https://ru.krymr.com/a/video/28876762.html
Он пережил Голодомор: история Зиновия Масло (видео)
УРИВОК ІЗ МОГО РОМАНУ("БАТЬКО")
(жертвам геноциду українського народу)
....А перед моїми очима стоїть 1933 рік. Як мої батько, 12 років, та тітка, 14 років, схожі на маленькі скелети, із одним качанчиком вареної кукурудзи на двох, хитаючись від вітру, втрачаючи час від часу по черзі свідомість від голоду, долали відстань від Новогеоргіївська до Кременчука в сорок кілометрів пішки вночі. Щоб уже в Кременчуці чудом на станції, що була напічкана НКВД-истами, які не випускали нікого із голодного московського капкану,— прошмигнути під носом у чекістів та причепитися і прив’язатися під вагоном. Та й доїхати ось так до Донбасу, де були родичі, і чудом вижити.
...Щоб потім у 41-му у вже новому пеклі по-пластунськи від москви до Берліна! І повернутися у новий післявоєнний голодомор із орденами та медалями на грудях.
...Щоб ті ордени і медалі зірвали потім прилюдно та відправили у сталінські табори.
...Щоб потім вже у шестидесятих отримати знову ті ордени та медалі із листом, що, бачте, Кремль помилявся,і суд та зона— то теж випадковість. А батько читав те і плакав...
Отак москва «випадково» і винищила не один десяток мільйонів українців, а ви хочете, щоб я їм оте все взяв і простив...
28.11.2015
https://plus.google.com/u/0/113974840682554415618/posts
25.11.2017 Володимир Давидов
Немає коментарів:
Дописати коментар