В українській мові дієслово являтися є синонімом до дієслова з’являтися, яке має такі значення: приходити, прибувати, показуватися, наставати тощо.
Варто додати, що на сьогодні дієслово являтися у цих значеннях, по-перше, вживається порівняно рідко, по-друге, має розмовний відтінок.
Напр.: «І семи днів не минуло, як ти явився додому. Нарешті-таки, припхався!» – звернулася господиня сердитим голосом до кота-приблуди.
У наведеному реченні дієслово явився має негативне стилістичне забарвлення.
Дієслово являється – калька з російської !!!
Зверніть увагу! Досить часто під впливом російської мови дієслово являтися вживається неправильно, тобто як дієслово-зв’язка.
НЕПРАВИЛЬНЕ вживання дієслова являється
Напр.: Наддніпрянщина являється частиною України, до якої спочатку належали лише центральні й північні її області.
Контекст являється словесним оточенням слова, яке дає можливість повністю зрозуміти, з яким значенням слово вживається в цьому тексті.
В українській мові таке вживання є помилковим.
Правильно замість дієслова являється
вживати дієслово-зв’язку є.
Із дієсловом-зв’язкою Є, але також НЕПРАВИЛЬНО:
Наддніпрянщина є частиною України, до якої спочатку належали лише центральні й північні її області.
Контекст є словесним оточенням слова, яке дає можливість повністю зрозуміти, з яким значенням слово вживається в цьому тексті.
Чому неправильно? Бо калькований вислів з російської: “является частью Украины” – “є частиною України”.
Нарешті ПРАВИЛЬНО:
Дієслово-зв’язку є опускаємо й пишемо тире, відповідно, іменну частину присудка ставимо в називний відмінок – частина (України), словесне оточення (слова), як-от:
Наддніпрянщина – це частина України, до якої спочатку належали лише центральні й північні її області.
Контекст – словесне оточення слова, яке дає можливість повністю зрозуміти, з яким значенням слово вживається в цьому тексті.
Отже, ми отримали класичний спосіб оформлення визначень.
І кілька слів насамкінець…
Як легше запам’ятати правильне значення дієслова являється?
У цьому нам допоможе відомий вірш Івана Франка «Чого являєшся мені у сні?»
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні –
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці – минаєш,
Вклонюся – навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні –
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці – минаєш,
Вклонюся – навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити –
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити –
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
Немає коментарів:
Дописати коментар