1. Окси(ю)морон —
стилістичний засіб, що полягає в сполученні протилежностей; пародоксальний вислів.
2. Окси(ю)морон полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, унаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект.
3. Оксиморон (оксюморон: від гр. oxymoron) — дотепно-безглуздо, гостро-безглуздо або науково-дурнувато) — фігура художньої мови, коли у звороті поєднуються два антонімічні поняття.
Це свідоме зіставлення чи поєднання контрастних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення.
Приклади оксиморона: крижаний вогонь, світла пітьма, ходячий труп, страшенно весело.
Здебільшого під час вживання цього поняття відбувається сполучення іменника з прикметником, який має протилежне значення: «гарячий лід», «лунка тиша», «солодка луна», «сміх крізь сльози».
Оксиморон трапляється і в загадках:
Бачить — не бачить, чути — не чує, мовчки говорить, добре мудрує. (Книга)
Без очей — а сльози ллє. (Роса)
Доки батько народився, син по світу находився. (Вогонь і дим)
Зразком оксиморону є назва лоезії В. Симоненка «Веселий похорон».
У словосполученні «у тісному просторі міської маршрутки» теж використано оксиморон.
Словосполучення слів, що виражаються цим тропом, мають суперечливі поняття, і, як результат, виникає смислове значення, яке збагачує новими нюансами сприйняття змісту літературних творів.
«Я вмію заварювати чашку турецької кави — міцної й гіркої, як гірка солодкість життя».
«Художник Сев — мій перший друг. Прийшовши режисером до кіно, він поставив невеличку комедію й блискуче провалився» (Ю. Яновський).
Тренувальні вправиІ. Віднайдіть серед наведених уривків поезій ті, в яких зустрічається оксиморон.
1. Коли крізь розпач випнуться надії,
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім'ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім'ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з ім'ям твоїм вмираю
І в твоєму імені живу.
В. Симоненко
2. Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
В. Симоненко
3. І жити спішити треба, Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
В. Симоненко
4. Сильніше за любов злоба горить,
Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лишень з любові,
Лишень краса людей навчає жить.
Д. Павличко
5. По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т. Шевченко
6. У ньому — гіркість, плач і прах,
І сонце, й сталь, і сміх,
І іскри в маминих очах,
І темна туга їх.
М. Бажан
7. Я їх люблю, я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням поговорю.
Л. Костенко
8. Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жити!
В. Симоненко
9. Я мучу ум буттям і небуттям у домі цім, де втіхи тимчасові,
де голову підносить лише той,
хто з головою вже давно розстався.
О. Астаф'єв
II. Розмежуйте загадки за такими критеріями: а) парадоксальний вислів (оксиморон); б) антонімічні поняття.
І. Хоч сам не біжить, а стоять не велить. (Мороз)
2. Сани біжать, а голоблі стоять. (Річка і береги)
3. Живе — лежить, помре — побіжить (Сніг)
4. Прийшов хтось та взяв щось;
Бігти за ним — не знаю за ким,
Бо пішов туди — не знаю куди. (Вітер)
5.— Вона червона?
— Ні, чорна.
— Чому ж вона біла?
— Тому що зелена. (Смородина)
6. Сама холодна, а інших припіка. (Кропива)
7. Голова є, а шиї нема; очі є, а брів нема; рот є, а не говорить; без ніг, а далеко ходить. (Риба)
8. У хлівце без шкіри, а виходить із шкірою (Хліб у піч і з печі.)
9. Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок (Бджоли)
10. Прилетіли гості, сіли на помості,
Без сокири, без лопати
Поробили собі хати. (Пташки поробили гніздо)
11. Як ішла в ліс, то дивилася додому, а як ішла з лісу, то дивилася в ліс. (Сокира на плечі)
12. Сидить Пахом на коні верхом,
Книги читає, а грамоти не знає. (Окуляри)
13. Добре бачить, а сліпий. (Неписьменний)
14. Віз без коліс, аз батога сльози капають. (Човен, весло, вода)
15. Зріжу голову, вийму серце, дам пити — буде говорити. (Сопілка)
16. Саме голе, а сорочка за пазухою. (Свічка)
17. Йде слідом за тобою, утікай — не утечеш, доганяй — не доженеш. (Тінь)
18. Через воду переводить, а сам з місця не сходить. (Міст)
19. Із-за тебе я бив себе? Із-за себе я бив тебе, Убив тебе, а кров моя тече, (Комар)
III. Чи можна визначити вислови подані у наведених приказках та прислів'ях, поняттям оксиморону? Своє пояснення обґрунтуйте.
1. Серце з перцем, а душа з часником.
2. Купив хрону до лимону.
3. Проміняв бика на індика.
4. І злодія не було, а батька вкрадено.
5. Сидить, надувається, вперед п'ятами взувається.
6. Ні риба, ні м'ясо — І і в раки не годиться.
7. Наговорила на осиці кислиці, а на вербі групїї.
8. Хвасталася кобила, що з возом горшки побила.
IV. Укажіть на оксиморон і його смислове навантаження у фрагменті твору Т. Шевченка «Кавказ».
У нас же й світа, як на те — одна Сибір неісходима,
А тюрм! А люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
V. Знайдіть в уривках із поезії Є. Маланюка оксиморони і з'ясуйте, яку роль вони виконують.
1. І ось все забуваю, і все зникає в сутіні.
Зростає лише рівний профіль і зоряний зір,
Та ще заграв глухий за плечима твоїми тремтіння:
Всі принади твоєї страшної краси.
«Під чужим небом»
2. Навколо все чуже. Чуже до божевілля.
Цей дощаний театр, злинялі лаштунки...
Вживаю запах Ваш і п'ю солодкий біль я.
Вдивляюся в профіль Ваш, укоханно-тонкий.
«Один вечір»
3. Шумить таємніше ще густа листва,
Що де-не — де в ній золотіють плями.
Німіє спів. Несказані слова.
Тремтять понад стернистими полями.
«Осіння весна»
Немає коментарів:
Дописати коментар