Тема. Мистецька спадщина
Т.Г.Шевченка.
Мета: ознайомити учнів з мистецькою
спадщиною великого українського
поета і художника Тараса Григоровича Шевченка,
визначити її пізнавальний, виховний потенціал; домогтися розуміння учнями
своєрідності і значущості малярських набутків Шевченка; розвивати
образно-художнє мислення,
усне зв’язне мовлення, вміння знаходити інформацію, що цікавить та
презентувати свої знання з проблеми (питання), збагачувати термінологічний
лексичний запас учнів, виховувати почуття прекрасного, естетичні смаки, почуття
гордості за кращих представників українського народу.
Тип уроку: інтегрований ( українська література, образотворче мистецтво).
Засвоєння нових знань.
Форма проведення: усний журнал.
Методи, прийоми, форми роботи на уроці: презентація власних досліджень, творче
осмислення в загальному колі, слово вчителя.
Обладнання: мультимедіа (інтерактивна дошка ), презентаційні матеріали, дитячі
малюнки, портрет Т.Г.Шевченка.
Епіграф:
Він був сином мужика – і став володарем
в царстві духа.
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві
людської культури.
Хід
уроку
І. Вступне слово вчителя.
1.
Мотивація навчальної діяльності.
На уроках української
літератури ми познайомились з життям і творчістю видатного сина української
землі – Т.Г.Шевченка, прочитали його поетичні твори, які змусили нас
замислитись над насущними питаннями людського буття. Він був не тільки генієм української поезії, але і великим
просвітителем. Ось перед вами «Буквар південноруський», упоряджений Шевченком
для недільних шкіл. Але Шевченко жив і у іншому, не менш цікавому і
захоплюючому світі художнього мистецтва.
Сьогодні ми маємо нагоду на власні очі побачити здобутки Шевченка - художника,
осягнути багатогранність його художнього мислення, спостерігати за своєрідною поетичністю кольору і образу
малярської спадщини, осмислити її значення для всіх поколінь українців.
(вислів зі слайда 1).
2.
Ознайомлення учнів з мистецькою термінологією.
Що ж таке мистецтво? Це світосприймання в художніх
образах. Кожен вид мистецтва має свої, власні, засоби творення образів (слайд 2):
·
скульптор
об’ємно відтворює тіла і предмети з дерева, глини, гіпсу, мармуру чи інших
матеріалів;
·
музикант
творить за допомогою упорядкованих певним чином звуків;
·
хореограф
– через гармонію рухів;
·
літератор
створює словесні образи;
·
художник
створює їх на площині у вигляді різноманітних ліній, плям, кольорів,
світлотіней.
Якщо поетична спадщина Т.Г.Шевченка складає 240
творів, то живо-
писна – 1200 робіт. Така кількість робіт свідчить про те, що малярству Шевченко приділяв багато
часу й уваги. Сьогодні ми зустрінемося з різними мистецькими термінами, тому
спочатку ознайомимося з ними.
Художні твори образотворчого мистецтва виконуються у різноманітних техніках, за
допомогою різних матеріалів. Також художні
зображення оточуючого
світу мають свої назви ( жанри). Шевченко проявив свій художній талант у
багатьох жанрах( слайд 3)
Портрет – зображення
обличчя людини чи групи людей в живопису, скульптурі, графіці, фотографії
Автопортрет – портрет
художника, виконаний ним самим.
Графіка – однотипний
малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пензлем, вуглем.
Гравюра – вид графіки, в
якому зображення є друкованим відображенням малюнка на дошці.
Офорт – вид гравюри, коли
зображення виконують різцем або голкою на дошці із смоляним покриттям, потім
протравлюють кислотою.
Акварель – фарби, що
легко розчиняються водою, також вид живопису.
Олійні фарби виготовляють
на основі пігментів та рослинних жирів.
Сепія – фарба для
малювання сіро – брунатного кольору, також малюнок, намальований цією фарбою.
Подорож у малярський
світ Шевченка ми здійснимо на сторінках
усного журналу.
Приємного вам перегляду!
ІІ. Основна частина.
Сторінками
усного журналу.
Презентація учнями своїх
досліджень з теми уроку ( випереджувальне завдання).
Сторінка перша.
«Як починався шлях Шевченка у живописі».
1. В селі Кирилівка підростає звичайна селянська
дитина( слайди 4-5-6).
І досі сниться: під горою
Між
вербами понад водою
Біленька хаточка. Колись
Мене
там мати сповивала
Та,
сповиваючи, співала.
Даю,
тобі, мій синочку,
Тарасику
любий,
Щире
серце, карі очі і чорнії брови.
Дай
же йому, Божа матір,
Всієї
благодаті.
Малий Тарасик любить
слухати діда про славне минуле України, любить слухати кобзарів (слайд 7), а
тоді їх чимало ходило по селах, співаючи пісень про те, що колись була воля, а
тепер згинула. І западали тії пісні глибоко у душу малого Тараса.
2. Хист до малювання прокинувся дуже рано,
крейда, вуглик – все годилось для малювання. Але, залишившись круглим сиротою,
малий Тарас змушений був заробляти на хліб ( слайд 8). Носив воду школярам, був
за наймита у дяка в Кирилівці та Лисянці. А дяк з Тарасівки навіть сказав, що
взагалі малювати йому вчитися нічого, що він ні на яке ремесло не годиться. І
тільки дяк з Хлипнівки розглянув талант хлопця, але для навчання потрібно було
одержати дозвіл від пана Енгельгарда. Панський управитель замість дозволу відправив
його спочатку кухарчуком на кухню, а потім Тараса приставили козачком до
молодого пана. Так він відчув несправедливість кріпосницького ладу:
Єсть на світі доля,
А
хто її знає?
Єсть
на світі воля,
А
хто її має?
Бажання малювати не
згасло, навпаки, Тарас тільки і марив малюванням, потайки змальовуючи картини,
що знаходилися в будинку пана Енгельгардта.
Сторінка друга.
« Воля»
1. Помітивши у свого козачка хист до малювання,
пан Енгельгардт віддав його у навчання на чотири роки майстрові живописного
цеху Ширяєву, щоб мати свого особистого художника. Ширяєв був відомою людиною.
Він займався внутрішнім розписом палаців і театрів. Але не дуже поспішав
навчати своїх підмайстрів, більше використовував їх працю як наймитів. Коли у
Петербурзі починалися білі ночі, Тарас ходив до Літнього саду змальовувати
скульптури, що прикрашали сад, тут він зовсім випадково познайомився з Іваном
Сошенком, українцем, студентом Академії мистецтв. Іван Максимович став для
Шевченка справжнім другом – ділив з ним і шматок хліба, і останню копійку,
допомагав матеріалами для малювання. За сприяння Сошенка (слайд 9) Шевченко
познайомився з видатним художником того часу Карлом Брюлловим. Брюллову
сподобались малюнки Шевченка, він назвав Тараса «діамантом у кожусі» і вважав,
що його чекає блискуче майбутнє ( цитата з слайда). Великий Карл, як називали
Брюллова в мистецькому світі, вирішив, що необхідно допомогти молодому
талановитому юнакові.
2. Долею Тараса також зацікавились Василь
Григорович, секретар Академії мистецтв, художник Аполлон Мокрицький, письменник
Євген Гребінка, поет Василь Жуковський. Вони вирішили викупити його з неволі.
Пан запросив за кріпака велику суму грошей – 2500 карбованців. А де їх взяти? І
тоді Карл Брюллов намалював (слайд 10) портрет Жуковського, видатного
російського поета і вихователя царських дітей, який розіграли у лотерею, а за
одержані кошти викупили Шевченка з кріпацтва. 22 квітня 1838 року пан підписав
документи про звільнення. Почалося нове життя. Тараса прийняли до Петербурзької
Академії мистецтв у клас професора Карла Павловича Брюллова ( слайд 11).
Сторінка третя.
«Навчання. Перші успіхи»
1. Незабаром
Шевченко став улюбленим учнем Карла Брюллова. Він у прямому розумінні слова з
головою поринає у малярство, вчиться, шліфує свої вміння, багато читає, вивчає
історію мистецтва. Навесні 1839 року Тарас Шевченко одержав за свої малюнки
першу нагороду - срібну медаль другого
ступеня. За картину «Хлопець-жебрак дає хліб собаці» молодий художник був
вдруге нагороджений срібною медаллю. На жаль, картина не збереглася. 1841 року
27-річний Шевченко одержує третю срібну медаль за картину «Циганка-ворожка»
(слайд 12). Доля цього полотна також невідома, залишився тільки акварельний
малюнок.
Під розлогим
кленом стоїть дівчина-селянка, праву руку вона простягла циганці. Дівчині
цікаво знати, яку долю їй нагадає
циганка. Лівою щось тримає, загорнуте у фартух. Вона дуже уважно слухає,
що говорить їй циганка, хоч і її обличчя повернуте до глядача. Постать циганки
схована за огорожею, на плечах – смугасте рядно, а в руках вона тримає костур, бо біля ніг
дівчини завмер собака. Картина написана у яскравих теплих золотистих тонах,
зображує сценку з народного життя,
2. 1843 року Тарас Григорович їде в Україну.
Подорожує Київщиною, Черкащиною, Полтавщиною. Під час подорожі Шевченко працює
над (слайд13 ) створенням серії «Живописна Україна». Це велика кількість різ -
номанітних зображень, серед яких ми бачимо і степові краєвиди, історичні місця,
святі місця для українців, як Києво-Печерська чи Почаївська лавра, види Дніпра
та Києва, особливо подобалась Шевченку місцина біля Аскольдової могили,
зображенням якої ми теж маємо змогу помилуватися
(слайди 15-19). Вони виконані у різноманітних техніках та різними
матеріалами, але їх об’єднує одне – любов до рідної землі, прагнення показати
її красу та неповторність. Одним з найкращих живописних творів цього періоду є картина «Селянська родина» (слайд
20). Вона ніби перекликається із відомими
зображеннями Святої родини, від
неї віє спокоєм, затишком. Біля селянської убогої хати ми бачимо молоде
подружжя і дитину. Лежить глечик. Біля ніг чоловіка – собака, здається, ніби
він уважно слухає розмову. За хатою сидить старий дід. Відчувається атмосфера
доброзичливості, щирості, лагідності,
для молодої сім’ї найголовнішим у житті є порозуміння і любов. Надворі
тихий ,спокійний вечір, промені
сонця обливають золотим світлом постаті людей, стіни хати. Шевченко ніби хоче
показати нам своє бачення ідеальної української вільної сім’ї.
3. У Шевченка була мрія створити альбом офортів
«Живописна Україна», про що він писав в одному з листів Осипу Бодянському,
відомому фольклористу того часу, другу Шевченка: «…я хочу намалювати нашу
Україну. Я намалюю її в трьох книгах: в першій будуть види красиві чи
історичні, в другій – людський побут, в третій – саму її історію». Не вдалося
митцеві здійснити цю мрію. В 1844 році вийшло тільки 6 робіт. Найвідоміший
офорт – «Дари в Чигирині» (слайд 21). У
передпокої гетьманської світлиці ми бачимо іноземних послів. Вони прибули з
Туреччини, Польщі та Росії з дорогими дарами українському гетьману. Біля дверей
до світлиці, де відбувається козацька рада, стоїть варта. Посли чекають виходу
Хмельницького, який показав себе видатним політичним і військовим діячем. Рукою
Шевченка вигравірувано пояснювальний текст українською та французькою мовами.
Розглянемо ще
один твір цієї серії – офорт «Смерть Хмельницького».
У просторій світлиці – козаки. У глибині кімнати сидить на ліжку
знесилений хворобою Хмельницький. Відповідно до рішення козацької ради, він
передає своєму синові Юрію, що схилився навколішки перед батьком, булаву, символ
гетьманської влади. Праворуч від гетьмана у високому кріслі сидить московський
боярин, ліворуч – представник духовенства. У центрі малюнка стоять вбиті горем
запорожці, схиляють у скорботі бойовий козацький прапор. У глибині малюнка ми
бачимо силуети козаків, що йдуть прощатися зі своїм гетьманом. Шевченко
відтворив цю сцену за історичними відомостями та описами подій, викладених у
тогочасній літературі.
4. «Катерина» - чи не найвідоміше полотно
Шевченка. На тлі українського пейзажу стоїть боса Катерина. Сільська околиця,
за нею безкраїй степ, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар. Вдалині височіє
козацька могила з вітряками. Постать Катерини освітлена яскравим сонцем. А
спокусник-офіцер на коні, навпаки, зображений на затемненому фоні. Він втікає,
злодійкувато оглядаючись. Дівчина йде повільно, схиливши голову. На вродливому
обличчі вираз глибокої образи і сорому. Її жорстоко обдурили, насміялися і
покинули. Смуток підкреслює вроду селянської довірливої дівчини. Селянин сумно
дивиться на Катерину, він співчуває її
горю , ніби хоче сказати словами самого Шевченка:
Кохайтеся чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі лихі люди,
Зроблять лихо з вами.
Мистецтвознавець Олександр Сидоров вважає, що
шевченкова Катерина має деякі ознаки знаменитої Сикстинської мадонни Рафаеля
Санті.
Сторінка четверта.
«Портрети»
1. Мистецька спадщина Тараса Шевченка також
багата і великою кількістю портретів. Малювати портрет людини – справа
надзвичайно важлива, необхідно не тільки передати точну зовнішню схожість
людини, але і особливості її характеру, піймати іскорку, яка змусить портрет
засяяти живими рисами. Шевченко цьому навчився у свого вчителя Карла Брюллова.
Портрети Шевченка виконані олівцем, олійними та акварельними фарбами,
сепією. Це і відомі люди, його друзі, прості звичайні люди.
Надзвичайно чудові жіночі
портрети Шевченка. Як правило, вони писались на овальному темному фоні, щоб
увага глядача не відволікалась, а зосереджувалась на обличчі, погляді очей.
Писались портрети тонкими прозорими мазками, надаючи зображенням легкості, як
вважав Сергій Раєвський, Шевченко «проявив себе як талановитий портретист, його
портретні роботи вражають чарівністю, простотою і натуральністю, романтичним
настроєм». Ось портрет Кейкуатової (слайд 22).
В ньому багато темного кольору: чорне волосся, фон. Але що пом’якшує
портрет? Біла мереживна блуза, прозора накидка, ніжне бліде обличчя ніби
світиться з глибини темного фону. Жінка злегка посміхається і наповнює портрет
легким світінням.
2. Портрети ( слайд 25) Варі і Василька Рєпніних
вражають своєрідним подихом дитинства, очі дітей щасливі, вдивляються у
навколишній світ з великою зацікавленістю, шари фарби ледве помітні, настільки
вони прозорі. Портрети Г.Закревської та портрет невідомої в блакитному вбранні
(слайд 26) романтичні, в певній мірі вони мають риси портретів відомого
англійського портретиста Гейнсборо. Обличчя жінок привабливі,у портретах можна
прослідкувати такі риси характеру як ніжність, лагідність. У портретах (слайд 27) друзів Шевченка – Куліша, Лизогуба,
Лагоди також відчувається характер цих людей, їхні обличчя виражають глибокий
розум, інтелігентність, вираз очей цілеспрямований. Звичайно, неможливо
продемонструвати весь яскравий світ портретного мистецтва Тараса Григоровича,
але і ці портрети свідчать про неабиякий хист Шевченка як портретиста, вміння
передати внутрішній настрій людини.
Сторінка п’ята.
«Караюсь, мучуся… але не каюсь» ( слайд
28 )
1.
Лічу в неволі
дні і ночі
І лік
забуваю.
О,
Господи, як то тяжко
Тії
дні минають,
А
літа пливуть за ними,
Пливуть
собі стиха.
Забирають
за собою
І
добро і лихо.
Тяжко було Шевченку на засланні. Особливо
дошкуляла заборона
писати і малювати. Друзі, як могли, намагалися полегшити його долю. І
ось настало довгоочікуване полегшення. Шевченка було зараховано до складу
експедиції по дослідженню Аральського моря (слайд 29). Її очолював Олексій
Бутаков, визначний російський вчений, інтелігентна освічена людина. Він дав
Шевченку можливість малювати, доручивши змальовувати місцевість, яку
досліджувала експедиція. Шевченко виконав понад сотню різноманітних малюнків:
пейзажі, портрети, сцени з життя місцевого населення. Дослідники казахських
степів та Приаралля високо оцінили художню діяльність Тараса Григоровича у
складі аральської експедиції, зокрема Григорій Паламарчук так сказав про це: «
Пізнавальне значення творів Шевченка цього періоду перебування на Аралі ще й в
тому, що Шевченко – перший і фактично єдиний художник, який блискуче відтворив
самобутню красу, стародавні пам’ятки, національні особливості цього краю».
Також Шевченко оформив альбом малюнків, що доповнював звіт експедиції про
результати досліджень. Олександр Макшеєв, учасник експедиції, так відзначив
участь Шевченка в експедиції: « Результати робіт експедиції стали великим
надбанням географічної науки, у цьому і заслуга Шевченка. Його малюнки
складають коштовну оправу матеріалів наших досліджень». Шевченко не мав змоги
малювати олійними фарбами, але натомість створив понад 400 акварелей, олівцевих
малюнків та сепій.
До вашої уваги невеликий
вернісаж мистецьких творів Шевченка цього періоду ( слайди 30-37).
Сторінка шоста.
« Віч-на віч з собою»
1. Протягом свого короткого життя Шевченко
створив близько 60 автопортретів. У мистецькому світі вважається, що за низкою
автопортретів того чи іншого художника можна прочитати книгу його життя.
«Пізнай самого себе» - ці слова прийшли до нас з глибокої давнини. Живопис дає
таку нагоду – пізнати людину. Шевченко малював автопортрети у переломні моменти
свого життя. Ось перші автопортрети молодого Шевченка, він отримав волю, весь
світ відкривається перед вільною людиною. У портретах відчувається вплив Карла
Брюллова: різкі перепади світла, темно-коричневий фон, і бліде обличчя на
ньому. Погляд рішучий, сповнений надій і сподівань. Ще одна притаманна риса –
одухотвореність, бажання творити прекрасне, віра в щасливе життя, не тільки
особисте, а й всього українського люду..
2. Садок вишневий коло хати.
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня
зіронька встає.
Дочка
вечерять подає,
А
мати хоче научати,
Та
соловейко не дає.
Поклала
мати коло хати
Маленьких
діточок своїх;
Сама
заснула коло їх.
Затихло
все, тільки дівчата
Та
соловейко не затих.
3. Автопортрет 1847 року (слайд 39).Поет у
засланні. Скільки болю, докору ми бачимо на обличчі Шевченка! За що його так
жорстоко покарано? Тарас Григорович порівнює свою долю з Овідієм, якого було
вислано за наказом римського імператора на окраїну Римської імперії, в далеку
Румунію. Сумна усмішка ледь торкається вуст, ось-ось проллється я гіркими
сльозами.
Автопортрет 1857 року.
Обсіли хвороби. Заслання підірвало здоров’я.
Шевченко дуже постарів. Йому лише 43 роки, а він на вигляд – майже дід. Темна
густа борода, біла пляма чола, темні западини очей. Є щось жертовне у цьому
зображенні :
Блукав собі, молився Богу,
І
згадував літа лихії,
Поганії
давнії літа.
Позаду
все: і муштра, і капрали,
Казарми
й муки, з ранку і до смерку.
Лиш
на обличчі зморшки вкарбували
Усе,
що звідав на своїм віку.
У цьому портреті вже немає брюлловських впливів, на
перший план виступає живописна традиція Рембрандта – відчуття життєвого
драматизму, трагедії марно втрачених років, показ душевного страждання людини.
4. 1860 рік. Передостанній рік життя Шевченко
займається гравюрою та офортом. У вересні 1860 року (слайд 40 ) Петербурзька
Академія мистецтв надала йому звання академіка-гравера. У Петербурзі відбулася
велика академічна виставка. Виставлені полотна вітчизняних та іноземних
художників, а також й офорти Тараса Григоровича Шевченка. Всі знають, що саме
за них, за досконалість і довершеність їх виконання Шевченко одержав високе академічне звання. Тут ми бачимо і олійний
автопортрет художника у кожусі, смушевій шапці. Портрет написано дуже
майстерно, у тому ж високому рембрандтівському стилі. В очах глибокий сум,
печаль, ніби відчуття того, що скоро вже неминуча смерть, а ще багато чого не
встиг зробити:
Минули літа молодії,
Холодним
вітром од надії
Уже
повіяло… Зима.
Сиди
один в холодній хаті.
Нема
з ким тихо розмовляти,
Ані
порадитись. Нема,
Анікогісінько
нема!
5. Сумні очі дивляться на нас. Але вони все ж
таки добрі і мудрі. Через все життя проніс він любов до неньки-України, до
простих людей, страждав і жив заради них. Він дивиться і звертається до нас:
Як умру, то поховайте
Мене
на могилі,
Серед
степу широкого,
На
Вкраїні милій,
Щоб
лани широкополі, (слайд 43 )
І
Дніпро, і кручі,
Було
видно, було чути,
Як
реве ревучий.
І
мене в сім’ї великій,
В
сім’ї вольній, новій. ( слайд 44)
Не
забудьте пом’янути
Незлим
тихим словом.
Ми
пам’ятаємо тебе, великий наший батьку Тарасе!
ІІІ. Рефлексія
1.
Емоційно-оцінний ланцюжок.
·
Яке
враження на вас справили мистецькі твори Тараса Шевченка?
·
Чи можна
вважати їх взірцями, шедеврами світового мистецтва? Чому?
·
Які
кольори домінують? Яка кольорова палітра сподобалась?
·
У яких
жанрах мистецтва проявив свій талант Тарас Шевченко?
·
Яке
значення художніх творів Шевченка для сучасного світу?
·
Чи будете
ви у майбутньому, маючи свою сім’ю, діток,
розповідати їм про Шевченка не тільки як про великого поета, але й видатного
художника?
·
Що нового
дізналися на уроці? Чи корисною буде для вас ця інформація?
2. Вправа-передбачення.
Чи могло так статися, що Шевченко міг стати
тільки художником, а не поетом-патріотом?
Оцінювання роботи
учнів.
V.
Домашнє завдання .1. Написати твір-мініатюру«Мої враження від художніх творів Т.Г.Шевченка». 2. Підготувати виразне читання творів Шевченка ( на вибір)
Немає коментарів:
Дописати коментар