
Повість
|
Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, сини Михайло та Сава
|
Володимир Винниченко
|
«Момент»
|
Новела
|
Революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун
|
Юрій Яновський
|
«Подвійне коло»
|
Новела
|
Брати Половці: денікінець Андрій, петлюрівець Оверко, махновці Панас та Сашко, червоний командир Іван, їхній батько Мусій Половець, червоний комісар Герт
|
Валер’ян Підмогильний
|
«Місто»
|
Урбаністичний роман
|
Степан Радченко
|
Микола Куліш
|
«Мина Мазайло»
|
Сатирична комедія
|
Родина Мазайла: Мина, його діти Рина й Мокій, дружина Килина
|
Олександр Довженко
|
«Україна в огні»
|
Кіноповість
|
Родина Запорожців: Лаврін і Тетяна, п’ятеро синів – Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся
|
Олесь Гончар
|
«За мить щастя»
|
Новела
|
Артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура
|
Іван Багряний
|
«Тигролови»
|
Пригодницький роман
|
Григорій Многогрішний, родина Сірків: Наталка, Гриць та їх батьки – Денис Сірко та Сірчиха, майор НКВС Медвин
|
МІСЦЕ РОЗГОРТАННЯ ПОДІЙ
«Гайдамаки» — десь на Правобережжі
«Земля» — Буковині
«Лісова пісня» — на Волині
«Бондарівна» – у Богуславі
«Наталка Полтавка» – під Полтавою
«Сон» — Україна, Сибір і Петербург
«За мить щастя» – у Рангуні
«Чорна рада» — на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині
«Максим Гримач» – біля Черкас
«Хіба ревуть воли як ясла повні» — у Пісках
«Інтермецо» -біля Кононівки
«Тіні забутих предків» – Гуцульщина
«Подвійне коло» — під Компаніївкою
«Шаланда в морі» – біля Одеси
«Місто» – у Києві
«Кайдашева сім’я» -у Семигорах
«Тигролови» – Сибір
«Мина Мазайло» — у Харкові
«Сом» — на річці Оскіл
«Україна в огні» — у Тополівці
«Маруся Чурай» — у Полтаві, Києві
«Земля»: село Димки неподалік від Чернівців
місце розгортання подій “Тигроловів” — територія Зеленого Клину — місце українських переселенців у Сибіру
Досить багато писменників та літературознавців у різні часи відзивалися про ті чи інші твори. В даному матеріал зібрані цитати про твори, що входять до програми ЗНО. Дані цитати про твори досить часто зустрічаються у тестах і їх бажано знати.
Іван Вишенський
«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський
Іван Котляревський
«Вважають зачинателем нової української літератури», «Наталка Полтавка започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності»
Григорій Квітка-Основ’яненко
Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка «батьком нової української прози»
Тарас Шевченко
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко
«Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка» Вересаєв
«Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, щ діялось в Україні» – слова Т.Шевченка до Основ яненка.
«Кавказ – це огниста інвектива проти темного царства, становища загальнолюдського» І.Франко
«Не вмирає душа наша, не вмирає воля»-Т.Шевченко «Кавказ»
Пантелеймон Куліш
«Один із довершеніших історичних творів в українській літературі»
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко
Марко Вовчок
«Основоположниця дитячої української прози»
Іван Нечуй-Левицький
«Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України» І.Франко
«Арена людських пристрастей» Євген Гуцало про «Кайдашеву сім ю»
«жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям твору про селянство» М.Рильський про першу соціально-побутову повість.
Панас Мирний
Разом з Іваном Біликом писали перший соціально-психологічний роман
«Будинок с багатьма прибудовами і надбудовами зробленими неодночасно…» О.Білецький про композицію «Хіба ревуть воли…»
«Корифей української прози»
Іван Франко
«Написав другий заповіт українському народові» Ю.Шевельов про «Гімн»
Ольга Кобилянська
«Гірська львиця»
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
Михайло Коцюбинський
«Сонцепоклонник»
«Його проза – це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко
«Іван та Марічка – українські Ромео ї Джульєта»
Василь Стефаник
«Бетховен українського села»
Павло Тичина
«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар
Володимир Сосюра
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах
Микола Хвильовий
«Основоположник української прози ХХст.»
Остап Вишня
«Король українського тиражу»
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський
«Хай живуть зайці!» – життєве кредо
Андрій Малишко
«Солов’яне серце України»
Іван Драч
«Сонячний поет»
Василь Стус
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
Є. Маланюк
«Імператор залізних строф»
Літературні угруповання, що діяли в Україні. Список літературних об’єднань. Угруповання емігрантів :
Літературні угруповання кінця ХІХ – поч. ХХ ст. :
Покутська трійка – В. Стефаник, Лесь Мартович, М. Черемшина
“Молода муза” (Львів) – Остап Луцький, Петро Германський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Сидір Твердохліб.
Літературні угруповання 20-х років ХХ ст. :
Символістські угруповання: “Біла студія”, “Музагет”, “Гроно”
Футуристські групи: “Фламінго”, “Комкосмос” (перейменована на “Аспанфут”), “Нова генерація”
Угруповання “попутників” (“буржуазних”):
“Ланка”, ВАПЛІТЕ, Неокласики, “Західна Україна”
“Ланка”:
1924-1926 рр.
Київ
В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка
Була реорганізована в МАРС (“Майстерня революційного слова” 1926-1934 рр.).
ВАПЛІТЕ:
Вільна академія пролетарської літератури
1926-1928
Харків
Утворена за ініціативою М. Хвильового
Керівники: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній
Представники: М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина та інші
Неокласики:
Київ
“гроно п’ятірне”
М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт
“Пролетарські” угруповання:
“Гарт”, “Плуг”, “Молодняк”, ВУСПП
“Гарт”:
1923-1925 рр.
Керівник – Василь Еллан-Блакитний
Члени: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко
“Плуг”:
Харків
Керівник – Сергій Пилипенко
Члени: Наталя Забіла, Дмитро Бедзик, Володимир Гжицький
Головна мета – масовість
“Молодняк”:
1926-1932
Члени: С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло
“Бойовий загон пролетарського фронту”
ВУСПП:
Всеукраїнська спілка пролетарських письменників
Представники: І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.
«пролетарський конструктивний реалізм»
50-х – 70-х років:
Шістдесятники – Д. Павличко, Ліна Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський та ін.
“Київська школа” – В. Голобородько, М. Воробйов, В. Кордун та ін.
“Вісімдесятники” – Ю. Буряк, В. Герасим’юк, О. Забужко, Л. Таран, І. Римарук та ін.
Літературні угруповання 80-90-х років ХХ ст.:
“Нова література” – “Бу-Ба-Бу” – Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець
“Нова дегенерація” – С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк
“Пропала грамота” – Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь
“Західний вітер” – В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний
“ЛуГоСад” – І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський
“500” – М. Розумний та ін.
“Червона фіра” – С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук
Література емігрантів ХХ – поч. ХХІ ст.
“Празька школа”, МУР, Нью-Йоркська група поетів
“Празька школа”:
Прага
О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Стефанович та ін.
МУР:
Мистецький український рух
Створений у 1945 р.
Німеччина
Є. Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка, Ю. Косач та інші.
Нью-Йоркська група:
Нью-Йорк
Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський, П. Килина, Е. Андієвська, В. Вовк та ін.
Запам’ятайте самі назви розмірів і те, як самі ці слова наголошуються:
Трискладові:
1) Дактиль – наголос у цьому слові на перший склад, отже і у віршовому розмірі на перший — _ U U.
2) Амфібрахій – наголос у самому слові посередині, отже і у віршовому розміріпосередині — U _ U.
3) Анапест – наголошуємо останній склад у слові, так само останній і у віршовому розмірі — U U _.
Двоскладові — навпаки:
1) Ямб – наголос у слові на перший, але у віршовому розмірі, навпаки, на другий — U _.
2) Хорей – наголос у слові на другий, а у віршовому розмірі, навпаки, перший — _ U.
І закріпимо. Щоб визначати віршовий розмір:
1) запам’ятайте порядок дій:
прочитати вголос — розставити наголоси – намалювати схему – визначити закономірність.
2) запам’ятайте 5 розмірів:
хорей _ U, ямб U _, дактиль _ U U, амфібрахій U _ U, анапест U U _.
До шкільної програми української літератури входить таки матеріал як типи римування. Хоча здавалося б даний матеріал може зацікавити тільки поетів та літературознавців, але нам потрібно його вивчити, готуючись до ЗНО. Отже існують такі основні типи римування:
Суміжне (парне) : умовне позначення: АА.
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в грудях ти ховаєш серце люте…
(І. Франко)
Перехресне: АБАБ.
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум став довірливий Самсон.
(Ліна Костенко)
Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.
Вічний революціонер,
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
(І. Франко)
Початкове : римуються перші слова у строфі:
Милий друже!
Скільки років
Ми не бачились з тобою…
(І. Муратов)
Таке римування можна розглядати як звукову анафору, воно рідковживане.
Наскрізне, монорима, монорим : вірш, у якому всі рядки пов’язані однією римою: АААА…
Там тополі у полі, на волі…
(П. Тичина)
Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований нерівнонаголошений віршорядок.
Діти одягнені у пташині сорочки
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки
(В. Голобородько).
Справжнє прізвище – псевдонім
Справжнє прізвище
Псевдонім
М.Костомаров
Ієремія Галка
А.Метлинський
Амвросій Могила
М.Шашкевич
Руслан
Я.Головацький
Ярослав
І.Вагилевич
Далібор
Г.Квітка-Основ’яненко
Фалалей Повитухін
Л.Глібов
Дідусь Кенир(Кенер)
С.Руданський
Вінок Руданський
П.Грабовський
Граб, Журба
М.Драгоманов
Українець
Т.Шевченко
Дармограй
П.Рудченко
Панас Мирний
І.Рудченко
І.Білик
І.Тобілевич
І.Карпенко-Карий
М.Тобілевич
М.Садовський
П.Тобілевич
П.Саксаганський
І.Франко
Малий Мирон, Джеджалик, Один із русичі м.Львова
Б.Грінченко
Василь Чайченко
В.Самійленко
Сивенький, Полтавець
С.Панасенко
С.Васильченко
Л.Косач
Леся Українка, дочка Прометея
В.Стефаник
В.Семенів
Олександр Кандиба
О.Олесь
Олесь Кандиба
О.Ольжич
Г.Стрілець
Г.Косинка
П.Губенко
Остап Вишня, П. Грунський, П. Чечвянський
М.Фітільов
М.Хвильовий
І.Лозов’ягін
І.Багряний
В.Очерет
В.Барка
Тема твору
Приклад з літератури
«Погано,що порожні храми, ще гірше – пустота в серцях»
Зачарована Десна – ДовженкоМойсей – Франко
«Україна в огні» (фашизм) – Довженко
Зрада
«Маруся Чурай» (Грицько ) – Л.Костенко«Тіні забутих предків» (Палагна) – Коцюбинський
Я(романтика) – Хвильовий
«Україна в огні» – О.Довженко
Лісова пісня –Л. Українка
«Чорна рада» Куліш
Підступність і конкуренція
«Мартин Боруля» – Карпенко КарийМина Мазайло – Куліш
«Чорна рада » (Брюховецький) – Куліш
«Катерина» – Шевченко
«Вершники» – Яновський
«Земля» -Кобилянська
«Місто « – Підмогильний
Патріотизм
«Любіть Україну» – Сосюра«Україна в огні» – Довженко (запорожець Заброда)
«Тигролови» Багряний
«Камінний хрест» Стефаник
«Гімн» – Франко
«Зачарована Десна» Довженко
Вірші Шевченка
«Чорна рада» – Куліш (Шрам)
«Лебеді материнства» Симоненко
Два кольори – Малишко
Доля
Україна в огні – ДовженкоКатерина – Шевченко
Тигролови – Багряний
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – Мирний
Земля – Кобилянська
Розкіш спілкування
«Мина Мазайло» Куліш«Момент» Винниченко
«Людина» Кобилянська
Закони моралі
Маруся Чурай – КостенкоХіба ревуть воли.. – Мирний
«Кайдашева сім’я» – Нечуй-Левицький
Тигролови – Багряний
Совість
Хіба ревуть воли.. – МирнийЯ ( Романтика) – Хвильовий
«Україна в огні» -Довженко
«Земля» Кобилянська
«Всякому місту звичай і права» – Сковорода
Життєва помилка
«Місто» – Підмогильний«Хіба ревуть воли..» Мирний
Я(романтика) – хвильовий
«Подвійне коло» – Яновський
«Катерина» – Шевченко
Бідність і багатство
Леся Українка: «В мужика землянка вогка, а в пана – хата на помості»Маруся Чурай (Маруся і Галя) – Костенко
Земля – Кобилянська
Інститутка – Вовчок
«Хазяїн» – Карпенко-Карий
Традиції та звичаї
Наталка Полтавка – КотляревськийМаруся – Г.Квітка-Основ’яненко
Тіні забутих предків – Коцюбинський
Зачарована Десна – Довженко
Тигролови – Багряний
Маруся Чурай – Костенко
«Кайдашева сім’я» – Нечуй Левицький
Кохання і ненависть
«Маруся Чурай» – Костенко«Хіба ревуть воли…» – мирний
Маруся – Г.Квітка-Основ’яненко
Тіні забутих предків – Коцюбинський
Наталка Полтавка – Котляревський
Лісова пісня – Л. Українка
«Місто» – Підмогильний
Батьківське піклування і материнська любов
«Хіба ревуть воли…» – Мирний«Максим Гримач» вовчок
«Маруся» – Квітка-Основ’яненко
Наталка у Шевченка
Тигролови -Багряний
Своєрідність характеру
«Я(романтика)» – ХвильовийКайдашева сім’я – Нечуй-Левицький
Земля – Кобилянська (брати Сава та Михайло)
Добро і зло
«Камінний хрест» – Стефаник«Україна в огні» – Довженко
«Чорна рада» – Куліш
Ідея, до якої йдеш
«Місто» Підмогильний«Я(романтика)» – Хвильовий
«Хіба ревуть воли..» – Мирний
«Людина» – Земля
Щастя
Сковорода: «Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за споріднене діло і бути з ним у злагоді»«Україна в огні» Довженко
«Тіні забутих предків» Коцюбинський
«Наталка Полтавка» – Котляревський
Тигролови – багряний ( «Сміливі – завжди щасливі»)
Завзяття і праця
«Кам’яний хрест» Стефаник«Місто» Підмогильний
«Бджола та шершень»
«Земля» Кобилянська
«Хазяїн» Карпенко – Карий
Життя – мистецтво
«Інтермецо» – Коцюбинський«Момент» Винниченко
Дружба, взаємовідносини
«Хіба ревуть воли..»«Місто» – Підмогильний
«Потрібно цінувати те, що маєш. А не те, про що мрієш»
«Місто» – Підмогильний«Маруся Чурай» – Костенко
«Момент» Винниченко
«Земля» Кобилянська
Пісня
«Наталка Полтавка» – Котляревський«Маруся Чурай» Костенко
-
Бароко (італ. – вигадливий, примхливий) – один із панівних стилів у європейській культурі, що розвився нерівномірно; із середини XVI ст. у Німеччині, Іспанії, Італії до середини XVIІІ ст. у слов’янських країнах, зокрема в Україні.Бароко втілило нові уявлення про єдність, безмежність і багатоманіття світу, про його драматичні, навіть трагічні проблеми і вічну мінливість. Людина у світі бароко представлена багатоплановою особистістю з надзвичайними можливостями, залученою в конфлікти й колізії навколишнього світу.
Синтетичність – основна риса бароко, якому водночас притаманна грандіозність, контрастність, театральність, ілюзіонізм, пишність, динамічність, патетична піднесеність, інтенсивна чуттєвість.
Література бароко відмовляється від принципу наслідування дійсності, вона не відтворює її, а пересотворює за певними законами; широко використовує символи й алегорії. Образи будуються за принципом зв’язку між декількома, часто дуже різними предметами зазвичай на основі метафори.
Філософія й естетика бароко найвиразніше виявились у творах Г.Сковороди.
Давня поезія (акростихи, буколічна поезія, геральдична, емблематична, зорова, курйозна поезія) написана в стилі бароко.
Вихід у 1798 році перших частин „Енеїди” І.Котляревського знаменував початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури. Ця література ввібрала в себе живу українську мову й відійшла від канонів старослов’янського письма. Її характерними ознаками стали:
– народність;
– вплив сентименталізму й романтизму;
– нові теми – протест народу проти будь-якого гніту;
– з’явилися нові образи народних месників, жінок-страдниць, сатиричні образи панівної верхівки;
– поява нових жанрів: ліро-епічна поема, віршована байка, балади, повісті, реалістична драма, лірика.
-
Періоди розвитку нової української літератури
Класицизм (від лат. classcus – зразковий) – це була орієнтація на античність, надання переваги розуму над почуттям, обмеження творчості зображення прекрасного. Основними жанрами класицизму були трагедія, комедія, ода, сатира, байка, епічна поема.
Представниками були І.Котляревський („Енеїда”), Г.Квітка-Основ’яненко (оповідання), П.Гулак-Артемовський.
Сентименталізм – ідейно-художній напрям в європейській літературі другої половини XVIIIст., якому властиве звернення до переживань і почуттів простих людей, до їхнього внутрішнього світу.
Характерними є такі ознаки: підвищений інтерес до людських почуттів; елегічний або співчутливий тон розповіді; найпростіша композиція твору; сюжет розгортається послідовно; герої абсолютно ідеальні зовнішньо і внутрішньо; зацікавленість у змалюванні побуту, звичаїв простих людей; підкреслено мопальну вищість простих людей над панами; на шляху закоханих обов’язково виникає перешкода, яка, як правило, закінчується смертю; у творах сентименталістів багато описів природи, пророчих деталей, символів-натяків на трагічну розв’язку твору; смерть героя неминуча.
Сентименталістами є: Г.Квітка-Основ’яненко (повісті „Маруся”, „Сердешна Оксана”, „Козир-дівка”, „Щира любов”), І.Котляревський („Наталка Полтавка” частово), ранні твори Т.Г.Шевченка („Причинна”, „Катерина” частково), Є.Гребінка („Розповіді пирятинця”, „Записки студента”).
-
Романтизм (від фр. romantisme). Естетична теорія романтизму за всіма основними положеннями протистояла естетиці класицизму. Романтизм виявлявся в показі ідеального героя, його духовного світу та ідеалів, заради яких герой вступає в боротьбу, тобто з’являються виняткові люди у виняткових обставинах, які готові боротися за свій духовний світ; романтизм тяжіє до використання історичних та фольклорних тем; у творах виразно звучить мотив дотримання моральних, духовних цінностей.
Основними темами (мотивами) романтичних творів є розлука з рідним краєм, самотність, відчуженість від світу, нарікання на долю, відтворення картин минулого щастя, душевні страждання, емоційна споглядальність.
Представниками романтизму були Є.Гребінка, Л.Боровиковський, М.Костомаров, В.Забіла. М.Петренко, Ганна Барвінок, Т.Шевченко (рання творчість), П.Куліш та інші.
-
-
Реалізм (від лат. realis – речовий, матеріальньний) – художній метод і напрям, що відзначається якісно новими принципами відображення дійсності. Правда життя – головний принцип реалізму: об’єктом зображення стало людське життя в усіх його проявах, тобто справжнє життя. З’являється герой нового типу – це звичайна людина: чиновник, купець, селянин тощо. Ці герої розвивалися не з волі автора, а відповідно до їх соціально-психологічної сутності. Вирізняють міфологічний реалізм епохи Відродження, просвітительський, соціалістичний.
Представниками реалізму були С.Руданський, Марко Вовчок, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б.Грінченко, І.Франко, П.Грабовський.
Натуралізм – це літературний напрям, що виник у Франції в 70-ті роки ХІХ ст. і поширився в Європі та США. Виник як реакція на вичерпність форм реалізму і його принцип соціальної зумовленості людського характеру.
Ознаки натуралізму:
-
тлумачення особи біологічними, спадковими рисами то соціально-моральним середовищем.
-
буття героїв у світлі досягнень науки.
Натуралізм в українській літературі: Іван Франко „Ріпник”, „Борислав сміється”.
Модернізм – це комплекс літературно-мистецьких напрямів, що виникли наприкінці ХІХ ст. як заперечення натуралізму в художній дійсності, як спростування заангажованості митця.
Основні напрями:
-
-
-
-
-
-
-
ІМПРЕСІОНІЗМ
Імпресіонізм – це напрям у мистецтві й літературі середини ХІХ – поч. ХХ ст., представники якого намагалися відтворити навколишній світ у всій його змінюваності й рухливості, а також показати найтонші відтінки настрою, почуттів людини.
Ознаки імпресіонізму:
-
тонкий психологізм змалювання персонажів;
-
прагнення відтворити найтонші відтінки настрою;
-
прагнення схопити миттєві враження;
-
тяжіння до лаконізму прози, її ритмічності;
-
багатство відтінків у змалюванні дійсності;
-
посилена увага до кольорів, звуків і яскравих художніх деталей.
Імпресіонізм в українській літературі: Михайло Коцюбинський „Цвіт яблуні”, „Intermezzo”, М.Хвильовий, С.Васильченко „Талант”.
ЕКСПРЕСІОНІЗМ
Експресіонізм – це літературно-мистецький стильовий напрям модернізму, що оформився в Німеччині на початку ХХ ст., передусім у малярському середовищі, проіснувавши до 30-х років.
Ознаки експресіонізму:
відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське „Я”, напругу його переживань та емоцій;
„нервова” емоційність;
ірраціональність;
фрагментарність;
плакатність;
позбавлення прикрас;
схильність до контрастування барв;
гротескність;
гіперболізація;
використання символів;
відчуття повсякденного болю;
страх за майбутнє людини.
Експресіонізм в українській літературі: В.Стефаник „Камінний хрест”, М.Куліш, О.Турянський.
НЕОРОМАНТИЗМ
Неоромантизм – це напрям кінця ХІХ – поч. ХХ ст., вид модернізму, який зародився у Франції й генетично пов’язаний із романтизмом.
Ознаки неоромантизму:
прагнення поєднати ідеал з дійсністю;
виразність суспільних ідеалів;
прагнення до визволення особистості;
виняткова й активна особистість може підняти до свого рівня інших;
гострий конфлікт між добром і злом, правдою і кривдою;
привернення уваги до чуттєвої сфери людини;
піднесення постаті самотнього визначного героя.
Неоромантизм в українській літературі: Леся Українка „Лісова пісня”, О.Кобилянська „Земля”, „Битва”, М.Коцюбинський „Тіні забутих предків”.
НЕОРЕАЛІЗМ
Неореалізм – це стильова течія, що виявила себе на межі ХІХ–ХХ століть і характеризувалася документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність і ліричною стихією. Героями неореалістичних творів є люди звичайні, проте з багатим внутрішнім світом; об’єктом зображення є не стільки вчинки, як відчуття й роздуми персонажів.
Неореалізм в українській літературі: В.Винниченко „Момент”, В.Підмогильний, Григорій Тютюнник.
НЕОКЛАСИЦИЗМ
Неокласицизм (від гр. neos – молодий та лат. classicus – зразковий) – течія в літературі й мистецтві, що з’явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел „чистого” мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині ХІХ ст.
Ознаки неокласицизму:
повернення до вічних законів мистецтва;
орієнтація на кращі здобутки античності;
інтелектуалізм;
естетизм;
використання зразків античної культури і культури епохи Відродження;
гармонія між розумом і почуттями;
аристократизм духу.
Несприйняття радянської дійсності (комуністичної ідеології – всього, що призвело до падіння рівня духовності).
Принцип неокласиків: „На теми, що нові, античний вірш складаймо”.
Характерні жанри: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.
Неокласицизм в українській літературі: „П’ятірне гроно” неокласиків – М.Драй-Хмара, М.Зеров, Освальд Бургардт (Юрій Клен), П.Филипович, М.Рильський.
СИМВОЛІЗМ
Символізм – це стильова течія модернізму, головним художнім засобом якої є символ як спосіб вираження незбагненої суті явищ життя та індивідуальних уявлень митця. Засновником символізму вважається Шарль Бодлер.
Ознаки символізму:
заміна думок, понять відповідними знаками – символами, що мають прихований зміст;
бунт проти консервативної народної моралі;
естетство (захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту);
культ екзотичних і заборонених тем;
увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного.
Символізм в українській літературі: П.Тичина, М.Вороний, О.Кобилянська.
ФУТУРИЗМ
Футуризм – це одна з течій у літературі. Основоположник – італійський письменник Марінетті, що в 1909 році опублікував „Перший маніфест футуризму”, де закликав звільнитися від літератури минулого і створити „динамічну літературу майбутнього”, що буде оспівувати замість людини техніку та машини.
Ознаки футуризму:
„ліквідація мистецтва є наше мистецтво”;
„набутки розуму, а не душі та серця”;
заперечення реалізму;
відкидання класичної спадщини;
руйнування норм морфології і синтаксису;
звуконаслідування;
використання образів-символів;
анархізм, нехтування існуючими нормами моралі, егоцентризм.
Футуризм в українській літературі: М.Семенко, Я.Савченко, В.Поліщук.
ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ
Екзистенціалізм (від лат. exsistentia – існування) – модерністська течія в літературі, що оформилась на початку 40-х років ХХ ст. і найвиразніше виявила себе у творчості Ж.-П.Сартра, А.Камю.
Характерні ознаки екзистенціалізму:
песимізм;
заперечення раціонального пізнання;
твердження інтуїтивного розуміння реальності.
людське існування (екзистенція) виявляється через турботу, страх, рішучість, совість;
людина осягає екзистенцію в граничних ситуаціях (боротьба, страждання, смерть).
Екзистенціалізм в українській літературі: В.Підмогильний.
СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ (соцреалізм)
Соціалістичний реалізм (соцреалізм, з 30-х до 80-х років ХХ ст.) – організований за чіткою програмою літературний метод, який передбачав оспівування комуністичної партії і її провідної ролі в житті народу у будь-яких сферах.
Соцреалізм в українській літературі: О.Довженко.
ПОСТМОНЕРНІЗМ
Постмодернізм (від фр. post – після + modernisme) – загальна назва літературно-мистецьких течій кінця ХХ – початку ХХІ ст.
Характерні ознаки постмодернізму:
-
гра зі словом;
-
інтертекстуальність (приховане та явне використання чужих текстів);
-
зміщення часу і простору;
-
багатозначність;
-
парадоксальність;
-
карнавальність;
-
іронічність;
-
„віртуальний історизм”.
Українські літературні об’єднаня
Назва
Час існування
Головні представники
Асоціація українських письменників
1997
велика кількість членів
Асоціація панфутуристів (Аспанфут) (раніше „Комкосмос”)
1921–1924
Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Юліан Шпол, Олекса Слісаренко, Мирослав Ірчан, Марко Терещенко, Микола Бажан, Юрій Яновський, Олекса Влизько, Володимир Ярошенко
Біла студія (символісти)
1918
Павло Тичини, Яків Савченко, Олекса Слісаренко, Володимир Кобилянський, Дмитро Загул
Бу-Ба-Бу
1985
Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак
Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП) („пролетарський конструктивний реалізм”)
1927
Іван Кулик, Володимир Коряк, Іван Микитенко, Іван Кириленко
Вільна Академія Пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) (Харків) (угрупування попутників, буржуазних)
1926–1928
Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичини, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко
Вісімдесятники
70–80 роки
ХХ ст.
Ю.Буряк, В.Герасим’юк, О.Забужко, Л.Таран, І. Римарук та ін.
Гарт
1923–1925
Василь Еллан-Блакитний, Іван Кулик, Володимир Сосюра, Валер’ян Поліщук, Майк Йогансен, Павло Тичина, Олександр Довженко, Микола Хвильовий
Гроно (символісти)
1920
Валер’ян Поліщук, П.Пилипович, Дмитро Загул, Григорій Косинка, Гео Шкурупій
Західна Україна
1925–1933
Дмитро Загул, Мирослав Ірчан
Київська школа поезії
1965
Василь Голобородько, Віктор Кордун, Микола Воробйов, Михайло Григорів
Ланка (Київ) (була реорганізована в МАРС)
1924–1926
Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Тодось Осьмачка, Марія Галич
Майстерня революційного слова (МАРС)
1924–1929
Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Дмитро Фальківський, Тодось Осьмачка, Борис Тенета, Іван Багряний, Гордій Брасюк, Марія Галич
Мистецький український рух (МУР) (Німеччина)
1945–1948
Шевельов, Володимир Державін, Олег Зуєвський, Михайло Орест, Іван Багряний, Юрій Косач, Василь Барка, Докія Гуменна, Тодось Осьмачка, Є.Маланюк, У.Самчук
Молода муза (Львів)
1906–1929
Богдан Лепкий, Петро Карманський, Михайло Яцків, Сидір Твердохліб, Василь Пачовський, Остап Луцький
Молодняк („Бойовий загон пролетарського фронту”)
1926–1932
Петро Усенко, Леонід Первомайський, І.Момот, В.Кузьмич, О.Кундзіч, Я.Гримайло, Дмитро Гордієнко, Олександр Корнійчук, Микола Шеремет, Анатолій Шиян
Музагет (символісти)
1918
Яків Савченко, Дмитро Загул, Микола Терещенко, Володимир Кобилянський, М.Жук, Володимир Ярошенко
Музейний провулок, 8
1990
Віталій Борисполець, Олександр Бригинець, Володимир Жовнорук
Неокласики (Київ) „гроно п’ятірне”
1920-ті
Микола Зеров, Павло Пилипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський
Нова генерація (футуристи)
1927–1930
Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Дмитро Бузько, Леонід Скрипник, Олексій Полторацький, Олекса Влизько, Володимир Коряк
Нова деґенерація
1991
Іван Андрусяк, Степан Процюк, Іван Ципердюк
Нью-Йоркська група
1958
Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Віра Вовк, Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Килина, Богдан Бойчук
Орден Чину Ідіотів (ОЧІ)
1995
Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Крамаренко, Іван Лучук, Ігор Драк
Плуг (Харків),
головна мета – масовість
1922–1932
Сергій Пилипенко, Андрій Головко, Андрій Панів, Іван Сенченко, Григорій Епік, Іван Кириленко, Олександр Копиленко, Докія Гуменна, П.Панч, І.Шевченко, В.Гжицький, Павло Усенко
Покутська трійця
кінець ХІХ–
початок ХХ ст.
Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина
Празька школа (Прага)
1920-ті
Юрій Липа, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Галина Мазуренко, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз
Пропала грамота
1990
Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь
Пси святого Юра
1994–1997
Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, В’ячеслав Медвідь, Віктор Неборак, Олександр Ірванець, Тарас Федюк
Руська трійця
1833–1837
Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький
Творча асоціація „500”
1993
Максим Розумний, С.Руденко, Роман Кухарук, В.Квітка, Андрій Кокотюха
Фламінго (футуристи)
1919
Олекса Слісаренко, Гео Шкурупій, В.Ярошенко
Червона Фіра
1992
Сергій Жадан, Ростислав Мельників, Ігор Пилипчук
„Шістдесятники”
1960-ті
Д.Павличко, Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський та інші
Зверни увагу!
Сучасні літературні угрупування:
Асоціація українських письменників, Бу-Ба-Бу, „Музейний провулок, 8”, „Нова дегенерація”, Орден Чину Ідіотів, ЛуГоСад, Пропала грамота, Пси святого Юра, Творча асоціація „500”, „Червона Фіра”.
Література
1. Яременко В. Визначальні художньо-стильові напрями і течії в літературі XX ст. // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 4 кн. — К., 2003. — Кн. 1.
2. Наєнко М. Українське літературознавство: школи, напрями, тенденції. — К., 1997
3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. Підручник. — К., 2001.
4. Українська літературна енциклопедія. — К., 1990.
МІСЦЕ РОЗГОРТАННЯ ПОДІЙ
«Гайдамаки» — десь на Правобережжі
«Земля» — Буковині
«Лісова пісня» — на Волині
«Бондарівна» – у Богуславі
«Наталка Полтавка» – під Полтавою
«Сон» — Україна, Сибір і Петербург
«За мить щастя» – у Рангуні
«Чорна рада» — на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині
«Максим Гримач» – біля Черкас
«Хіба ревуть воли як ясла повні» — у Пісках
«Інтермецо» -біля Кононівки
«Тіні забутих предків» – Гуцульщина
«Подвійне коло» — під Компаніївкою
«Шаланда в морі» – біля Одеси
«Місто» – у Києві
«Кайдашева сім’я» -у Семигорах
«Тигролови» – Сибір
«Мина Мазайло» — у Харкові
«Сом» — на річці Оскіл
«Україна в огні» — у Тополівці
«Маруся Чурай» — у Полтаві, Києві
«Земля»: село Димки неподалік від Чернівців
місце розгортання подій “Тигроловів” — територія Зеленого Клину — місце українських переселенців у Сибіру
Досить багато писменників та літературознавців у різні часи відзивалися про ті чи інші твори. В даному матеріал зібрані цитати про твори, що входять до програми ЗНО. Дані цитати про твори досить часто зустрічаються у тестах і їх бажано знати.
Іван Вишенський
«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський
Іван Котляревський
Іван Котляревський
«Вважають зачинателем нової української літератури», «Наталка Полтавка започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності»
Григорій Квітка-Основ’яненко
Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка «батьком нової української прози»
Тарас Шевченко
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко
Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка «батьком нової української прози»
Тарас Шевченко
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко
«Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка» Вересаєв
«Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, щ діялось в Україні» – слова Т.Шевченка до Основ яненка.
«Кавказ – це огниста інвектива проти темного царства, становища загальнолюдського» І.Франко
«Не вмирає душа наша, не вмирає воля»-Т.Шевченко «Кавказ»
Пантелеймон Куліш
«Один із довершеніших історичних творів в українській літературі»
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко
Марко Вовчок
«Основоположниця дитячої української прози»
«Основоположниця дитячої української прози»
Іван Нечуй-Левицький
«Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України» І.Франко
«Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України» І.Франко
«Арена людських пристрастей» Євген Гуцало про «Кайдашеву сім ю»
«жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям твору про селянство» М.Рильський про першу соціально-побутову повість.
Панас Мирний
Разом з Іваном Біликом писали перший соціально-психологічний роман
«Будинок с багатьма прибудовами і надбудовами зробленими неодночасно…» О.Білецький про композицію «Хіба ревуть воли…»
«Корифей української прози»
«Корифей української прози»
Іван Франко
«Написав другий заповіт українському народові» Ю.Шевельов про «Гімн»
Ольга Кобилянська
«Гірська львиця»
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
Ольга Кобилянська
«Гірська львиця»
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
Михайло Коцюбинський
«Сонцепоклонник»
«Його проза – це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко
«Його проза – це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко
«Іван та Марічка – українські Ромео ї Джульєта»
Василь Стефаник
«Бетховен українського села»
Павло Тичина
«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар
Володимир Сосюра
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах
Микола Хвильовий
«Основоположник української прози ХХст.»
Остап Вишня
«Король українського тиражу»
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський
«Хай живуть зайці!» – життєве кредо
Андрій Малишко
«Солов’яне серце України»
Іван Драч
«Сонячний поет»
Василь Стус
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
Є. Маланюк
«Імператор залізних строф»
Літературні угруповання, що діяли в Україні. Список літературних об’єднань. Угруповання емігрантів :
Літературні угруповання кінця ХІХ – поч. ХХ ст. :
Покутська трійка – В. Стефаник, Лесь Мартович, М. Черемшина
“Молода муза” (Львів) – Остап Луцький, Петро Германський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Сидір Твердохліб.
“Молода муза” (Львів) – Остап Луцький, Петро Германський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Сидір Твердохліб.
Літературні угруповання 20-х років ХХ ст. :
Символістські угруповання: “Біла студія”, “Музагет”, “Гроно”
Футуристські групи: “Фламінго”, “Комкосмос” (перейменована на “Аспанфут”), “Нова генерація”
Футуристські групи: “Фламінго”, “Комкосмос” (перейменована на “Аспанфут”), “Нова генерація”
Угруповання “попутників” (“буржуазних”):
“Ланка”, ВАПЛІТЕ, Неокласики, “Західна Україна”
“Ланка”:
1924-1926 рр.
Київ
В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка
Була реорганізована в МАРС (“Майстерня революційного слова” 1926-1934 рр.).
1924-1926 рр.
Київ
В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка
Була реорганізована в МАРС (“Майстерня революційного слова” 1926-1934 рр.).
ВАПЛІТЕ:
Вільна академія пролетарської літератури
1926-1928
Харків
Утворена за ініціативою М. Хвильового
Керівники: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній
Представники: М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина та інші
Вільна академія пролетарської літератури
1926-1928
Харків
Утворена за ініціативою М. Хвильового
Керівники: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній
Представники: М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина та інші
Неокласики:
Київ
“гроно п’ятірне”
М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт
М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт
“Пролетарські” угруповання:
“Гарт”, “Плуг”, “Молодняк”, ВУСПП
“Гарт”:
1923-1925 рр.
Керівник – Василь Еллан-Блакитний
Члени: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко
1923-1925 рр.
Керівник – Василь Еллан-Блакитний
Члени: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко
“Плуг”:
Харків
Керівник – Сергій Пилипенко
Члени: Наталя Забіла, Дмитро Бедзик, Володимир Гжицький
Головна мета – масовість
Харків
Керівник – Сергій Пилипенко
Члени: Наталя Забіла, Дмитро Бедзик, Володимир Гжицький
Головна мета – масовість
“Молодняк”:
1926-1932
Члени: С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло
“Бойовий загон пролетарського фронту”
1926-1932
Члени: С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло
“Бойовий загон пролетарського фронту”
ВУСПП:
Всеукраїнська спілка пролетарських письменників
Представники: І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.
Всеукраїнська спілка пролетарських письменників
Представники: І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.
«пролетарський конструктивний реалізм»
50-х – 70-х років:
50-х – 70-х років:
Шістдесятники – Д. Павличко, Ліна Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський та ін.
“Київська школа” – В. Голобородько, М. Воробйов, В. Кордун та ін.
“Вісімдесятники” – Ю. Буряк, В. Герасим’юк, О. Забужко, Л. Таран, І. Римарук та ін.
“Київська школа” – В. Голобородько, М. Воробйов, В. Кордун та ін.
“Вісімдесятники” – Ю. Буряк, В. Герасим’юк, О. Забужко, Л. Таран, І. Римарук та ін.
Літературні угруповання 80-90-х років ХХ ст.:
“Нова література” – “Бу-Ба-Бу” – Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець
“Нова дегенерація” – С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк
“Пропала грамота” – Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь
“Західний вітер” – В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний
“ЛуГоСад” – І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський
“500” – М. Розумний та ін.
“Червона фіра” – С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук
“Нова дегенерація” – С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк
“Пропала грамота” – Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь
“Західний вітер” – В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний
“ЛуГоСад” – І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський
“500” – М. Розумний та ін.
“Червона фіра” – С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук
Література емігрантів ХХ – поч. ХХІ ст.
“Празька школа”, МУР, Нью-Йоркська група поетів
“Празька школа”:
Прага
О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Стефанович та ін.
Прага
О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Стефанович та ін.
МУР:
Мистецький український рух
Створений у 1945 р.
Німеччина
Є. Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка, Ю. Косач та інші.
Мистецький український рух
Створений у 1945 р.
Німеччина
Є. Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка, Ю. Косач та інші.
Нью-Йоркська група:
Нью-Йорк
Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський, П. Килина, Е. Андієвська, В. Вовк та ін.
Нью-Йорк
Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський, П. Килина, Е. Андієвська, В. Вовк та ін.
Запам’ятайте самі назви розмірів і те, як самі ці слова наголошуються:
Трискладові:
1) Дактиль – наголос у цьому слові на перший склад, отже і у віршовому розмірі на перший — _ U U.
2) Амфібрахій – наголос у самому слові посередині, отже і у віршовому розміріпосередині — U _ U.
3) Анапест – наголошуємо останній склад у слові, так само останній і у віршовому розмірі — U U _.
Двоскладові — навпаки:
1) Ямб – наголос у слові на перший, але у віршовому розмірі, навпаки, на другий — U _.
2) Хорей – наголос у слові на другий, а у віршовому розмірі, навпаки, перший — _ U.
І закріпимо. Щоб визначати віршовий розмір:
1) запам’ятайте порядок дій:
прочитати вголос — розставити наголоси – намалювати схему – визначити закономірність.
2) запам’ятайте 5 розмірів:
хорей _ U, ямб U _, дактиль _ U U, амфібрахій U _ U, анапест U U _.
До шкільної програми української літератури входить таки матеріал як типи римування. Хоча здавалося б даний матеріал може зацікавити тільки поетів та літературознавців, але нам потрібно його вивчити, готуючись до ЗНО. Отже існують такі основні типи римування:
Суміжне (парне) : умовне позначення: АА.
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в грудях ти ховаєш серце люте…
(І. Франко)
За те, що в грудях ти ховаєш серце люте…
(І. Франко)
Перехресне: АБАБ.
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум став довірливий Самсон.
(Ліна Костенко)
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум став довірливий Самсон.
(Ліна Костенко)
Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.
Вічний революціонер,
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
(І. Франко)
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер.
(І. Франко)
Початкове : римуються перші слова у строфі:
Милий друже!
Скільки років
Ми не бачились з тобою…
(І. Муратов)
Скільки років
Ми не бачились з тобою…
(І. Муратов)
Таке римування можна розглядати як звукову анафору, воно рідковживане.
Наскрізне, монорима, монорим : вірш, у якому всі рядки пов’язані однією римою: АААА…
Там тополі у полі, на волі…
(П. Тичина)
(П. Тичина)
Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований нерівнонаголошений віршорядок.
Діти одягнені у пташині сорочки
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки
(В. Голобородько).
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки
(В. Голобородько).
Справжнє прізвище – псевдонім
Справжнє прізвище
|
Псевдонім
|
М.Костомаров
|
Ієремія Галка
|
А.Метлинський
|
Амвросій Могила
|
М.Шашкевич
|
Руслан
|
Я.Головацький
|
Ярослав
|
І.Вагилевич
|
Далібор
|
Г.Квітка-Основ’яненко
|
Фалалей Повитухін
|
Л.Глібов
|
Дідусь Кенир(Кенер)
|
С.Руданський
|
Вінок Руданський
|
П.Грабовський
|
Граб, Журба
|
М.Драгоманов
|
Українець
|
Т.Шевченко
|
Дармограй
|
П.Рудченко
|
Панас Мирний
|
І.Рудченко
|
І.Білик
|
І.Тобілевич
|
І.Карпенко-Карий
|
М.Тобілевич
|
М.Садовський
|
П.Тобілевич
|
П.Саксаганський
|
І.Франко
|
Малий Мирон, Джеджалик, Один із русичі м.Львова
|
Б.Грінченко
|
Василь Чайченко
|
В.Самійленко
|
Сивенький, Полтавець
|
С.Панасенко
|
С.Васильченко
|
Л.Косач
|
Леся Українка, дочка Прометея
|
В.Стефаник
|
В.Семенів
|
Олександр Кандиба
|
О.Олесь
|
Олесь Кандиба
|
О.Ольжич
|
Г.Стрілець
|
Г.Косинка
|
П.Губенко
|
Остап Вишня, П. Грунський, П. Чечвянський
|
М.Фітільов
|
М.Хвильовий
|
І.Лозов’ягін
|
І.Багряний
|
В.Очерет
|
В.Барка
|
Тема твору
|
Приклад з літератури
|
«Погано,що порожні храми, ще гірше – пустота в серцях»
|
Зачарована Десна – ДовженкоМойсей – Франко
«Україна в огні» (фашизм) – Довженко
|
Зрада
|
«Маруся Чурай» (Грицько ) – Л.Костенко«Тіні забутих предків» (Палагна) – Коцюбинський
Я(романтика) – Хвильовий
«Україна в огні» – О.Довженко
Лісова пісня –Л. Українка
«Чорна рада» Куліш
|
Підступність і конкуренція
|
«Мартин Боруля» – Карпенко КарийМина Мазайло – Куліш
«Чорна рада » (Брюховецький) – Куліш
«Катерина» – Шевченко
«Вершники» – Яновський
«Земля» -Кобилянська
«Місто « – Підмогильний
|
Патріотизм
|
«Любіть Україну» – Сосюра«Україна в огні» – Довженко (запорожець Заброда)
«Тигролови» Багряний
«Камінний хрест» Стефаник
«Гімн» – Франко
«Зачарована Десна» Довженко
Вірші Шевченка
«Чорна рада» – Куліш (Шрам)
«Лебеді материнства» Симоненко
Два кольори – Малишко
|
Доля
|
Україна в огні – ДовженкоКатерина – Шевченко
Тигролови – Багряний
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – Мирний
Земля – Кобилянська
|
Розкіш спілкування
|
«Мина Мазайло» Куліш«Момент» Винниченко
«Людина» Кобилянська
|
Закони моралі
|
Маруся Чурай – КостенкоХіба ревуть воли.. – Мирний
«Кайдашева сім’я» – Нечуй-Левицький
Тигролови – Багряний
|
Совість
|
Хіба ревуть воли.. – МирнийЯ ( Романтика) – Хвильовий
«Україна в огні» -Довженко
«Земля» Кобилянська
«Всякому місту звичай і права» – Сковорода
|
Життєва помилка
|
«Місто» – Підмогильний«Хіба ревуть воли..» Мирний
Я(романтика) – хвильовий
«Подвійне коло» – Яновський
«Катерина» – Шевченко
|
Бідність і багатство
|
Леся Українка: «В мужика землянка вогка, а в пана – хата на помості»Маруся Чурай (Маруся і Галя) – Костенко
Земля – Кобилянська
Інститутка – Вовчок
«Хазяїн» – Карпенко-Карий
|
Традиції та звичаї
|
Наталка Полтавка – КотляревськийМаруся – Г.Квітка-Основ’яненко
Тіні забутих предків – Коцюбинський
Зачарована Десна – Довженко
Тигролови – Багряний
Маруся Чурай – Костенко
«Кайдашева сім’я» – Нечуй Левицький
|
Кохання і ненависть
|
«Маруся Чурай» – Костенко«Хіба ревуть воли…» – мирний
Маруся – Г.Квітка-Основ’яненко
Тіні забутих предків – Коцюбинський
Наталка Полтавка – Котляревський
Лісова пісня – Л. Українка
«Місто» – Підмогильний
|
Батьківське піклування і материнська любов
|
«Хіба ревуть воли…» – Мирний«Максим Гримач» вовчок
«Маруся» – Квітка-Основ’яненко
Наталка у Шевченка
Тигролови -Багряний
|
Своєрідність характеру
|
«Я(романтика)» – ХвильовийКайдашева сім’я – Нечуй-Левицький
Земля – Кобилянська (брати Сава та Михайло)
|
Добро і зло
|
«Камінний хрест» – Стефаник«Україна в огні» – Довженко
«Чорна рада» – Куліш
|
Ідея, до якої йдеш
|
«Місто» Підмогильний«Я(романтика)» – Хвильовий
«Хіба ревуть воли..» – Мирний
«Людина» – Земля
|
Щастя
|
Сковорода: «Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за споріднене діло і бути з ним у злагоді»«Україна в огні» Довженко
«Тіні забутих предків» Коцюбинський
«Наталка Полтавка» – Котляревський
Тигролови – багряний ( «Сміливі – завжди щасливі»)
|
Завзяття і праця
|
«Кам’яний хрест» Стефаник«Місто» Підмогильний
«Бджола та шершень»
«Земля» Кобилянська
«Хазяїн» Карпенко – Карий
|
Життя – мистецтво
|
«Інтермецо» – Коцюбинський«Момент» Винниченко
|
Дружба, взаємовідносини
|
«Хіба ревуть воли..»«Місто» – Підмогильний
|
«Потрібно цінувати те, що маєш. А не те, про що мрієш»
|
«Місто» – Підмогильний«Маруся Чурай» – Костенко
«Момент» Винниченко
«Земля» Кобилянська
|
Пісня
|
«Наталка Полтавка» – Котляревський«Маруся Чурай» Костенко
|
Бароко (італ. – вигадливий, примхливий) – один із панівних стилів у європейській культурі, що розвився нерівномірно; із середини XVI ст. у Німеччині, Іспанії, Італії до середини XVIІІ ст. у слов’янських країнах, зокрема в Україні.Бароко втілило нові уявлення про єдність, безмежність і багатоманіття світу, про його драматичні, навіть трагічні проблеми і вічну мінливість. Людина у світі бароко представлена багатоплановою особистістю з надзвичайними можливостями, залученою в конфлікти й колізії навколишнього світу.
Синтетичність – основна риса бароко, якому водночас притаманна грандіозність, контрастність, театральність, ілюзіонізм, пишність, динамічність, патетична піднесеність, інтенсивна чуттєвість.
Література бароко відмовляється від принципу наслідування дійсності, вона не відтворює її, а пересотворює за певними законами; широко використовує символи й алегорії. Образи будуються за принципом зв’язку між декількома, часто дуже різними предметами зазвичай на основі метафори.
Синтетичність – основна риса бароко, якому водночас притаманна грандіозність, контрастність, театральність, ілюзіонізм, пишність, динамічність, патетична піднесеність, інтенсивна чуттєвість.
Література бароко відмовляється від принципу наслідування дійсності, вона не відтворює її, а пересотворює за певними законами; широко використовує символи й алегорії. Образи будуються за принципом зв’язку між декількома, часто дуже різними предметами зазвичай на основі метафори.
Філософія й естетика бароко найвиразніше виявились у творах Г.Сковороди.
Давня поезія (акростихи, буколічна поезія, геральдична, емблематична, зорова, курйозна поезія) написана в стилі бароко.
Вихід у 1798 році перших частин „Енеїди” І.Котляревського знаменував початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури. Ця література ввібрала в себе живу українську мову й відійшла від канонів старослов’янського письма. Її характерними ознаками стали:
– народність;
– вплив сентименталізму й романтизму;
– нові теми – протест народу проти будь-якого гніту;
– з’явилися нові образи народних месників, жінок-страдниць, сатиричні образи панівної верхівки;
– поява нових жанрів: ліро-епічна поема, віршована байка, балади, повісті, реалістична драма, лірика.
- Періоди розвитку нової української літератури
Класицизм (від лат. classcus – зразковий) – це була орієнтація на античність, надання переваги розуму над почуттям, обмеження творчості зображення прекрасного. Основними жанрами класицизму були трагедія, комедія, ода, сатира, байка, епічна поема.
Представниками були І.Котляревський („Енеїда”), Г.Квітка-Основ’яненко (оповідання), П.Гулак-Артемовський.
Сентименталізм – ідейно-художній напрям в європейській літературі другої половини XVIIIст., якому властиве звернення до переживань і почуттів простих людей, до їхнього внутрішнього світу.
Характерними є такі ознаки: підвищений інтерес до людських почуттів; елегічний або співчутливий тон розповіді; найпростіша композиція твору; сюжет розгортається послідовно; герої абсолютно ідеальні зовнішньо і внутрішньо; зацікавленість у змалюванні побуту, звичаїв простих людей; підкреслено мопальну вищість простих людей над панами; на шляху закоханих обов’язково виникає перешкода, яка, як правило, закінчується смертю; у творах сентименталістів багато описів природи, пророчих деталей, символів-натяків на трагічну розв’язку твору; смерть героя неминуча.
Характерними є такі ознаки: підвищений інтерес до людських почуттів; елегічний або співчутливий тон розповіді; найпростіша композиція твору; сюжет розгортається послідовно; герої абсолютно ідеальні зовнішньо і внутрішньо; зацікавленість у змалюванні побуту, звичаїв простих людей; підкреслено мопальну вищість простих людей над панами; на шляху закоханих обов’язково виникає перешкода, яка, як правило, закінчується смертю; у творах сентименталістів багато описів природи, пророчих деталей, символів-натяків на трагічну розв’язку твору; смерть героя неминуча.
Сентименталістами є: Г.Квітка-Основ’яненко (повісті „Маруся”, „Сердешна Оксана”, „Козир-дівка”, „Щира любов”), І.Котляревський („Наталка Полтавка” частово), ранні твори Т.Г.Шевченка („Причинна”, „Катерина” частково), Є.Гребінка („Розповіді пирятинця”, „Записки студента”).
Романтизм (від фр. romantisme). Естетична теорія романтизму за всіма основними положеннями протистояла естетиці класицизму. Романтизм виявлявся в показі ідеального героя, його духовного світу та ідеалів, заради яких герой вступає в боротьбу, тобто з’являються виняткові люди у виняткових обставинах, які готові боротися за свій духовний світ; романтизм тяжіє до використання історичних та фольклорних тем; у творах виразно звучить мотив дотримання моральних, духовних цінностей.
Основними темами (мотивами) романтичних творів є розлука з рідним краєм, самотність, відчуженість від світу, нарікання на долю, відтворення картин минулого щастя, душевні страждання, емоційна споглядальність.
Основними темами (мотивами) романтичних творів є розлука з рідним краєм, самотність, відчуженість від світу, нарікання на долю, відтворення картин минулого щастя, душевні страждання, емоційна споглядальність.
Представниками романтизму були Є.Гребінка, Л.Боровиковський, М.Костомаров, В.Забіла. М.Петренко, Ганна Барвінок, Т.Шевченко (рання творчість), П.Куліш та інші.
Реалізм (від лат. realis – речовий, матеріальньний) – художній метод і напрям, що відзначається якісно новими принципами відображення дійсності. Правда життя – головний принцип реалізму: об’єктом зображення стало людське життя в усіх його проявах, тобто справжнє життя. З’являється герой нового типу – це звичайна людина: чиновник, купець, селянин тощо. Ці герої розвивалися не з волі автора, а відповідно до їх соціально-психологічної сутності. Вирізняють міфологічний реалізм епохи Відродження, просвітительський, соціалістичний.
Представниками реалізму були С.Руданський, Марко Вовчок, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б.Грінченко, І.Франко, П.Грабовський.
Натуралізм – це літературний напрям, що виник у Франції в 70-ті роки ХІХ ст. і поширився в Європі та США. Виник як реакція на вичерпність форм реалізму і його принцип соціальної зумовленості людського характеру.
Ознаки натуралізму:
- тлумачення особи біологічними, спадковими рисами то соціально-моральним середовищем.
- буття героїв у світлі досягнень науки.
Натуралізм в українській літературі: Іван Франко „Ріпник”, „Борислав сміється”.
Модернізм – це комплекс літературно-мистецьких напрямів, що виникли наприкінці ХІХ ст. як заперечення натуралізму в художній дійсності, як спростування заангажованості митця.
Основні напрями:
ІМПРЕСІОНІЗМ
Імпресіонізм – це напрям у мистецтві й літературі середини ХІХ – поч. ХХ ст., представники якого намагалися відтворити навколишній світ у всій його змінюваності й рухливості, а також показати найтонші відтінки настрою, почуттів людини.
Ознаки імпресіонізму:
- тонкий психологізм змалювання персонажів;
- прагнення відтворити найтонші відтінки настрою;
- прагнення схопити миттєві враження;
- тяжіння до лаконізму прози, її ритмічності;
- багатство відтінків у змалюванні дійсності;
- посилена увага до кольорів, звуків і яскравих художніх деталей.
Імпресіонізм в українській літературі: Михайло Коцюбинський „Цвіт яблуні”, „Intermezzo”, М.Хвильовий, С.Васильченко „Талант”.
ЕКСПРЕСІОНІЗМ
Експресіонізм – це літературно-мистецький стильовий напрям модернізму, що оформився в Німеччині на початку ХХ ст., передусім у малярському середовищі, проіснувавши до 30-х років.
Експресіонізм – це літературно-мистецький стильовий напрям модернізму, що оформився в Німеччині на початку ХХ ст., передусім у малярському середовищі, проіснувавши до 30-х років.
Ознаки експресіонізму:
відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське „Я”, напругу його переживань та емоцій;
„нервова” емоційність;
ірраціональність;
фрагментарність;
плакатність;
позбавлення прикрас;
схильність до контрастування барв;
гротескність;
гіперболізація;
використання символів;
відчуття повсякденного болю;
страх за майбутнє людини.
Експресіонізм в українській літературі: В.Стефаник „Камінний хрест”, М.Куліш, О.Турянський.
НЕОРОМАНТИЗМ
Неоромантизм – це напрям кінця ХІХ – поч. ХХ ст., вид модернізму, який зародився у Франції й генетично пов’язаний із романтизмом.
Ознаки неоромантизму:
прагнення поєднати ідеал з дійсністю;
виразність суспільних ідеалів;
прагнення до визволення особистості;
виняткова й активна особистість може підняти до свого рівня інших;
гострий конфлікт між добром і злом, правдою і кривдою;
привернення уваги до чуттєвої сфери людини;
піднесення постаті самотнього визначного героя.
Неоромантизм в українській літературі: Леся Українка „Лісова пісня”, О.Кобилянська „Земля”, „Битва”, М.Коцюбинський „Тіні забутих предків”.
НЕОРЕАЛІЗМ
Неореалізм – це стильова течія, що виявила себе на межі ХІХ–ХХ століть і характеризувалася документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність і ліричною стихією. Героями неореалістичних творів є люди звичайні, проте з багатим внутрішнім світом; об’єктом зображення є не стільки вчинки, як відчуття й роздуми персонажів.
Неореалізм – це стильова течія, що виявила себе на межі ХІХ–ХХ століть і характеризувалася документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність і ліричною стихією. Героями неореалістичних творів є люди звичайні, проте з багатим внутрішнім світом; об’єктом зображення є не стільки вчинки, як відчуття й роздуми персонажів.
Неореалізм в українській літературі: В.Винниченко „Момент”, В.Підмогильний, Григорій Тютюнник.
НЕОКЛАСИЦИЗМ
Неокласицизм (від гр. neos – молодий та лат. classicus – зразковий) – течія в літературі й мистецтві, що з’явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел „чистого” мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині ХІХ ст.
Ознаки неокласицизму:
повернення до вічних законів мистецтва;
орієнтація на кращі здобутки античності;
інтелектуалізм;
естетизм;
використання зразків античної культури і культури епохи Відродження;
гармонія між розумом і почуттями;
аристократизм духу.
Несприйняття радянської дійсності (комуністичної ідеології – всього, що призвело до падіння рівня духовності).
Принцип неокласиків: „На теми, що нові, античний вірш складаймо”.
Характерні жанри: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.
Принцип неокласиків: „На теми, що нові, античний вірш складаймо”.
Характерні жанри: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.
Неокласицизм в українській літературі: „П’ятірне гроно” неокласиків – М.Драй-Хмара, М.Зеров, Освальд Бургардт (Юрій Клен), П.Филипович, М.Рильський.
СИМВОЛІЗМ
Символізм – це стильова течія модернізму, головним художнім засобом якої є символ як спосіб вираження незбагненої суті явищ життя та індивідуальних уявлень митця. Засновником символізму вважається Шарль Бодлер.
Ознаки символізму:
заміна думок, понять відповідними знаками – символами, що мають прихований зміст;
бунт проти консервативної народної моралі;
естетство (захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту);
культ екзотичних і заборонених тем;
увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного.
Символізм в українській літературі: П.Тичина, М.Вороний, О.Кобилянська.
ФУТУРИЗМ
Футуризм – це одна з течій у літературі. Основоположник – італійський письменник Марінетті, що в 1909 році опублікував „Перший маніфест футуризму”, де закликав звільнитися від літератури минулого і створити „динамічну літературу майбутнього”, що буде оспівувати замість людини техніку та машини.
Футуризм – це одна з течій у літературі. Основоположник – італійський письменник Марінетті, що в 1909 році опублікував „Перший маніфест футуризму”, де закликав звільнитися від літератури минулого і створити „динамічну літературу майбутнього”, що буде оспівувати замість людини техніку та машини.
Ознаки футуризму:
„ліквідація мистецтва є наше мистецтво”;
„набутки розуму, а не душі та серця”;
заперечення реалізму;
відкидання класичної спадщини;
руйнування норм морфології і синтаксису;
звуконаслідування;
використання образів-символів;
анархізм, нехтування існуючими нормами моралі, егоцентризм.
Футуризм в українській літературі: М.Семенко, Я.Савченко, В.Поліщук.
ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ
Екзистенціалізм (від лат. exsistentia – існування) – модерністська течія в літературі, що оформилась на початку 40-х років ХХ ст. і найвиразніше виявила себе у творчості Ж.-П.Сартра, А.Камю.
Екзистенціалізм (від лат. exsistentia – існування) – модерністська течія в літературі, що оформилась на початку 40-х років ХХ ст. і найвиразніше виявила себе у творчості Ж.-П.Сартра, А.Камю.
Характерні ознаки екзистенціалізму:
песимізм;
заперечення раціонального пізнання;
твердження інтуїтивного розуміння реальності.
людське існування (екзистенція) виявляється через турботу, страх, рішучість, совість;
людина осягає екзистенцію в граничних ситуаціях (боротьба, страждання, смерть).
Екзистенціалізм в українській літературі: В.Підмогильний.
СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ (соцреалізм)
Соціалістичний реалізм (соцреалізм, з 30-х до 80-х років ХХ ст.) – організований за чіткою програмою літературний метод, який передбачав оспівування комуністичної партії і її провідної ролі в житті народу у будь-яких сферах.
Соцреалізм в українській літературі: О.Довженко.
ПОСТМОНЕРНІЗМ
Постмодернізм (від фр. post – після + modernisme) – загальна назва літературно-мистецьких течій кінця ХХ – початку ХХІ ст.
Характерні ознаки постмодернізму:
- гра зі словом;
- інтертекстуальність (приховане та явне використання чужих текстів);
- зміщення часу і простору;
- багатозначність;
- парадоксальність;
- карнавальність;
- іронічність;
- „віртуальний історизм”.
Українські літературні об’єднаня
| ||
Назва
|
Час існування
|
Головні представники
|
Асоціація українських письменників
|
1997
|
велика кількість членів
|
Асоціація панфутуристів (Аспанфут) (раніше „Комкосмос”)
|
1921–1924
|
Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Юліан Шпол, Олекса Слісаренко, Мирослав Ірчан, Марко Терещенко, Микола Бажан, Юрій Яновський, Олекса Влизько, Володимир Ярошенко
|
Біла студія (символісти)
|
1918
|
Павло Тичини, Яків Савченко, Олекса Слісаренко, Володимир Кобилянський, Дмитро Загул
|
Бу-Ба-Бу
|
1985
|
Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак
|
Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП) („пролетарський конструктивний реалізм”)
|
1927
|
Іван Кулик, Володимир Коряк, Іван Микитенко, Іван Кириленко
|
Вільна Академія Пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) (Харків) (угрупування попутників, буржуазних)
|
1926–1928
|
Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичини, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко
|
Вісімдесятники
|
70–80 роки
ХХ ст. |
Ю.Буряк, В.Герасим’юк, О.Забужко, Л.Таран, І. Римарук та ін.
|
Гарт
|
1923–1925
|
Василь Еллан-Блакитний, Іван Кулик, Володимир Сосюра, Валер’ян Поліщук, Майк Йогансен, Павло Тичина, Олександр Довженко, Микола Хвильовий
|
Гроно (символісти)
|
1920
|
Валер’ян Поліщук, П.Пилипович, Дмитро Загул, Григорій Косинка, Гео Шкурупій
|
Західна Україна
|
1925–1933
|
Дмитро Загул, Мирослав Ірчан
|
Київська школа поезії
|
1965
|
Василь Голобородько, Віктор Кордун, Микола Воробйов, Михайло Григорів
|
Ланка (Київ) (була реорганізована в МАРС)
|
1924–1926
|
Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Тодось Осьмачка, Марія Галич
|
Майстерня революційного слова (МАРС)
|
1924–1929
|
Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Дмитро Фальківський, Тодось Осьмачка, Борис Тенета, Іван Багряний, Гордій Брасюк, Марія Галич
|
Мистецький український рух (МУР) (Німеччина)
|
1945–1948
|
Шевельов, Володимир Державін, Олег Зуєвський, Михайло Орест, Іван Багряний, Юрій Косач, Василь Барка, Докія Гуменна, Тодось Осьмачка, Є.Маланюк, У.Самчук
|
Молода муза (Львів)
|
1906–1929
|
Богдан Лепкий, Петро Карманський, Михайло Яцків, Сидір Твердохліб, Василь Пачовський, Остап Луцький
|
Молодняк („Бойовий загон пролетарського фронту”)
|
1926–1932
|
Петро Усенко, Леонід Первомайський, І.Момот, В.Кузьмич, О.Кундзіч, Я.Гримайло, Дмитро Гордієнко, Олександр Корнійчук, Микола Шеремет, Анатолій Шиян
|
Музагет (символісти)
|
1918
|
Яків Савченко, Дмитро Загул, Микола Терещенко, Володимир Кобилянський, М.Жук, Володимир Ярошенко
|
Музейний провулок, 8
|
1990
|
Віталій Борисполець, Олександр Бригинець, Володимир Жовнорук
|
Неокласики (Київ) „гроно п’ятірне”
|
1920-ті
|
Микола Зеров, Павло Пилипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський
|
Нова генерація (футуристи)
|
1927–1930
|
Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Дмитро Бузько, Леонід Скрипник, Олексій Полторацький, Олекса Влизько, Володимир Коряк
|
Нова деґенерація
|
1991
|
Іван Андрусяк, Степан Процюк, Іван Ципердюк
|
Нью-Йоркська група
|
1958
|
Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Віра Вовк, Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Килина, Богдан Бойчук
|
Орден Чину Ідіотів (ОЧІ)
|
1995
|
Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Крамаренко, Іван Лучук, Ігор Драк
|
Плуг (Харків),
головна мета – масовість |
1922–1932
|
Сергій Пилипенко, Андрій Головко, Андрій Панів, Іван Сенченко, Григорій Епік, Іван Кириленко, Олександр Копиленко, Докія Гуменна, П.Панч, І.Шевченко, В.Гжицький, Павло Усенко
|
Покутська трійця
|
кінець ХІХ–
початок ХХ ст. |
Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина
|
Празька школа (Прага)
|
1920-ті
|
Юрій Липа, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Галина Мазуренко, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз
|
Пропала грамота
|
1990
|
Юрко Позаяк, Віктор Недоступ, Семен Либонь
|
Пси святого Юра
|
1994–1997
|
Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, В’ячеслав Медвідь, Віктор Неборак, Олександр Ірванець, Тарас Федюк
|
Руська трійця
|
1833–1837
|
Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький
|
Творча асоціація „500”
|
1993
|
Максим Розумний, С.Руденко, Роман Кухарук, В.Квітка, Андрій Кокотюха
|
Фламінго (футуристи)
|
1919
|
Олекса Слісаренко, Гео Шкурупій, В.Ярошенко
|
Червона Фіра
|
1992
|
Сергій Жадан, Ростислав Мельників, Ігор Пилипчук
|
„Шістдесятники”
|
1960-ті
|
Д.Павличко, Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, М.Вінграновський та інші
|
Зверни увагу!
Сучасні літературні угрупування:
Асоціація українських письменників, Бу-Ба-Бу, „Музейний провулок, 8”, „Нова дегенерація”, Орден Чину Ідіотів, ЛуГоСад, Пропала грамота, Пси святого Юра, Творча асоціація „500”, „Червона Фіра”.
Література
1. Яременко В. Визначальні художньо-стильові напрями і течії в літературі XX ст. // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 4 кн. — К., 2003. — Кн. 1.
2. Наєнко М. Українське літературознавство: школи, напрями, тенденції. — К., 1997
3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. Підручник. — К., 2001.
2. Наєнко М. Українське літературознавство: школи, напрями, тенденції. — К., 1997
3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. Підручник. — К., 2001.
4. Українська літературна енциклопедія. — К., 1990.
Немає коментарів:
Дописати коментар