ДОБІРКА СЛОВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ та МОВНИХ САЙТІВ:
01) ЗАВАНТАЖУЙТЕ словники української мови:...
http://www.ex.ua/29057503
Словники української мови
Формат: DjVu
Перелік словників:
1) АНГЛ-УКР словник парних словосполучень О.Є.Семенець
2) АНГЛ-УКР тлумачний словник з обчислювальної техніки,інтернету і програмування Е.М.Пройдаков
3) АНГЛ-УКР фразеологічний словник К.Т.Баранцев
4) АНГЛ-УКР юридичний словник В.І.Карабан
5) Власні імена людей Л.Г.Скрипник
6) Гуцульські говірки.Короткий словник. Я.Закревська
7) Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі І.М.Жєлєзняк
8) Збірник словників української мови
9) Короткий АНГЛ-УКР-РОС словник наукової лексики М.І.Балла
10) Короткий РОС-УКР словник контрастивної лексики К.В.Ленець
11) Короткий словник з економіки та менеджменту УКР-РОС-АНГЛ-НІМ
12) Матеріали до словника гуцульських говірок Юрій Піпаш
13) Орфоепічний словник М.І.Погрібний
14) РОС-УКР математичний словник В.Я.Карачун
15) РОС-УКР медичний словник Марія Присяжнюк
16) РОС-УКР науково-технічний словник Володимир Перхач
17) РОС-УКР словник ділової людини Ольга Олійник
18) РОС-УКР словник з інформатики та обчислювальної техніки В.Я.Карачун
19) РОС-УКР словник Ніна Шило
20) РОС-УКР словник складної лексики Святослав Караванський
21) РОС-УКР словник сталих словосполучень С.І.Головащук
22) РОС-УКР словник фізичних термінів О.Б.Лискович
23) РУСС-УКР словарь для военнослужащих А.Бурячок
24) РУС-УКР строительный словарь В.Н.Гордеев
25) Сергій ПЛАЧИНДА СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ
26) Складні випадки наголошення С.І.Головащук
27) Словник антонімів української мови Л.М.Полюга
28) Словник діалектизмів українських говірок Одеської обл. А.А.Москаленко
29) Словник епітетів української мови С.П.Бибик
30) Словник з УКР літературного слововживання С.І.Головащук
31) Словник іншомовних слів С.П.Бибикловник іншомовних слів С.М.Морозов
32) СЛОВНИК ЛЬВІВСЬКОГО БАЛАКУ
33) Словник поліських говорів П.С.Лисенко
34) СЛОВНИК СИМВОЛІВ О.І.Потапенко, М.К.Дмитренко,
35) Словник соціологічних і політологічних термінів В.І.Астахов
36) Словник сучасного українського сленгу Т.М.Кондратюк
37) Словник фразеологічних антонімів української мови В.С.Калашник
38) Словник фразеологічних синонімів М.П.Коломієць
39) Словник-дов. з культури української мови Д.Гринчишин
40) Топонімічний словник України М.П.Янко
41) Український жарґон Леся Ставицька
42) УКР-ПОЛ ПОЛ-УКР словник Мар'ян Юрковський
43) УКР-РОС словотворчий словник З.С.Сікорська
44) Фінансовий словник А.Т.Ковальчук
45) ФРАЗЕОЛОГІЯ ДІЛОВОЇ МОВИ Уложили В.Підмогильний - Є.Плужник 1927
46) Словник УКР мови(зелений) у 11томах
47) СЛОВНИК БУКОВИНСЬКИХ ГОВІРОК
48) СЛОВНИК БОЙКІВСЬКИХ ГОВІРОК
49) СЛОВНИК ПОЛІСЬКИХ ГОВОРІВ
50) СЛОВНИК ЗАХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРОК
51) ГУЦУЛЬСЬКІ ГОВІРКИ. КОРОТКИЙ СЛОВНИК
52) СЛОВНИК ДІАЛЕКТИЗМІВ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
53) МАЛОРУСКО-НІМЕЦКИЙ СЛОВАР (1886)
54) ІСТОРИЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОГО ЯЗИКА (1930)
55) ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ЛІТОПИСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ПІВДЕННОЇ РУСІ
56) СЛОВНИК СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
=============================
=============================
02) ВУЗЛИК НА ПАМ’ЯТЬ
https://plus.google.com/u/0/118164951697967021130/posts/RRJYsbHNqMM
=============================
=============================
03) Чому потрібна одна державна мова.
Мова - це набір граматичних правил. Кожна мова кодує свій спосіб мислення.
Українська мова мелодійна - формує добрий характер. Російська мова набагато грубіша - не виховує тієї гармонії, яку виховує в людині українська мова.
Мова впливає на характер народу.
Двомовність вносить дисонанс у наше суспільство. Виходить так, що хто у ліс, а хто по дрова. Тому важливо спілкуватися ОДНІЄЮ мовою.
Leshijy
https://plus.google.com/103071676773530042957/posts/CALeqnJWyiW
https://plus.google.com/105350876970351292303/posts/KrvWHYrxxbb
04) Мова vs. Язык.
Дванадцятий раунд.
Мова та ментальність
http://gazeta.ua/blog/47980/mova-vs-azyk-dvanadcyatij-raund-mova-ta-mentalnist
05) Велика різниця:
Як українська та російська мови програмують особистість
http://patrioty.org.ua/velika-riznitsya-yak-ukrayinska-ta-rosiyska-movi-programuyut-osobistist/
=============================
=============================
06) В.Діденко -- Рідній мові
(Я не останній з могікан)
Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Немов до хліба – кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова – старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я – син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я – син великого народу!
https://plus.google.com/109630972927083567570/posts/QNftqgdMGE2
=============================
=============================
07) Учебник украинского языка
http://ukr-net.info/wp-content/uploads/2015/10/ter.pdf
http://ukr-net.info/uchebnik-ukrainskogo-jazyka/
=============================
=============================
08) Гуцульський словник (найвживаніша лексика)
У таблиці наведені слова як гуцульської говірки, так і інших діалектів, що поширені у Карпатах або у всій західній Україні
http://www.karpaty365.com/category/228/ukr
=============================
=============================
09) Автентична Львівська Абетка Ґвара
http://eknigi.org/gumanitarnye_nauki/157198-avtentichna-lvivska-abetka-vara.html
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/2Mw4Xejre4W
Название: Автентична Львівська Абетка Ґвара
Автор: Юрко Назарук, Гриця Ерде, Антін Борковський
Издательство: Лілея-НВ
Год: 2011
Страниц: 76
Формат: PDF
Размер: 22.88 Мб
Язык: Украинский
Качество: отличное
Короткий словник львівської ґвари
http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/gwara.htm
Додаток: Тлумачний словник львівської ґвари
Матеріал з Вікісловника
http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA:%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D2%91%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8
Львівська ґвара. А чи добре ви розумієте львів’ян?
http://mova.ga/test/455/%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D2%91%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B0-%D0%B0-%D1%87%D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B5-%D0%B2%D0%B8-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%94%D1%82/
Львівська ґвара
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%CB%FC%E2%B3%E2%F1%FC%EA%E0_%B4%E2%E0%F0%E0
Льві́вська ґва́ра
http://rost-circus.narod.ru/index/0-19
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/2Mw4Xejre4W
Vo B
Неймовірно та дуже цікаво.
А ще є Львівська ґвара )
Leshijy
+Vo B
так, я викладав відео про львівську ґвару.
Ось
https://www.youtube.com/watch?v=T0VmDq53rp8
Власне цей словничок лебійської мови на 1000 слів всього-лиш. Є словник на 4000 слів, але він тільки для купівлі. Для скачування не знайшов. називається він "Лаба - словник музичного та мистецького сленгу".
Автор Оксана Цеацура.
https://plus.google.com/103071676773530042957/posts/UVNfnV1vMPp
=============================
=============================
10) Українські народні прислів’я та приказки: Топ - 300
http://korysno.pro/ukrayinski-narodni-prisliv-ya-ta-prikazki-top-300/?_utl_t=gp
Кумедні українські прислів’я та приказки. Мудрість тисячоліть. Український гумор. Походження українського гумору.
33 українські карикатури на прислів’я
https://plus.google.com/u/0/103071676773530042957/posts/NcbWwQkHLiv
=============================
=============================
11) СЛОВО ПРО ДЕРЖАВНІ МОВИ
Споконвіку в держави, у нації
Стало добрим законом панове:
Жить не може людина у Франції,
І не знати французької мови.
То вода для людини, для спраглої,
Джерело життєдайне чудове.
Жить не може людина в Англії,
І не знати англійської мови.
В кожній мові - цвітіння конвалії,
Гуркіт грому і гомін діброви.
Жить не може людина в Італії,
І не знать італійської мови.
Із колиски до миті останньої,
Є в людей розуміння здорове:
Жить не може людинав Іспанії,
І не знати іспанської мови.
Хай слова вирізняються в реченні,
Як зерно, а не жмуття полови.
Жить не може людина в Туреччині,
І не знати турецької мови.
Може в мене поняття і спрощені.
Так, тримаюсь такої основи :
Жить не може людина в Угорщині,
І не знати угорської мови.
Жить не можна в Норвегії, Швеції
Вже й в Прибалтиці, вже і в Молдові,
У Німеччині, в Польщі, у Греції,
І не знати державної мови.
Тож думки пропливають, як тіні,
В далину, в безгоміння Дніпрове:
Жити можна лише в УКРАЇНІ,
І не знать УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
Д.Гайгар
м.Кривий Ріг
передрук з журналу
СВІТ ДИТИНИ №7-8,2010,ст.13
http://sevama.uaforums.net/--vt6232.html
Наталия Нестеренко
9:45 PM+
https://plus.google.com/+bogdanosaulenkoa/posts/4pTVqSTTsYA
=============================
=============================
12) «Милостива мені матінко-добродійко»: зичливі слова на Волині ХVІ – ХVІІ століть.
http://www.volynpost.com/articles/595-mylostyva-meni-matinko-dobrodijko-zychlyvi-slova-na-volyni-hvi--hvii-stolit-foto
Однією із переконливих лінгвістичних приваб української мови є широкий спектр доброзичливих і витончено хороших слів. Тих, якими зазвичай звертаємося до батьків, коханих, друзів, колег і просто гарних людей.
Надаємо словесної подоби своїм позитивним почуттям та емоціям, висловлюємо щире захоплення, підкреслюємо важливість близької людини в нашому житті.
Втішним є те, що добрі слова у нашому вжитку, на відміну від лайливих, не запозичені з іншої мови. Вони питомо наші – українські.
Яскравим підтвердженням тому слугують звертання, що прочитуються у різних епізодах з історії повсякдення мешканців Волині та луцьких міщан ХVІ–ХVІІ століть. Як саме люди того часу виявляли проникливе тепло своїх почуттів спробуємо нині коротко з'ясувати.
Життя волинян тієї епохи, про яку нині йтиметься, рівно як і щодення сучасної людини, минало за звичним життєвим циклом. Вони народжувались, зростали у своїх родинах, закохувались, одружувались, виховували дітей. На схилку літ покірно чекали смерті. Розуміли, що то найпевніша у світі річ.
Весілля ХVІ століття
Про перелік життєвого позитиву наших пращурів можемо судити, послуговуючись нешироким спектром документів. Хороші справи та вчинки доброчесних обивателів Волинської землі, на відміну від ганебних та підступних, на жаль, часто-густо лишалися у пам'яті тих, кого вже давно нема. Вони не потребували запису в судових документах, тісно пов'язаних з криміналом, як то звістки про пограбування чи побиття якогось шляхетного шляхтича чи славетного міщанина. Водночас слова шани й щирого захоплення якраз і висловлювались на противагу вчиненій кривді чи лиходієві. Оті “світлі” мовні звороти волинської минувшини відтак відкриваються сучасному читачеві.
У родинному колі
Як і сьогодні, способом зв'язку із родиною в часі про який ідеться, була пошта. Не електронна, одначе. Система надсилання тогочасних листів овіяна куди більшою романтикою, аніж декілька блискавичних кліків на сучасних ґаджетах. Діти заможних міщан та шляхти інколи залюбки “гризли граніт науки” в університетах віддалених від домівки. Міщани-купці у своїх торговельних справах часто від’їздили за сотні кілометрів. Тож звісточки, за умови вміння писати, можна було передати голубом, гінцем чи земляком, який повертався до рідних теренів швидше від відправника.
Форми звертань до рідних людей у тогочасних листах дуже промовисті: “милостивий мій родителю”, “милостива мені матінко-добродійко”, “наймилостивіший мій отче”, “сердешний брате-благодійнику”, “мій великомилостивий пане-куме”, “любий мій пане-зятю”, “наймиліша мені пані-дружино” та ін.
Напрочуд симпатично, з огляду на словесні засоби вияву почуттів, виглядають тогочасні дарчі записи – своєрідні шлюбні угоди ХVІ ст. Їх, до слова, могли укладали як перед одруженням, так і після певного часу, прожитого подружжям разом. У жовтні 1569 року володимирський війт (тобто головний міський урядник) Михайло Дубницький відписав своїй дружині Томилі Попелевичівні маєтки Дубники та Ворчин.
Одним із аргументів такого вчинку, за словами чоловіка-благодійника, були “доброта, вірність та цнотливість” коханої. Останній термін варто інтерпретувати як природну скромність та добре виховання.
Забутим нині є милозвучне слово “облюбениця”, застосовуване впродовж ХVІ–ХVІІ ст. на означення коханої дівчини, бажаної майбутньої дружини. Так, наприклад, ідентифікував свою невістку Полагію Хрінницьку шляхтич Тит Хом’як Смордовський у червні 1584 року, коли дарував сину Киндину третину власних маєтків з нагоди щасливого одруження молодої пари.
Тогочасні хлопці й чоловіки зверталися до своїх обраниць ніжним “моє серденько”. Про це свідчить аматорський малюнок, виконаний помічником луцького ґродського писаря – підписком у 1662 р. На ілюстрації зображена закохана пара – підписок та його наречена. Біля обличчя молодички видніється означений напис польською мовою.
Побачення ХVІІ століття. Аматорський малюнок з актової книги
Із душевним теплом про рідних волиняни розмірковували на смертному одрі. Усвідомлюючи близьке й неминуче завершення земного шляху, люди того часу в заповітах (тестаментах, духівницях) відписували статки й відзначали моральні достоїнства членів сім’ї виразами “сину моєму милому”, “жоні моїй вірно милій”, “велице ласкавому дядькові моєму милому”, “доньці й зятю моїм милим”. У такий спосіб акт останньої волі вчинив знаний на Волині ХVІ ст. лікар Раймундус Каркасон. “Милій жоні” Ганні він по смерті залишив п’ятсот польських злотих, орне поле та стадо худоби. “Милий зять” Каркасона Петро Умястовський отримав від тестя-небіжчика книги з медицини, лікарське приладдя, дві кобили з лошатами та дві корови з телятами.
Серед друзів
Слова-відповідники сучасного поняття “друг” нам, здебільшого, відомі. Рівень їхнього застосування у щоденному спілкуванні сучасного волинянина-вкраїнця, однак, не є високим. Найбільш вживаними були поняття “приятель”, “приятелька”, “панове приятелі”, “добродій”, “товариш”. Приятелів, як людей, наближених до сім’ї, просили бути опікунами малолітніх дітей, дбати про виконання умов заповіту після смерті міщанина чи шляхтича.
Приятелі-шляхтичі
Своїми сиґнетами (іменними печатками-перснями) та особистими підписами вони засвідчували важливі юридичні документи того часу. Для підсилення чеснот цих осіб у ХVІ–ХVІІ столітті поряд з їхніми іменами волиняни загалом і лучани, зосібна, вживали епітети “зацний” (гідний, доброчесний), “учтивий” (шанований),“цнотливий”(скромний, порядний), “прелюб’язний”.
Перстені-сиґнети
Люди професії
Характерною рисою часу, про який ідеться, була корпоративність. Люди об’єднувались у професійні, релігійні, культурні спільноти – корпорації, які відігравали важливу роль у їхньому житті. З шаною й належною повагою людина корпорації, приміром, міський урядник чи ремісник якогось цеху ставились до очільників того чи іншого об’єднання, а також до своїх колег.
Слово “колега”, яким нині послуговуємось, було поширеним і впродовж ХVІ–ХVІІ століть. Наприклад, своїми “колегами” членів самоврядного уряду – маґістрату Луцька у липні 1638 р. іменував один із них – райця Ян Гепнер.
Ще один термін на позначення “своєї” людини примандрував до нас із повсякденної лексики ремісників. Вони традиційно іменували один одного “братчиками”, а увесь колектив цеху, в якому трудилися – “братією”. Цікаво, що навіть опинившись у конфліктній ситуації, відчуття єдності цеху зберігалося. Так, в грудні 1638 р. луцький ремісник Карпо Швець позивався до міського суду. Відповідачами у справі про побиття несухоїзького міщанина Романа Ковановича були майстри луцького шевського цеху. Та навіть в часі судового процесу, Карпо іменував опонентів “своїми братчиками”.
Ремісники за роботою
Ремісники за роботою
Тож бачимо, що на Волині ХVІ–ХVІІ ст. не тільки лаялись та грабували. Рідною мовою тут уміли передусім гарно говорити. Вдало, а головне – доречно підкреслювати чесноти рідних людей, цінувати й поважати колег.
Оксана ШТАНЬКО (фрілансер ВолиньPost)
=============================
=============================
13) ПАТРІОТИЧНІ українські віджети на Яндекс:
Слово Просвіти
http://www.yandex.ua/?add=147020&from=shared
http://slovoprosvity.org/
Буквоїд
http://www.yandex.ua/?add=59156&from=shared
http://bukvoid.com.ua/
Кулінарні рецепти з фото
http://www.yandex.ua/?add=148464&from=shared
http://patelnya.com.ua/
Молімося за Україну!
http://www.yandex.ua/?add=171024&from=shared
http://www.parafia.org.ua/biblioteka/
=============================
=============================
14) Народ скаже, як завя'же: укр. народні прислів'я
http://www.ex.ua/4172293
http://www.ex.ua/11212966
http://www.ex.ua/86192618
https://plus.google.com/+LarkyOwlet/posts/YD4oBfiRZcm
https://plus.google.com/+LarkyOwlet/posts/N6hb2SjVXnu
=============================
=============================
15) Матвій Номис про "гібридного" брата зі сходу:
"Їв би москаль сало, та ба!"
https://twitter.com/goverla2206/status/643149417697144832
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/Phg6zJU9aPZ
16) Справка о сдаче бухгалтером экзаменов на знание украинского языка, без которой не принимали на работу.
Киевская область, 1928 год.
Надпись справа гласит:
«Украинизация совершит объединение города и села», — теперь с этим трудно не согласиться...
https://plus.google.com/u/0/+%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%8C%D0%B5
=============================
=============================
17) Текст з присмаком ЗАКАРПАТТЯ:
яскравий та етнічний! :)
Повіджте, вуйку, ци не задарь
колись була Москва спалена,
а пак французум зухаблена.
Вас не забуде Руська зимля,
як билисьте французькой плимня,
прославилисьте руськой имня
коло Бородіна.
Гий! Давно були муцні люде:
вино глушили, як верблюди.
То були хлопи, не такі, як ви.
Несеренчлива у ніх доля,
не вильо їх утікло з поля,
киби не цісарьова воля,
не зухабили би Москви.
Ми фурт дозаду наступали –
французи йшли, а ми втікали.
Вже недалеко до Москви.
Царь-батюшка у штабі лає,
армаду нашу проклинає:
"Же чом то войско одступає?
Вояки стуйте! Доста йти!
Найшли полки великой поле:
за пуврока’го трактор оре.
Сяднули їсти, кавий п'ють.
Вже скоро рано, дзвонять дзвони,
вояк са молить, б'є поклони,
а я наладжую канони,
позерам – а французи йдуть.
Нахпав до пушки я картечі,
французум стрілив меджи пличі
и гойкам "Бога' му!"
Воні мене не розуміють,
втікають гет, а я са смію,
за німа смирть з канона сію.
Не оддаме Москву!
Три дни сиділисьме в окопі,
з пушок стріляли до піхоти,
до мене трафили – я думав, же умру.
За нас забули ґенерали,
резервох ве'цце нам не дали,
а ми пушки позухабляли,
трофей на плечі ай дому!
Вночи боліла мене рана
и чути було аж дорана,
як кайфовав француз.
Айбо у нашому окопі
вояки сіли до роботи:
сись кіклю шиє, тот — калготи,
капітан платає картуз.
А наш капітан – файти бичуй:
широкий зад, вузинькі пличі.
Из кухарька'ми шарі-ма'рі...
Вун старшим са у нас числив,
воя'кох бив ай водку пив,
в атаку даколи ходив...
Його дівки залоскотали.
Ші була нуч, коли ми спали,
нам розказ дали ґенерали
атаковати сись "бугор".
Вояки встали, писки вмили,
из боксом чижми намастили,
до пушки кулі наладили,
єден за другим стали в шор.
Наш реґімент розклавса у пшениці:
довкола дим, а темно, як в пивниці.
Од ядрох муй капітан ушалів.
Я з пушки стрілям, канони б'ють та б'ють,
айбо французи йдуть та йдуть...
Вже дораз нуч,
а я одрана никус-нич не їв.
Такі са вам битки й не снили,
вби кров гордовами носили.
Ирджали коні, як бики.
Ишли в атаку мушкетири,
за німа бігли дезертири,
а на кунци аж командири
и гойкали: "Впірьод, бойцы!"
Тот динь я ниґда не забуду:
французький кунь 'ня копнув в груди,
текла из писка кров.
В єднуй громаді: люде, коні,
вози поламані, канони,
простий вояк, царські пагони,
французька курагов.
Француз утік, а ми зустали,
абисьме рано дале войовали.
Не спали наші фелшари:
воні по полю походили,
мертвіх копицю позносили,
ші вецце жертвох наличили,
а дале їм гребли ями.
Гий! Давно були муцнІ люде:
єден понюс би два верблюди.
То були хлопи, не такі, як ви.
Несеренчлива у ніх доля,
не вильо їх утікло з поля,
киби не цїсарьова воля,
не зухабили би Москви.
1973 р.
http://www.kolyba.org.ua/pavlochuchka/237
https://plus.google.com/u/0/+VadymAksonov/posts/DC1rn1hno6m
Криптографічна ҐВАРА по-закарпатські!!! :)
Статус державної мови здобудемо для ґвари, це справа нашої честі! Та обов"язок перед майбутніми нащадками!
Так, мусимо пропіарити в соцмережах ґвару належним чином: чому б не зробити на законодавчому рівні другою рідною мовою, або навіть першою взагалі?
Якщо б так всім українцям почати розмовляти закарпатською ґварою, то жоден рашко-перекладач в гру/фсб не зрозуміє ані слова на фронті, коли прослуховують наших хлопців :)
=== === === ===
З коментів: # Guest
Тямлю ош сисе колись зачиналося сяк:
Повіч ми уйку чисту правду
Москву спалили мо ни задарь
Ци боло в тім хосна?
Тать были давно моцні хлопы
Котрі против усьой Європы
Стояли ги стіна!
=============================
=============================
18) Документы о запрете и уничтожении української мови (XVII – XX ст.)
http://oleg-leusenko.livejournal.com/2803220.html
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/CVRweqAbMaN
=============================
=============================
19) 101 причина/підстава/привід любити рідну мову та Україну!
https://plus.google.com/116939178880517045714/posts/SbNrsSwiKmA
Система української писемності значно старіша, ніж прийнято вважати. Її коріння сягає древніх, ще дохристиянських часів.
http://incognita.day.kiev.ua/101-prychyna-liubyty-ukrainu/traditions/ukrayinska-pisemnist.html
=============================
=============================
20) ПРО ВИГУКИ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ ПІДКЛИКАЮТЬ АБО ВІДГАНЯЮТЬ ПТАХІВ ЧИ ТВАРИН
Як на мене, доволі цікава тема.
Приміром, у нас, на Західному Поліссі,
підкликали ягнят бась - бась (мабуть, від польського bazia "вівця"),
биль - биль - биль (або льонька - льонька, мань - мань) – гукають телят,
вуль - вуль – закликають гусенят,
зінька - зю - зю (або личка - личка) – заманюють телят,
кізя (або козю - козю) – для підкликання кози,
кцьозь - кцьозь (або тьось - тьось) – зазивали лоша,
лю - лю – кликали голубів,
пись - пись – до цуценяти,
пцюню (або тильне - тилене) – ще так гукають телят,
пши - пши – кличуть щенят,
сіп - сіп – звернення до курчат,
стуся (або шутка - шутка) – до ягнят,
тусюня - тусюня – до корови,
ценька - ценька – до поросяти.
На Південно - Східній Волині (північ Хмельниччини)
овець кликали базь-базь,
телят -- мень - мень, минь - минь,
гусенят -- пуль - пуль, гусь - гусь, гусю - сю,
козенят -- козя - козя, козь - козь,
лошат -- кось - кось, косю - косю,
голубів -- гуль - гуль, гулі - гулі, гулю - лю,
курчат гукали ціп - ціп,
поросят -- куць - куць, куцю - куцю, проганяли -- а - куцю!
Щодо жаб, то вони ще й ґерґають, керкають, крегочуть, крекечуть, крумають і рають.
А які вигуки вживають у вашому регіоні?
Леся Гірняк
Яка позитивна публікація! А може, ворона "кряче"?
Наталя Алексєєва
Зважаючи, чия ворона і де вона накрякалася. )
kot uk
Підтверджую варіант використання "минь-минь" чи "миня-миня" до теляти, "ціп-ціп" до курчат, "куць-куць" до поросят, "кось-кось" до лошат та "гулі-гулі" до гусенят у серці Ураїни (перетин кордонів Вінницької, Київської, Кіровоградської областей).
Tatyana Moskalenko
Дуже вдячна за ваші публікаціі,хоч уже на пенсіі,але продовжую вчитися.
https://plus.google.com/u/0/118164951697967021130/posts/EYW1bTFnLza
=============================
=============================
21) «Мова козаків — дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвичайно витончених зворотів»
П’єр Шевальє,
французький військовий діяч і дипломат XVII століття
http://mova.ga/quotes/1078/1078/
=============================
=============================
22) СловОпис: 67 постерів
https://www.facebook.com/slovopys/photos/a.1653909281503977.1073741837.1506576759570564/1653910168170555/?type=1&theater
=============================
=============================
23) Ґерели́ця — «галасливий натовп»
Ж,
[гирилиця] «юрба, зграя Па, Ме; група, гурт дівчат, хлопці, людей взагалі Мо»,
[гирилиця] «ряд, низка»; — запозичення з східнороманських мов; рум. hergelie (молд. хергелие) «табун» (зменш. hergelita, хергелицэ) походить від турецького hergele «табун диких коней, ослів та ін.; дикий кінь, осел і ін.; невихований; (усякий) набрід», яке зводиться до перського хäргäлле «табун ослів», утвореного від іменників хäр «осел» і гäлле «стадо, табун».
(Етимологічний словник української мови, Наукова думка, 1982)
«І ще — щоб ти знала — таких, як ти, друж-жин…в мене була ціла ґерелиця!»
(Віктор Міняйло, Останній рубіж)
«У неї ж он дітей ціла ґерелиця, як же їх на світі божому тримати» (Микола Сиротюк, Побратався сокіл)
«То була галаслива ґерелиця мало чи не з двадцяти душ» (Дмитренко О., Шудря М., Верховіть черещатого дуба)
http://mova.ga/word/1229/%D2%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F/
=============================
=============================
24) Як вплинути на відсоток україномовности ресурсів.
Змініть налаштування браузера, встановивши тільки Українську! Адже сайт збирає статистику запитів від читачів. Лише 5% людей мають правильні налаштування докладніше тут:
http://ridna.com/mova.php
Акція! Перевір мову свого браузера!
=============================
=============================
25) Модне слівце
http://modne-slivce.uamodna.com/
https://plus.google.com/109418329424988090536/posts/CJjbUgHETyi
Гаптувати – слівце сподобається фанаткам рукоділля. Адже означає воно вишивати, та не просто, а шовком, золотом чи сріблом. А ще можна "стежку гаптувати" - прямувати кудись. Прийшло до нас з Німеччини.
Мисткиня – так сьогодні називають жінок, що працюють у сфері мистецтва, створюють щось власними руками.
Коцик – зменшена форма від слівця "коц". Так називали колись і називають сьогодні покривало з будь-якої тканини або однобічний килим з ворсу.
Ринка – щось схоже на глиняну каструлю. Так колись називали невисоку миску, що розширювалась догори і слугувала для приготування різних смаколиків у печі.
Півниця - діалектизм, синонім слова "підвал". Не плутати з "пивниця" - шинок, забігайлівка. У файної господині повна "півниця" закруток!
Шабатура – так українці називають скриню або коробку. Цікаво, що з походженням цього слова все ще не розібрались. Подейкують, воно могло потрапити до нас із самої Італії :)
Мешти - з татарської перекладається, як "легкі черевики". Українці ж використовують його для характеристики офіційного, святкового взуття. Переважно стосується чоловіків.
Склеп - це слівце вживається на Галичині, а запозичили його у поляків. Так старші люди люблять називати крамницю або магазин.
Бовт - синонім до слівця "склеп", цього разу з угорським корінням. Жителі Закарпаття саме так називають магазин.
Соломаха – українська народна страва, яка з’явилась ще в часи козаків. Основним інгредієнтом є гречане, пшеничне або житнє борошно.
Пазюньки – а також смородина, порічки, виннички. Це ягідки, якими ми так любимо ласувати влітку.
Пляцок - так переважно галичани називають квадратний або прямокутний тортик, спечений власними руками. А ще у Львові так іноді називають дерун.
Ґаляретка – ще одне слівце для ласунчиків, яке найчастіше використовується у Львові та на заході України ;) Саме так любителі солодощів називають желе та мармелад.
Леквар – слівце сподобається любителям солоденького. Адже саме так на Закарпатті називають смаколик, відомий також як повидло або варення.
Зупа - близнючка усім відомого супу і сестра юшки. Слівце прийшло до нас із Польщі. У Західній Україні так називається рідка страва, яку вживають "на перше".
Трускавки - це червоненькі солоденькі ягідки, які у нас ще знають, як "полунички". Прийшло до нас від сусідів-поляків.
Фанки - жителі Закарпаття називають так пончики з дріжджового тіста. Слівце схоже до угорського fank, або до скорочення від німецького "Pfannkuchen".
Кишка - 1) ковбаса начинена кашою. В деяких регіонах кишки свиней добре промивають, виварюють та начиняють фаршем з гречки, м'яса та крові свині, перед подачею підсмажують на смальці з цибульою. 2) червона гуля на голові індика. Старші люди на пихатих людей подекуди кажуть "індик кишкатий".
Цвіклі - гостра страва, що готується з відвареного столового буряка, хрону та прянощів. Подається до ковбаси, шинки, холодцю, страв з м'яса чи риби.
Дефіляда - бенкет, забава, урочисте дійство, гулянка, гучне свято з веселою компанією, смаколиками та музичкою.
Гудаки - так на Закарпатті називають музикантів, які часто беруть участь у дефілядах і розважають людей піснями.
Дзиґарики - або циґелики, дзиґарі і т.д. Використовується в українській мові з давніх часів і означає "годинник", а якщо точніше "баштовий чи стінний годинник".
Зюзя – західнополіською говіркою так називали холод або мороз. Цікаво, що саме так звався бог зими у древніх українців.
Ґречний – з'явилося в українській мові у 17 столітті. Подейкують, що ми запозичили його у наших сусідів-поляків. Як би там не було, це вищий прояв ввічливості. Так називають шанобливих, люб'язних і ґалянтних людей :)
Вподобайко – може стати чудовою українською альтернативою "Like" та "Мені подобається" у соціальних мережах :)
Нові "модні слівця" шукайте щотижня на facebook-сторінці UA Modna.
https://www.facebook.com/UAModna
Не забувайте надсилати нам свої модні слівця :)
http://www.uamodna.com/articles/gaptuvaty/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20150404
=============================
=============================
26) Як зав’яжуть!
http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/6733/
Так кажуть: Перший україно-англійський англо-український словник народної мудрості / Автор та упор. Тарас Береза. – 2010. – Серія «Інноваційні словники».
Якою прісною й нецікавою була би будь-яка мова без прислів’їв і приказок, фразеологізмів та ідіом – усього того, що має назву «народна мудрість». Усі сталі вирази: «баба з воза – кобилі легше», «як Пилип з конопель», «за царя Панька як земля була тонка» тощо – ліпше, ніж будь-які граматичні, орфографічні чи фонетичні правила, видають у людині, яка їх повсякчас вживає, щонайсправжнішого носія мови. Утім, вивчаючи чужу мову, більшість із нас рідко звертає увагу на сталі вирази, вважаючи, що знання лексики й елементарних правил граматики цілком достатньо для того, щоби порозумітися в іншомовному середовищі. На щастя, для тих, кому «не достатньо», існують словники ідіом, а зокрема, й перший українсько-англійський та англо-український словник народної мудрості «Так кажуть».
Потреба у проекті, що звів би воєдино рідкісні та широковживані вирази, а також їхні синоніми, ідіоми, фразеологізми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я й приказки, афоризми, прикмети, повір’я, метафори, широко вживані в усному й письмовому мовленні, назріла вже досить давно. Адже лексика й фразеологія – найбільш динамічні царини мови, що поповнюються куди швидше, аніж відповідні словники (так, скажімо, англо-український фразеологічний словник було перевидано ще п’ять років тому, тоді як авторитетний «Словник фразеологізмів української мови» за редакцією В.Білоноженка – два роки тому).
До першого словника народної мудрості «Так кажуть» увійшло близько 30 000 оригінальних виразів, тематично поділених на чотири великих частини: «Їжа», «Людина», «Природа» й «Фауна», – які у свою чергу поділені на сорок дрібніших підрозділів. Варто зауважити, що лексичне наповнення проекту розраховане далеко не на початківців як в українській, так і в англійській мовах. Річ у тім, що словникові бракує пояснень-дефініцій на зразок тих, які супроводжують кожну зі статей тлумачного словника. Натомість автори пропонують користувачеві здогадуватися, що саме означає той чи інший вираз, із ряду синонімічних, розміщених поруч. Утім, очевидно, саме ця особливість проекту мотивуватиме цікавих до глибшого вивчення власної мови, або ж іноземної, яку хочеться знати так, як рідну.
Варто також визнати, що «Так кажуть» – далеко не єдиний словник такого типу, однак, імовірно, найлегший, найбільш компактний і чи не найзручніший у користуванні, адже він – електронний. Гадаю, постійним користувачам електронних словників зайве було б нагадувати всі переваги цього продукту поряд із паперовим. Таким чином, формат словника уможливлює не тільки легкий пошук потрібного виразу як українською, так і англійською мовою, але й запам’ятовування нових мовних зворотів завдяки тематичним вправам. Щоб, як-то кажуть, кожен із нас будь-якою мовою направду «сказав – як зав’язав».
Христя Нечитайко
=============================
=============================
27) Lingvo Online – безкоштовний онлайн словник.
Англо-український, англо-російський, тлумачний український словник та інші словники безкоштовно
http://www.lingvo.ua/uk
=============================
=============================
28) OНЛАЙН Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
http://sum.in.ua/
Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11), що його було видано у 1970 — 1980 роках, став першим у історії тлумачним словником української мови. На ньому базуються чи не всі сучасні українські тлумачні словники, зокрема «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (ВТССУМ) та оновлений «Словник української мови у 20 томах», публікацію якого розпочала Академія наук України у 2010 році.
Словник укладено великим колективом науковців за україномовною літературою від часів Котляревського до 1980 року. Після більшості тлумачень у словнику наведено справжні випадки вживання слова, що ілюструють його значення.
Попри обов’язкову на час його виходу політичну заангажованість, СУМ-11 становить беззаперечний скарб вітчизняної лексикографії.
=============================
=============================
29) Ганна Куземська -- Якою мовою молилася давня Україна:
Правила української транслітерації церковнослов’янських текстiв.ЗАВАНТАЖУЙТЕ КНИГУ:
http://cerkva-nv.com/sites/default/files/jakoju%20movoju%20molulasj%20Ukraina.pdf
01) ЗАВАНТАЖУЙТЕ словники української мови:...
http://www.ex.ua/29057503
Словники української мови
Формат: DjVu
Перелік словників:
1) АНГЛ-УКР словник парних словосполучень О.Є.Семенець
2) АНГЛ-УКР тлумачний словник з обчислювальної техніки,інтернету і програмування Е.М.Пройдаков
3) АНГЛ-УКР фразеологічний словник К.Т.Баранцев
4) АНГЛ-УКР юридичний словник В.І.Карабан
5) Власні імена людей Л.Г.Скрипник
6) Гуцульські говірки.Короткий словник. Я.Закревська
7) Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі І.М.Жєлєзняк
8) Збірник словників української мови
9) Короткий АНГЛ-УКР-РОС словник наукової лексики М.І.Балла
10) Короткий РОС-УКР словник контрастивної лексики К.В.Ленець
11) Короткий словник з економіки та менеджменту УКР-РОС-АНГЛ-НІМ
12) Матеріали до словника гуцульських говірок Юрій Піпаш
13) Орфоепічний словник М.І.Погрібний
14) РОС-УКР математичний словник В.Я.Карачун
15) РОС-УКР медичний словник Марія Присяжнюк
16) РОС-УКР науково-технічний словник Володимир Перхач
17) РОС-УКР словник ділової людини Ольга Олійник
18) РОС-УКР словник з інформатики та обчислювальної техніки В.Я.Карачун
19) РОС-УКР словник Ніна Шило
20) РОС-УКР словник складної лексики Святослав Караванський
21) РОС-УКР словник сталих словосполучень С.І.Головащук
22) РОС-УКР словник фізичних термінів О.Б.Лискович
23) РУСС-УКР словарь для военнослужащих А.Бурячок
24) РУС-УКР строительный словарь В.Н.Гордеев
25) Сергій ПЛАЧИНДА СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ
26) Складні випадки наголошення С.І.Головащук
27) Словник антонімів української мови Л.М.Полюга
28) Словник діалектизмів українських говірок Одеської обл. А.А.Москаленко
29) Словник епітетів української мови С.П.Бибик
30) Словник з УКР літературного слововживання С.І.Головащук
31) Словник іншомовних слів С.П.Бибикловник іншомовних слів С.М.Морозов
32) СЛОВНИК ЛЬВІВСЬКОГО БАЛАКУ
33) Словник поліських говорів П.С.Лисенко
34) СЛОВНИК СИМВОЛІВ О.І.Потапенко, М.К.Дмитренко,
35) Словник соціологічних і політологічних термінів В.І.Астахов
36) Словник сучасного українського сленгу Т.М.Кондратюк
37) Словник фразеологічних антонімів української мови В.С.Калашник
38) Словник фразеологічних синонімів М.П.Коломієць
39) Словник-дов. з культури української мови Д.Гринчишин
40) Топонімічний словник України М.П.Янко
41) Український жарґон Леся Ставицька
42) УКР-ПОЛ ПОЛ-УКР словник Мар'ян Юрковський
43) УКР-РОС словотворчий словник З.С.Сікорська
44) Фінансовий словник А.Т.Ковальчук
45) ФРАЗЕОЛОГІЯ ДІЛОВОЇ МОВИ Уложили В.Підмогильний - Є.Плужник 1927
46) Словник УКР мови(зелений) у 11томах
47) СЛОВНИК БУКОВИНСЬКИХ ГОВІРОК
48) СЛОВНИК БОЙКІВСЬКИХ ГОВІРОК
49) СЛОВНИК ПОЛІСЬКИХ ГОВОРІВ
50) СЛОВНИК ЗАХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРОК
51) ГУЦУЛЬСЬКІ ГОВІРКИ. КОРОТКИЙ СЛОВНИК
52) СЛОВНИК ДІАЛЕКТИЗМІВ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
53) МАЛОРУСКО-НІМЕЦКИЙ СЛОВАР (1886)
54) ІСТОРИЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОГО ЯЗИКА (1930)
55) ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ЛІТОПИСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ПІВДЕННОЇ РУСІ
56) СЛОВНИК СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
=============================
=============================
02) ВУЗЛИК НА ПАМ’ЯТЬ
https://plus.google.com/u/0/118164951697967021130/posts/RRJYsbHNqMM
=============================
=============================
03) Чому потрібна одна державна мова.
Мова - це набір граматичних правил. Кожна мова кодує свій спосіб мислення.
Українська мова мелодійна - формує добрий характер. Російська мова набагато грубіша - не виховує тієї гармонії, яку виховує в людині українська мова.
Мова впливає на характер народу.
Двомовність вносить дисонанс у наше суспільство. Виходить так, що хто у ліс, а хто по дрова. Тому важливо спілкуватися ОДНІЄЮ мовою.
Leshijy
https://plus.google.com/103071676773530042957/posts/CALeqnJWyiW
https://plus.google.com/105350876970351292303/posts/KrvWHYrxxbb
04) Мова vs. Язык.
Дванадцятий раунд.
Мова та ментальність
http://gazeta.ua/blog/47980/mova-vs-azyk-dvanadcyatij-raund-mova-ta-mentalnist
05) Велика різниця:
Як українська та російська мови програмують особистість
http://patrioty.org.ua/velika-riznitsya-yak-ukrayinska-ta-rosiyska-movi-programuyut-osobistist/
=============================
=============================
06) В.Діденко -- Рідній мові
(Я не останній з могікан)
Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Немов до хліба – кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова – старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я – син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я – син великого народу!
https://plus.google.com/109630972927083567570/posts/QNftqgdMGE2
=============================
=============================
07) Учебник украинского языка
http://ukr-net.info/wp-content/uploads/2015/10/ter.pdf
http://ukr-net.info/uchebnik-ukrainskogo-jazyka/
=============================
=============================
08) Гуцульський словник (найвживаніша лексика)
У таблиці наведені слова як гуцульської говірки, так і інших діалектів, що поширені у Карпатах або у всій західній Україні
http://www.karpaty365.com/category/228/ukr
=============================
=============================
09) Автентична Львівська Абетка Ґвара
http://eknigi.org/gumanitarnye_nauki/157198-avtentichna-lvivska-abetka-vara.html
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/2Mw4Xejre4W
Название: Автентична Львівська Абетка Ґвара
Автор: Юрко Назарук, Гриця Ерде, Антін Борковський
Издательство: Лілея-НВ
Год: 2011
Страниц: 76
Формат: PDF
Размер: 22.88 Мб
Язык: Украинский
Качество: отличное
Короткий словник львівської ґвари
http://www.ji.lviv.ua/n36-1texts/gwara.htm
Додаток: Тлумачний словник львівської ґвари
Матеріал з Вікісловника
http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA:%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D2%91%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8
Львівська ґвара. А чи добре ви розумієте львів’ян?
http://mova.ga/test/455/%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D2%91%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B0-%D0%B0-%D1%87%D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B5-%D0%B2%D0%B8-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%94%D1%82/
Львівська ґвара
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%CB%FC%E2%B3%E2%F1%FC%EA%E0_%B4%E2%E0%F0%E0
Льві́вська ґва́ра
http://rost-circus.narod.ru/index/0-19
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/2Mw4Xejre4W
Vo B
Неймовірно та дуже цікаво.
А ще є Львівська ґвара )
Leshijy
+Vo B
так, я викладав відео про львівську ґвару.
Ось
https://www.youtube.com/watch?v=T0VmDq53rp8
Власне цей словничок лебійської мови на 1000 слів всього-лиш. Є словник на 4000 слів, але він тільки для купівлі. Для скачування не знайшов. називається він "Лаба - словник музичного та мистецького сленгу".
Автор Оксана Цеацура.
https://plus.google.com/103071676773530042957/posts/UVNfnV1vMPp
=============================
=============================
10) Українські народні прислів’я та приказки: Топ - 300
http://korysno.pro/ukrayinski-narodni-prisliv-ya-ta-prikazki-top-300/?_utl_t=gp
Кумедні українські прислів’я та приказки. Мудрість тисячоліть. Український гумор. Походження українського гумору.
33 українські карикатури на прислів’я
https://plus.google.com/u/0/103071676773530042957/posts/NcbWwQkHLiv
=============================
=============================
11) СЛОВО ПРО ДЕРЖАВНІ МОВИ
Споконвіку в держави, у нації
Стало добрим законом панове:
Жить не може людина у Франції,
І не знати французької мови.
То вода для людини, для спраглої,
Джерело життєдайне чудове.
Жить не може людина в Англії,
І не знати англійської мови.
В кожній мові - цвітіння конвалії,
Гуркіт грому і гомін діброви.
Жить не може людина в Італії,
І не знать італійської мови.
Із колиски до миті останньої,
Є в людей розуміння здорове:
Жить не може людинав Іспанії,
І не знати іспанської мови.
Хай слова вирізняються в реченні,
Як зерно, а не жмуття полови.
Жить не може людина в Туреччині,
І не знати турецької мови.
Може в мене поняття і спрощені.
Так, тримаюсь такої основи :
Жить не може людина в Угорщині,
І не знати угорської мови.
Жить не можна в Норвегії, Швеції
Вже й в Прибалтиці, вже і в Молдові,
У Німеччині, в Польщі, у Греції,
І не знати державної мови.
Тож думки пропливають, як тіні,
В далину, в безгоміння Дніпрове:
Жити можна лише в УКРАЇНІ,
І не знать УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
Д.Гайгар
м.Кривий Ріг
передрук з журналу
СВІТ ДИТИНИ №7-8,2010,ст.13
http://sevama.uaforums.net/--vt6232.html
Наталия Нестеренко
9:45 PM+
https://plus.google.com/+bogdanosaulenkoa/posts/4pTVqSTTsYA
=============================
=============================
12) «Милостива мені матінко-добродійко»: зичливі слова на Волині ХVІ – ХVІІ століть.
http://www.volynpost.com/articles/595-mylostyva-meni-matinko-dobrodijko-zychlyvi-slova-na-volyni-hvi--hvii-stolit-foto
Однією із переконливих лінгвістичних приваб української мови є широкий спектр доброзичливих і витончено хороших слів. Тих, якими зазвичай звертаємося до батьків, коханих, друзів, колег і просто гарних людей.
Надаємо словесної подоби своїм позитивним почуттям та емоціям, висловлюємо щире захоплення, підкреслюємо важливість близької людини в нашому житті.
Втішним є те, що добрі слова у нашому вжитку, на відміну від лайливих, не запозичені з іншої мови. Вони питомо наші – українські.
Яскравим підтвердженням тому слугують звертання, що прочитуються у різних епізодах з історії повсякдення мешканців Волині та луцьких міщан ХVІ–ХVІІ століть. Як саме люди того часу виявляли проникливе тепло своїх почуттів спробуємо нині коротко з'ясувати.
Життя волинян тієї епохи, про яку нині йтиметься, рівно як і щодення сучасної людини, минало за звичним життєвим циклом. Вони народжувались, зростали у своїх родинах, закохувались, одружувались, виховували дітей. На схилку літ покірно чекали смерті. Розуміли, що то найпевніша у світі річ.
Весілля ХVІ століття
Про перелік життєвого позитиву наших пращурів можемо судити, послуговуючись нешироким спектром документів. Хороші справи та вчинки доброчесних обивателів Волинської землі, на відміну від ганебних та підступних, на жаль, часто-густо лишалися у пам'яті тих, кого вже давно нема. Вони не потребували запису в судових документах, тісно пов'язаних з криміналом, як то звістки про пограбування чи побиття якогось шляхетного шляхтича чи славетного міщанина. Водночас слова шани й щирого захоплення якраз і висловлювались на противагу вчиненій кривді чи лиходієві. Оті “світлі” мовні звороти волинської минувшини відтак відкриваються сучасному читачеві.
У родинному колі
Як і сьогодні, способом зв'язку із родиною в часі про який ідеться, була пошта. Не електронна, одначе. Система надсилання тогочасних листів овіяна куди більшою романтикою, аніж декілька блискавичних кліків на сучасних ґаджетах. Діти заможних міщан та шляхти інколи залюбки “гризли граніт науки” в університетах віддалених від домівки. Міщани-купці у своїх торговельних справах часто від’їздили за сотні кілометрів. Тож звісточки, за умови вміння писати, можна було передати голубом, гінцем чи земляком, який повертався до рідних теренів швидше від відправника.
Форми звертань до рідних людей у тогочасних листах дуже промовисті: “милостивий мій родителю”, “милостива мені матінко-добродійко”, “наймилостивіший мій отче”, “сердешний брате-благодійнику”, “мій великомилостивий пане-куме”, “любий мій пане-зятю”, “наймиліша мені пані-дружино” та ін.
Напрочуд симпатично, з огляду на словесні засоби вияву почуттів, виглядають тогочасні дарчі записи – своєрідні шлюбні угоди ХVІ ст. Їх, до слова, могли укладали як перед одруженням, так і після певного часу, прожитого подружжям разом. У жовтні 1569 року володимирський війт (тобто головний міський урядник) Михайло Дубницький відписав своїй дружині Томилі Попелевичівні маєтки Дубники та Ворчин.
Одним із аргументів такого вчинку, за словами чоловіка-благодійника, були “доброта, вірність та цнотливість” коханої. Останній термін варто інтерпретувати як природну скромність та добре виховання.
Забутим нині є милозвучне слово “облюбениця”, застосовуване впродовж ХVІ–ХVІІ ст. на означення коханої дівчини, бажаної майбутньої дружини. Так, наприклад, ідентифікував свою невістку Полагію Хрінницьку шляхтич Тит Хом’як Смордовський у червні 1584 року, коли дарував сину Киндину третину власних маєтків з нагоди щасливого одруження молодої пари.
Тогочасні хлопці й чоловіки зверталися до своїх обраниць ніжним “моє серденько”. Про це свідчить аматорський малюнок, виконаний помічником луцького ґродського писаря – підписком у 1662 р. На ілюстрації зображена закохана пара – підписок та його наречена. Біля обличчя молодички видніється означений напис польською мовою.
Побачення ХVІІ століття. Аматорський малюнок з актової книги
Із душевним теплом про рідних волиняни розмірковували на смертному одрі. Усвідомлюючи близьке й неминуче завершення земного шляху, люди того часу в заповітах (тестаментах, духівницях) відписували статки й відзначали моральні достоїнства членів сім’ї виразами “сину моєму милому”, “жоні моїй вірно милій”, “велице ласкавому дядькові моєму милому”, “доньці й зятю моїм милим”. У такий спосіб акт останньої волі вчинив знаний на Волині ХVІ ст. лікар Раймундус Каркасон. “Милій жоні” Ганні він по смерті залишив п’ятсот польських злотих, орне поле та стадо худоби. “Милий зять” Каркасона Петро Умястовський отримав від тестя-небіжчика книги з медицини, лікарське приладдя, дві кобили з лошатами та дві корови з телятами.
Серед друзів
Слова-відповідники сучасного поняття “друг” нам, здебільшого, відомі. Рівень їхнього застосування у щоденному спілкуванні сучасного волинянина-вкраїнця, однак, не є високим. Найбільш вживаними були поняття “приятель”, “приятелька”, “панове приятелі”, “добродій”, “товариш”. Приятелів, як людей, наближених до сім’ї, просили бути опікунами малолітніх дітей, дбати про виконання умов заповіту після смерті міщанина чи шляхтича.
Приятелі-шляхтичі
Своїми сиґнетами (іменними печатками-перснями) та особистими підписами вони засвідчували важливі юридичні документи того часу. Для підсилення чеснот цих осіб у ХVІ–ХVІІ столітті поряд з їхніми іменами волиняни загалом і лучани, зосібна, вживали епітети “зацний” (гідний, доброчесний), “учтивий” (шанований),“цнотливий”(скромний, порядний), “прелюб’язний”.
Перстені-сиґнети
Люди професії
Характерною рисою часу, про який ідеться, була корпоративність. Люди об’єднувались у професійні, релігійні, культурні спільноти – корпорації, які відігравали важливу роль у їхньому житті. З шаною й належною повагою людина корпорації, приміром, міський урядник чи ремісник якогось цеху ставились до очільників того чи іншого об’єднання, а також до своїх колег.
Слово “колега”, яким нині послуговуємось, було поширеним і впродовж ХVІ–ХVІІ століть. Наприклад, своїми “колегами” членів самоврядного уряду – маґістрату Луцька у липні 1638 р. іменував один із них – райця Ян Гепнер.
Ще один термін на позначення “своєї” людини примандрував до нас із повсякденної лексики ремісників. Вони традиційно іменували один одного “братчиками”, а увесь колектив цеху, в якому трудилися – “братією”. Цікаво, що навіть опинившись у конфліктній ситуації, відчуття єдності цеху зберігалося. Так, в грудні 1638 р. луцький ремісник Карпо Швець позивався до міського суду. Відповідачами у справі про побиття несухоїзького міщанина Романа Ковановича були майстри луцького шевського цеху. Та навіть в часі судового процесу, Карпо іменував опонентів “своїми братчиками”.
Ремісники за роботою
Ремісники за роботою
Тож бачимо, що на Волині ХVІ–ХVІІ ст. не тільки лаялись та грабували. Рідною мовою тут уміли передусім гарно говорити. Вдало, а головне – доречно підкреслювати чесноти рідних людей, цінувати й поважати колег.
Оксана ШТАНЬКО (фрілансер ВолиньPost)
=============================
=============================
13) ПАТРІОТИЧНІ українські віджети на Яндекс:
Слово Просвіти
http://www.yandex.ua/?add=147020&from=shared
http://slovoprosvity.org/
Буквоїд
http://www.yandex.ua/?add=59156&from=shared
http://bukvoid.com.ua/
Кулінарні рецепти з фото
http://www.yandex.ua/?add=148464&from=shared
http://patelnya.com.ua/
Молімося за Україну!
http://www.yandex.ua/?add=171024&from=shared
http://www.parafia.org.ua/biblioteka/
=============================
=============================
14) Народ скаже, як завя'же: укр. народні прислів'я
http://www.ex.ua/4172293
http://www.ex.ua/11212966
http://www.ex.ua/86192618
https://plus.google.com/+LarkyOwlet/posts/YD4oBfiRZcm
https://plus.google.com/+LarkyOwlet/posts/N6hb2SjVXnu
=============================
=============================
15) Матвій Номис про "гібридного" брата зі сходу:
"Їв би москаль сало, та ба!"
https://twitter.com/goverla2206/status/643149417697144832
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/Phg6zJU9aPZ
16) Справка о сдаче бухгалтером экзаменов на знание украинского языка, без которой не принимали на работу.
Киевская область, 1928 год.
Надпись справа гласит:
«Украинизация совершит объединение города и села», — теперь с этим трудно не согласиться...
https://plus.google.com/u/0/+%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%8C%D0%B5
=============================
=============================
17) Текст з присмаком ЗАКАРПАТТЯ:
яскравий та етнічний! :)
Повіджте, вуйку, ци не задарь
колись була Москва спалена,
а пак французум зухаблена.
Вас не забуде Руська зимля,
як билисьте французькой плимня,
прославилисьте руськой имня
коло Бородіна.
Гий! Давно були муцні люде:
вино глушили, як верблюди.
То були хлопи, не такі, як ви.
Несеренчлива у ніх доля,
не вильо їх утікло з поля,
киби не цісарьова воля,
не зухабили би Москви.
Ми фурт дозаду наступали –
французи йшли, а ми втікали.
Вже недалеко до Москви.
Царь-батюшка у штабі лає,
армаду нашу проклинає:
"Же чом то войско одступає?
Вояки стуйте! Доста йти!
Найшли полки великой поле:
за пуврока’го трактор оре.
Сяднули їсти, кавий п'ють.
Вже скоро рано, дзвонять дзвони,
вояк са молить, б'є поклони,
а я наладжую канони,
позерам – а французи йдуть.
Нахпав до пушки я картечі,
французум стрілив меджи пличі
и гойкам "Бога' му!"
Воні мене не розуміють,
втікають гет, а я са смію,
за німа смирть з канона сію.
Не оддаме Москву!
Три дни сиділисьме в окопі,
з пушок стріляли до піхоти,
до мене трафили – я думав, же умру.
За нас забули ґенерали,
резервох ве'цце нам не дали,
а ми пушки позухабляли,
трофей на плечі ай дому!
Вночи боліла мене рана
и чути було аж дорана,
як кайфовав француз.
Айбо у нашому окопі
вояки сіли до роботи:
сись кіклю шиє, тот — калготи,
капітан платає картуз.
А наш капітан – файти бичуй:
широкий зад, вузинькі пличі.
Из кухарька'ми шарі-ма'рі...
Вун старшим са у нас числив,
воя'кох бив ай водку пив,
в атаку даколи ходив...
Його дівки залоскотали.
Ші була нуч, коли ми спали,
нам розказ дали ґенерали
атаковати сись "бугор".
Вояки встали, писки вмили,
из боксом чижми намастили,
до пушки кулі наладили,
єден за другим стали в шор.
Наш реґімент розклавса у пшениці:
довкола дим, а темно, як в пивниці.
Од ядрох муй капітан ушалів.
Я з пушки стрілям, канони б'ють та б'ють,
айбо французи йдуть та йдуть...
Вже дораз нуч,
а я одрана никус-нич не їв.
Такі са вам битки й не снили,
вби кров гордовами носили.
Ирджали коні, як бики.
Ишли в атаку мушкетири,
за німа бігли дезертири,
а на кунци аж командири
и гойкали: "Впірьод, бойцы!"
Тот динь я ниґда не забуду:
французький кунь 'ня копнув в груди,
текла из писка кров.
В єднуй громаді: люде, коні,
вози поламані, канони,
простий вояк, царські пагони,
французька курагов.
Француз утік, а ми зустали,
абисьме рано дале войовали.
Не спали наші фелшари:
воні по полю походили,
мертвіх копицю позносили,
ші вецце жертвох наличили,
а дале їм гребли ями.
Гий! Давно були муцнІ люде:
єден понюс би два верблюди.
То були хлопи, не такі, як ви.
Несеренчлива у ніх доля,
не вильо їх утікло з поля,
киби не цїсарьова воля,
не зухабили би Москви.
1973 р.
http://www.kolyba.org.ua/pavlochuchka/237
https://plus.google.com/u/0/+VadymAksonov/posts/DC1rn1hno6m
Криптографічна ҐВАРА по-закарпатські!!! :)
Статус державної мови здобудемо для ґвари, це справа нашої честі! Та обов"язок перед майбутніми нащадками!
Так, мусимо пропіарити в соцмережах ґвару належним чином: чому б не зробити на законодавчому рівні другою рідною мовою, або навіть першою взагалі?
Якщо б так всім українцям почати розмовляти закарпатською ґварою, то жоден рашко-перекладач в гру/фсб не зрозуміє ані слова на фронті, коли прослуховують наших хлопців :)
=== === === ===
З коментів: # Guest
Тямлю ош сисе колись зачиналося сяк:
Повіч ми уйку чисту правду
Москву спалили мо ни задарь
Ци боло в тім хосна?
Тать были давно моцні хлопы
Котрі против усьой Європы
Стояли ги стіна!
=============================
=============================
18) Документы о запрете и уничтожении української мови (XVII – XX ст.)
http://oleg-leusenko.livejournal.com/2803220.html
https://plus.google.com/116928595446119306750/posts/CVRweqAbMaN
=============================
=============================
19) 101 причина/підстава/привід любити рідну мову та Україну!
https://plus.google.com/116939178880517045714/posts/SbNrsSwiKmA
Система української писемності значно старіша, ніж прийнято вважати. Її коріння сягає древніх, ще дохристиянських часів.
http://incognita.day.kiev.ua/101-prychyna-liubyty-ukrainu/traditions/ukrayinska-pisemnist.html
=============================
=============================
20) ПРО ВИГУКИ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ ПІДКЛИКАЮТЬ АБО ВІДГАНЯЮТЬ ПТАХІВ ЧИ ТВАРИН
Як на мене, доволі цікава тема.
Приміром, у нас, на Західному Поліссі,
підкликали ягнят бась - бась (мабуть, від польського bazia "вівця"),
биль - биль - биль (або льонька - льонька, мань - мань) – гукають телят,
вуль - вуль – закликають гусенят,
зінька - зю - зю (або личка - личка) – заманюють телят,
кізя (або козю - козю) – для підкликання кози,
кцьозь - кцьозь (або тьось - тьось) – зазивали лоша,
лю - лю – кликали голубів,
пись - пись – до цуценяти,
пцюню (або тильне - тилене) – ще так гукають телят,
пши - пши – кличуть щенят,
сіп - сіп – звернення до курчат,
стуся (або шутка - шутка) – до ягнят,
тусюня - тусюня – до корови,
ценька - ценька – до поросяти.
На Південно - Східній Волині (північ Хмельниччини)
овець кликали базь-базь,
телят -- мень - мень, минь - минь,
гусенят -- пуль - пуль, гусь - гусь, гусю - сю,
козенят -- козя - козя, козь - козь,
лошат -- кось - кось, косю - косю,
голубів -- гуль - гуль, гулі - гулі, гулю - лю,
курчат гукали ціп - ціп,
поросят -- куць - куць, куцю - куцю, проганяли -- а - куцю!
Щодо жаб, то вони ще й ґерґають, керкають, крегочуть, крекечуть, крумають і рають.
А які вигуки вживають у вашому регіоні?
Леся Гірняк
Яка позитивна публікація! А може, ворона "кряче"?
Наталя Алексєєва
Зважаючи, чия ворона і де вона накрякалася. )
kot uk
Підтверджую варіант використання "минь-минь" чи "миня-миня" до теляти, "ціп-ціп" до курчат, "куць-куць" до поросят, "кось-кось" до лошат та "гулі-гулі" до гусенят у серці Ураїни (перетин кордонів Вінницької, Київської, Кіровоградської областей).
Tatyana Moskalenko
Дуже вдячна за ваші публікаціі,хоч уже на пенсіі,але продовжую вчитися.
https://plus.google.com/u/0/118164951697967021130/posts/EYW1bTFnLza
=============================
=============================
21) «Мова козаків — дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвичайно витончених зворотів»
П’єр Шевальє,
французький військовий діяч і дипломат XVII століття
http://mova.ga/quotes/1078/1078/
=============================
=============================
22) СловОпис: 67 постерів
https://www.facebook.com/slovopys/photos/a.1653909281503977.1073741837.1506576759570564/1653910168170555/?type=1&theater
=============================
=============================
23) Ґерели́ця — «галасливий натовп»
Ж,
[гирилиця] «юрба, зграя Па, Ме; група, гурт дівчат, хлопці, людей взагалі Мо»,
[гирилиця] «ряд, низка»; — запозичення з східнороманських мов; рум. hergelie (молд. хергелие) «табун» (зменш. hergelita, хергелицэ) походить від турецького hergele «табун диких коней, ослів та ін.; дикий кінь, осел і ін.; невихований; (усякий) набрід», яке зводиться до перського хäргäлле «табун ослів», утвореного від іменників хäр «осел» і гäлле «стадо, табун».
(Етимологічний словник української мови, Наукова думка, 1982)
«І ще — щоб ти знала — таких, як ти, друж-жин…в мене була ціла ґерелиця!»
(Віктор Міняйло, Останній рубіж)
«У неї ж он дітей ціла ґерелиця, як же їх на світі божому тримати» (Микола Сиротюк, Побратався сокіл)
«То була галаслива ґерелиця мало чи не з двадцяти душ» (Дмитренко О., Шудря М., Верховіть черещатого дуба)
http://mova.ga/word/1229/%D2%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F/
=============================
=============================
24) Як вплинути на відсоток україномовности ресурсів.
Змініть налаштування браузера, встановивши тільки Українську! Адже сайт збирає статистику запитів від читачів. Лише 5% людей мають правильні налаштування докладніше тут:
http://ridna.com/mova.php
Акція! Перевір мову свого браузера!
=============================
=============================
25) Модне слівце
http://modne-slivce.uamodna.com/
https://plus.google.com/109418329424988090536/posts/CJjbUgHETyi
Гаптувати – слівце сподобається фанаткам рукоділля. Адже означає воно вишивати, та не просто, а шовком, золотом чи сріблом. А ще можна "стежку гаптувати" - прямувати кудись. Прийшло до нас з Німеччини.
Мисткиня – так сьогодні називають жінок, що працюють у сфері мистецтва, створюють щось власними руками.
Коцик – зменшена форма від слівця "коц". Так називали колись і називають сьогодні покривало з будь-якої тканини або однобічний килим з ворсу.
Ринка – щось схоже на глиняну каструлю. Так колись називали невисоку миску, що розширювалась догори і слугувала для приготування різних смаколиків у печі.
Півниця - діалектизм, синонім слова "підвал". Не плутати з "пивниця" - шинок, забігайлівка. У файної господині повна "півниця" закруток!
Шабатура – так українці називають скриню або коробку. Цікаво, що з походженням цього слова все ще не розібрались. Подейкують, воно могло потрапити до нас із самої Італії :)
Мешти - з татарської перекладається, як "легкі черевики". Українці ж використовують його для характеристики офіційного, святкового взуття. Переважно стосується чоловіків.
Склеп - це слівце вживається на Галичині, а запозичили його у поляків. Так старші люди люблять називати крамницю або магазин.
Бовт - синонім до слівця "склеп", цього разу з угорським корінням. Жителі Закарпаття саме так називають магазин.
Соломаха – українська народна страва, яка з’явилась ще в часи козаків. Основним інгредієнтом є гречане, пшеничне або житнє борошно.
Пазюньки – а також смородина, порічки, виннички. Це ягідки, якими ми так любимо ласувати влітку.
Пляцок - так переважно галичани називають квадратний або прямокутний тортик, спечений власними руками. А ще у Львові так іноді називають дерун.
Ґаляретка – ще одне слівце для ласунчиків, яке найчастіше використовується у Львові та на заході України ;) Саме так любителі солодощів називають желе та мармелад.
Леквар – слівце сподобається любителям солоденького. Адже саме так на Закарпатті називають смаколик, відомий також як повидло або варення.
Зупа - близнючка усім відомого супу і сестра юшки. Слівце прийшло до нас із Польщі. У Західній Україні так називається рідка страва, яку вживають "на перше".
Трускавки - це червоненькі солоденькі ягідки, які у нас ще знають, як "полунички". Прийшло до нас від сусідів-поляків.
Фанки - жителі Закарпаття називають так пончики з дріжджового тіста. Слівце схоже до угорського fank, або до скорочення від німецького "Pfannkuchen".
Кишка - 1) ковбаса начинена кашою. В деяких регіонах кишки свиней добре промивають, виварюють та начиняють фаршем з гречки, м'яса та крові свині, перед подачею підсмажують на смальці з цибульою. 2) червона гуля на голові індика. Старші люди на пихатих людей подекуди кажуть "індик кишкатий".
Цвіклі - гостра страва, що готується з відвареного столового буряка, хрону та прянощів. Подається до ковбаси, шинки, холодцю, страв з м'яса чи риби.
Дефіляда - бенкет, забава, урочисте дійство, гулянка, гучне свято з веселою компанією, смаколиками та музичкою.
Гудаки - так на Закарпатті називають музикантів, які часто беруть участь у дефілядах і розважають людей піснями.
Дзиґарики - або циґелики, дзиґарі і т.д. Використовується в українській мові з давніх часів і означає "годинник", а якщо точніше "баштовий чи стінний годинник".
Зюзя – західнополіською говіркою так називали холод або мороз. Цікаво, що саме так звався бог зими у древніх українців.
Ґречний – з'явилося в українській мові у 17 столітті. Подейкують, що ми запозичили його у наших сусідів-поляків. Як би там не було, це вищий прояв ввічливості. Так називають шанобливих, люб'язних і ґалянтних людей :)
Вподобайко – може стати чудовою українською альтернативою "Like" та "Мені подобається" у соціальних мережах :)
Нові "модні слівця" шукайте щотижня на facebook-сторінці UA Modna.
https://www.facebook.com/UAModna
Не забувайте надсилати нам свої модні слівця :)
http://www.uamodna.com/articles/gaptuvaty/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20150404
=============================
=============================
26) Як зав’яжуть!
http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/6733/
Так кажуть: Перший україно-англійський англо-український словник народної мудрості / Автор та упор. Тарас Береза. – 2010. – Серія «Інноваційні словники».
Якою прісною й нецікавою була би будь-яка мова без прислів’їв і приказок, фразеологізмів та ідіом – усього того, що має назву «народна мудрість». Усі сталі вирази: «баба з воза – кобилі легше», «як Пилип з конопель», «за царя Панька як земля була тонка» тощо – ліпше, ніж будь-які граматичні, орфографічні чи фонетичні правила, видають у людині, яка їх повсякчас вживає, щонайсправжнішого носія мови. Утім, вивчаючи чужу мову, більшість із нас рідко звертає увагу на сталі вирази, вважаючи, що знання лексики й елементарних правил граматики цілком достатньо для того, щоби порозумітися в іншомовному середовищі. На щастя, для тих, кому «не достатньо», існують словники ідіом, а зокрема, й перший українсько-англійський та англо-український словник народної мудрості «Так кажуть».
Потреба у проекті, що звів би воєдино рідкісні та широковживані вирази, а також їхні синоніми, ідіоми, фразеологізми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я й приказки, афоризми, прикмети, повір’я, метафори, широко вживані в усному й письмовому мовленні, назріла вже досить давно. Адже лексика й фразеологія – найбільш динамічні царини мови, що поповнюються куди швидше, аніж відповідні словники (так, скажімо, англо-український фразеологічний словник було перевидано ще п’ять років тому, тоді як авторитетний «Словник фразеологізмів української мови» за редакцією В.Білоноженка – два роки тому).
До першого словника народної мудрості «Так кажуть» увійшло близько 30 000 оригінальних виразів, тематично поділених на чотири великих частини: «Їжа», «Людина», «Природа» й «Фауна», – які у свою чергу поділені на сорок дрібніших підрозділів. Варто зауважити, що лексичне наповнення проекту розраховане далеко не на початківців як в українській, так і в англійській мовах. Річ у тім, що словникові бракує пояснень-дефініцій на зразок тих, які супроводжують кожну зі статей тлумачного словника. Натомість автори пропонують користувачеві здогадуватися, що саме означає той чи інший вираз, із ряду синонімічних, розміщених поруч. Утім, очевидно, саме ця особливість проекту мотивуватиме цікавих до глибшого вивчення власної мови, або ж іноземної, яку хочеться знати так, як рідну.
Варто також визнати, що «Так кажуть» – далеко не єдиний словник такого типу, однак, імовірно, найлегший, найбільш компактний і чи не найзручніший у користуванні, адже він – електронний. Гадаю, постійним користувачам електронних словників зайве було б нагадувати всі переваги цього продукту поряд із паперовим. Таким чином, формат словника уможливлює не тільки легкий пошук потрібного виразу як українською, так і англійською мовою, але й запам’ятовування нових мовних зворотів завдяки тематичним вправам. Щоб, як-то кажуть, кожен із нас будь-якою мовою направду «сказав – як зав’язав».
Христя Нечитайко
=============================
=============================
27) Lingvo Online – безкоштовний онлайн словник.
Англо-український, англо-російський, тлумачний український словник та інші словники безкоштовно
http://www.lingvo.ua/uk
=============================
=============================
28) OНЛАЙН Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
http://sum.in.ua/
Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11), що його було видано у 1970 — 1980 роках, став першим у історії тлумачним словником української мови. На ньому базуються чи не всі сучасні українські тлумачні словники, зокрема «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (ВТССУМ) та оновлений «Словник української мови у 20 томах», публікацію якого розпочала Академія наук України у 2010 році.
Словник укладено великим колективом науковців за україномовною літературою від часів Котляревського до 1980 року. Після більшості тлумачень у словнику наведено справжні випадки вживання слова, що ілюструють його значення.
Попри обов’язкову на час його виходу політичну заангажованість, СУМ-11 становить беззаперечний скарб вітчизняної лексикографії.
=============================
=============================
29) Ганна Куземська -- Якою мовою молилася давня Україна:
Правила української транслітерації церковнослов’янських текстiв.ЗАВАНТАЖУЙТЕ КНИГУ:
Good luck & keep writing such awesome content.
ВідповістиВидалитиVirgin Linseed Oil BP
flaxseed oil
Дякую Вам за коментарі.
ВідповістиВидалити