У мовному потоці вимова приголосних звуків, розміщених поряд, частково змінюється, оскільки вони взаємодіють один з одним, унаслідок чого виникає їх уподібнення, або асиміляція. ...
За напрямом розрізняють асиміляцію регресивну (коли наступний звук впливає на сусідній попередній) і прогресивну (попередній – на наступний: наслідком прогресивної асиміляції є подовження (подвоєння на письмі) приголосних, де давній и повністю уподібнився до попереднього приголосного: жит‘а із жить(и)йє – жит’йє – життє – життя, також знання, рілля, галуззя тощо).
У сучасній українській мові асиміляція може відбуватися в середині слова, а також на межі слів, і буває: за дзвінкістю і глухістю приголосних, за місцем і способом творення приголосних, за м’якістю і твердістю вимови.
Асиміляція за дзвінкістю і глухістю
Асиміляція у групах приголосних за дзвінкістю і глухістю, тобто за участю голосу в їх творенні, полягає в тому, що дзвінкі приголосні перед глухими, уподібнюючись їм, вимовляються як глухі, а глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко. Однак ця асиміляція не поширюється на всі приголосні. Найважливіші її випадки такі:
- Префікс (прийменник) з у позиції перед кореневим глухим приголосним асимілюється цим приголосним і змінюється на с: зсипати – [с]сипати, зчистити – [с]чистити, з сином – [с] сином.
- Префікси роз-, без-: у позиції перед кореневим глухим приголосним кінцевий префіксальний з змінюється на [с] (при швидкому темпі мовлення): розсипати – ро[с]сипати, безпечний – бе[с]печний.
Запам’ятай!
Кінцеві приголосні префіксів між-, над-, від-, об- зберігають дзвінкість: міжпланетний, надписувати, відходити, обкладинка.
- Дзвінкий г у середині слова перед наступним глухим приголосним змінюється на [х]: кігті – кі[х]ті, легкість – ле[х]кість.
Запам’ятай!
У середині слова всі інші дзвінкі приголосні перед глухими не втрачають своєї дзвінкості:казковий, ягідка, важкість.
- Глухі приголосні асимілюються наступними шумними дзвінкими у середині слова:боротьба – боро[д‘]ба, просьба – про[з‘]ба, вокзал – во[ґ]зал.
- Глухі приголосні асимілюються наступними шумними дзвінкими на межі слів (при швидкому темпі мовлення): як же – [jа´ґже], ваш брат – [важбра´т], хоч би – [хо´д͡жби], як би – [jа´ґби].
Запам’ятай!
Сонорні приголосні [в], [л], [р], [н], [м], [j] зовсім не асимілюють попередніх глухих, тому глухі приголосні перед ними ніколи не змінюються на дзвінкі: [пjа´тиĭ], [кра´шчиĭ], [смол’ани´ĭ].
Асиміляція за місцем і способом творення
Асиміляція за місцем і способом творення відбувається тільки в середині слів. Найголовніші наслідки такої асиміляції:
- Зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі:
[с] + [ш] = [ш:] (винісши – [ви´н‘іш:и]);
[з] + [ш] = [жш] (безшумний – [беижшу´мниĭ]);
[з] + [ж] = [ж:] (зжати – [ж:а´ти]);
[з] + [ч] = [жч] (зчистити – [жчи´стиети]).
- Шиплячі приголосні перед зубними змінюються на зубні:
[ш] + [с‘] = [с‘:] (милуєшся – [миелу´jеис‘:а]);
[ч] + [с‘] = [ц‘с‘] (мучся – [му´ц‘с‘а]);
[ж] + [с‘] = [з‘с‘] (поріжся – [поур‘і´з‘с‘а]);
[ш] + [ц‘] = [с‘ц‘] (дошці – [до´с‘ц’і]);
[ч] + [ц‘] = [ц‘:] (качці – [ка´ц‘:і]);
[ж] + [ц‘] = [з‘ц‘] (мережці – [меире´з‘ц‘і]).
- Проривний [т] перед [ч] та [ш] змінюється на шиплячий:
[т] + [ч] = [ч:] (вітчизняний – [в‘іч:иезн‘а´ниĭ]);
[т] + [ш] = [чш] (найкоротший – [наĭкоро´чшиĭ]).
- Проривний [т] перед [ц] та [с] змінюється на [ц:]:
[т] + [ц] = [ц] (копитце – [копи´ц:е]);
[т‘] + [с‘] = [ц‘:] (говориться – [гово´риец‘:а]).
Асиміляція за м’якістю і твердістю вимови
За м’якістю наступним пом’якшеним приголосним асимілюються [д], [т], [з], [дз], [с], [ц], [н], [л]: [с’ого´д’н’і], [моугу´т’н’іс’т’], [д͡з’в’ін], [соуп’і´л’ц’і], [ц’в’істи´].
Запам’ятай!
Якщо приголосний належить до префікса, його асиміляція кореневим пом’якшеним приголосним не відбувається: [беизр’і´дниĭ], [в’ідл’іта´jут’], [роузд’і´леиниĭ].
Асимілятивне пом’якшення префіксального приголосного відбувається тільки у таких словах: [від’:а´чиети], [в’і´д’:іл], [п’ід’н’а´ти], [в’ід’т’а´ти].
Звуки [р], [ш], [ж], [ч], [к], [ґ], [г], [х], [п], [б], [в], [м], [ф] у позиції перед м’якими приголосними не піддаються асиміляційному пом’якшенню.
Вправи
- Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть їхню вимову та написання. Які фонетичні явища в них відбуваються?
Списати, боротьба, натхнення, молотьба, просьба, анекдот, скинути, з саду, ось де, кігті, отже, сфотографувати, зсунути, вокзал, нігті, якби, обтесати, обсушити, як же, відтягти, зустрічаються, піщаний, Вітчизна, Вінниччина, безжурний, принісши, з джемом, Донеччина, зжитися, з дзенькотом, ворітця, коритце, вітаєшся, зустрічаються, із чаєм, віддзеркалення, у книжці, коротший, заквітчати, намажся, ґратчастий, у ложці, з жалем, із сумом, із сачком.
- Прочитайте вголос швидкомовки й потішки, зосереджуючи свою увагу на роботі мовних органів і чистоті звуків.
1. Цілий день на ланцюжку цап кружляє на лужку. Це б він випас весь лужок, та якби не ланцюжок (В. Кравчук). 2. Цапок водицю п’є з цеберка, скубе травицю у саду. Їжак покликав їсти й пити своїх маляток-їжачків. Та не схотіли їсти діти, він їхню їжу сам поїв(Н. Забіла). 3. Хоче влізти в шафу кішка: шурхотить у шафі мишка. Над шляхом Явдошка шукала волошки. Явдошко, волошки шукати облиш: над шляхом ти знайдеш один лиш спориш. Біжать ожини поміж обжини, і вже у Жені ожина в жмені. Жатка жваво жито жне (Г. Бойко). 4. В чаплі чорні черевички, чапля чапа до водички (Нар. творчість). 5. Чапля чайці чемно мовить: — Чорногуз пішов на лови. Гуси гучно ґелґотали, горобці зерно клювали. Гонять гуси горобців, голубок на ґанок сів (О. Кононенко).
- Прочитайте поданий текст уголос, пам’ятаючи про правильну вимову звуків української мови. Зверніть увагу на вимову звукосполучень.
Отак лежиш у полі, посеред сивого полину, в задушливому теплі, лежиш серед жовто-білого ромашкового мерехтіння, на самісінькому дні чебрецевої хвилі, що прокочується по тобі хмільним потопом, — і крутиться голова. Паморочиться в ній чи то від цієї дикої навали польового духу, від його споконвічної снаги, чи від лоскітливо-дитячого остраху, що всі ці трави і бур’яни, на яких ти лежиш і які ти прим’яв, проростуть крізь тебе, пронизавши хребет, пробивши серце, проткнувши груди. Отак заплющ очі, дай волю уяві — й відчуєш, як уже став часткою землі, як усе те зело вже росте крізь тебе, п’ючи твої соки, твою кров (Є. Гуцало).
- У поданих словах і словосполученнях знайдіть випадки асиміляції.
Вокзал, розчинений, світло, з полів, розсунутий, поодинці, повз себе, сорочці, легкий, наслідки, пізній, натхненний, хоч би, миттю, казка, боротьба, світло, зцідити, безсмертні, з степів, геть вже, сміється.
- Вставте пропущені букви, поясніть написання слів.
В..сна, ж..ве, з..зуля, моло..ба, о..тесаний, ро..клад, сте..ка, ні..ті, ри..ка, ва..ко, хо..у (від ходити), ґу..ик.
- Підкресліть слово, у якому дзвінкий звук уподібнюється до глухого.
Багаття, зсипати, брунька, господа, жоржина.
Хлюпатися, нігті, розгубитися, нишком, миттю.
- Підкресліть слово, у якому глухий звук уподібнюється до дзвінкого.
Стіл, крадькома, вокзал, хурделиця, одвірок.
Гарний, футбол, дотепний, чарівний, тьмяний.
- Підкресліть слово, у якому твердий звук уподібнюється до м’якого.
Клювати , моторошний, струмінь, днювати, узвар.
Причіпок, пізній, завзяття, наздогад, кліпати.
- Підкресліть слово, у якому один звук позначається буквосполученням.
Поступ, хист, решта, майоріти, дзвін.
Мимохідь, джигіт, капосний, дебелий, передпокій.
- У якому рядку всі слова записано правильно?
- Просьба, бородьба, косьба, зцідити, ягідка.
- Розказати, вогкий, вокзал, спитати, книжка.
- Ніхті, скинути, дощі, ложка, борідка.
- Молотьба, бесшумний, безжурний, розкопати, сфотографувати.
- У якому рядку всі слова записано правильно?
- Ніжка, діжка, ягідка, борітка, казка.
- Боротьба, молотьба, просьба, книжка, ложка.
- Стомитись, дуб, вохкий, легкий, нігті.
- Безжурний, пісчаний, дужчий, молодший, зцідити.
- Пухкий, вущий, сфотографувати, без клопоту, з шибок, безкисневий.
- Диктант.
Боротьба, різка, казка, солодкий, дьогтю, рюкзак, ходьба, будка, бігти, милуєшся, швидкий, змагаєшся, везти, швидко, дивуєшся, кігті, кисті, футбол, просьба.
- Випишіть слова, у яких відбувається уподібнення приголосних. Поясніть їх правопис.
Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлося, розширилось іще безмежніш (М. Гоголь).
- Тест.
- Сполучення букв дж, дз позначають:
а) [д͡ж], [д͡з], [д͡з’], який вимовляється злито, і два звуки [д] і [ж], [д] і [з] або [з’] на межі значущих частин;
б) завжди один звук [д͡ж], [д͡з], [д͡з’];
в) завжди два звуки [д] і [ж], [д] і [з], [д] і [з’].
- Глухі приголосні [т], [с], [к] перед дзвінкими приголосними вимовляються:
а) як [д’], [з’], [ґ];
б) як [д], [з], [ґ];
в) без змін.
- Дзвінкі [з], [г] перед глухими приголосними, крім шиплячих вимовляються:
а) без змін;
б) як парні глухі [с], [х];
в) як парні глухі [с], [х] лише в окремих словах, а в більшості слів – без змін.
- Приголосні [ж], [ч], [ш], перед [з], [ц], [с] вимовляються:
а) як [з’], [ц’], [с’];
б) без змін;
в) як [з], [ц], [с].
- Написання слів із приголосними без змін, що уподібнюються, перевіряється:
а) добором синонімів;
б) добором форми або спільнокореневого слова, в якому приголосний стоїть перед голосним; за словником;
в) введенням слова з сумнівним словом у склад речення.
Немає коментарів:
Дописати коментар