Історичний розвиток української мови

Періоди (за Ю.Шевельовим)	Назви за сферами вжитку (стилями)
	церковна мова (мова релігійної літератури)	писемна (книжна, світська) мова	розмовна мова
IX-XI ст. (протоукраїнський період)	старослов’янська мова (варіанти: давньослов’янська, церковнослов’янська, давньоцерковнослов’янська [Old Church Slavonic], староцерковнослов’янська, давньоболгарська, староболгарська)		протоукраїнська (За Ю.Шевельовим два діалектні угруповання південне та північне. Частина останнього з часом увійшла до процесу формування білоруської мови)
середина XI — кінець XIV ст. (давньоукраїнський період)	церковнослов’янська руського ізводу (інша назва: українського ізводу; варіант: старослов’янська)	давньоруська (варіанти: давньокиївська літературна, давньоукраїнська; іноді: старослов’янська, церковнослов’янська, староукраїнська)	давньоукраїнська (застаріла назва: південноруська; варіант: давньоруська)
початок XV — середина XVI ст. (ранньосередньоукраїнський період)	церковнослов’янська українського ізводу (варіант: старослов’янська)	староукраїнська літературна, книжна українсько-білоруська (застарілі назви: руська мова [ruthenian], західноруська; варіант: українсько-білоруська ділова; іноді: канцелярська)	староукраїнська (іноді: давньоукраїнська, середньоукраїнська)
1387-1420	церковнослов’янська з місцевою специфікою	мова з українською основою, часто поліською
1420-1480	змодифікована (Євтимієва) церковнослов’янська мова
1480-1575		з білоруською основою, іноді поліською
кінець XVI — початок XVIII ст. (середньоукраїнський період)	церковнослов’янська українського ізводу (варіанти: слов’яноруська, слов’янська "славенская", старослов’янська, слов’яноукраїнська)	староукраїнська літературна, книжна українська (застарілі назви, варіанти: руська мова, проста мова; іноді: книжна українсько-білоруська)
з 1575 року	Мелетієва редакція (1619 року кодифікована Мелетієм Смотрицьким).	унезалежнення від білоруської
Історичне протиставлення:	"языкъ славеноросский"	"прóстая мова"
XVIII ст. (пізньосередньоукраїнський період)	церковнослов’янська московського ізводу; на Західній Україні (греко-католиками) зберігається український ізвод	староукраїнська літературна, книжна українська (варіант: проста мова) (Занепад староукраїнської літературної мови, поширення слов’яноруської, мова Г.Сковороди. Поширення російської мови.)
з кінця XVIII ст. (сучасний період)	церковнослов’янська (ізвод залежить від підпорядкування церкви. В наш час УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ практикують переважно український ізвод, УПЦ МП — московський ізвод)	українська, українська літературна (застарілі назви: малоруська, малоросійська, південноруська, руська)	українська