«Intermezzo» — слово італійське, в буквальному перекладі означає «перерва».
Епоха після революції 1905-1907 pp. Це епоха репресій, чорносотенний терор. Скрізь лютували каральні загони і військово-польові суди. Вони жорстоко розправлялися з усіма, кого підозрювали в причетності до революційного руху. Тисячі учасників революції було страчено, десятки тисяч засуджено, заслано на каторгу. Тюрми були переповнені. Царський міністр Столипін дістав прізвисько «вішатель», а шибениці народ охрестив «столипінськими галстуками». Були й самосуди: стріляли, вішали, били.
М. Коцюбинський болісно переживав страждання народу. Та і його життя було сповнене всяких негараздів і випробувань: постійний нагляд жандармів, обшуки, виключення з «Просвіти», яку очолював.
Нескінченні «треба» і безконечні «мусиш» додавали муки. Душа митця як наповнена по вінця чаша. Потрібні зміни, бо надто втомився. Відомий меценат Євген Чикаленко, друг письменника, запропонував йому відпочити у нього в маєтку. Письменник їде у 1908 р. в с. Кононівку біля Яготина, на Полтавщину (тепер Київська область), де і прагне побути на самоті з собою, віддатися своїм мріям та думкам. 18 червня 1908 р. він прибув у Кононівку. Це стало поштовхом для написання поетичної новели — зразка світового масштабу — «Intermezzo» з посвятою кононівським полям. У ній яскраво відбилися риси імпресіонізму.
https://learningapps.org/555655
Немає коментарів:
Дописати коментар